29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 711/2607/18
провадження № 61-3068св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління національної поліції в Черкаській області, Державна казначейська служба, ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, підписаної ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року в складі судді Шиповича В. В. та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року в складі колегії суддів Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, Державної казначейської служби України та ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог указував, що 02 березня 2011 року його було затримано працівниками міліції за підозрою у вчиненні замаху на вбивство. Під час затримання в нього було вилучено ключі від автомобіля «Део Есперо», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходилась сумка з документами на його ім'я, а саме: водійське посвідчення та талон до посвідчення серія НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, тимчасовий реєстраційний талон серія НОМЕР_3 , посвідчення особи моряка серія НОМЕР_4 , партійний квиток № НОМЕР_5 партії «Батьківщина», паспорт для виїзду за кордон серія НОМЕР_6 , трудова книжка, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 та інші документи і речі.
Постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Черкаській області Коротича В. П. від 09 березня 2011 року документи не визнані речовими доказами у кримінальній справі та здані на збереження в камеру зберігання речових доказів.
25 квітня 2014 року вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини 2 статті 115 КК України із застосуванням статті 69 КК України та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно відповіді тимчасово виконуючого обов'язки начальника Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області від 12 березня 2018 року № 3166/46/01-2018, документи, які були вилучені у ОСОБА_1 під час його затримання працівниками міліції в подальшому передані на зберігання в камеру схову речових доказів при проведенні повної інвентаризації після злиття Придніпровського РВ УМВС з Соснівським РВ УМВС в Черкаській області під час прийому-передачі речових доказів в книгах обліку речових доказів не зазначені та станом на 12 березня 2018 року не виявлені. За таких обставин позивач вважає, що з вини посадових осіб правоохоронних органів його особисті документи втрачені, через що він не може працевлаштуватися та звернутися за призначенням пенсії, у зв'язку із чим не має доходів для існування і вимушений просити гроші на їжу та предмети першої необхідності у своїх повнолітніх дітей.
Незаконні дії посадових осіб Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області щодо неповернення його документів завдають позивачу душевних страждань, що полягають в обуренні, роздратованості, втраті душевної рівноваги та невпевненості в завтрашньому дні, через що він живе в постійному стресі, оскільки зіткнувся з несправедливістю, відчув себе приниженим, втратив соціальні зв'язки, що існували в нього до порушення прав, а тому моральну шкоду завдану йому протиправними діями відповідачів оцінює у 1 000 000 грн.
На підставі вказаних обставин позивач просив визнати бездіяльністю неправомірні дії посадових та службових осіб Головного управління національної поліції в Черкаській області, які полягають у неповерненні ОСОБА_1 особистих документів, та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 62 408 грн майнової шкоди у розмірі не отриманої ним з вини посадових осіб правоохоронних органів пенсії та 1 000 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року позов задоволено частково; ухвалено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646 м. Київ вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із того, що неправомірними діями посадових осіб органів державної влади позивачу завдано моральну шкоду; відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив із того, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявність умов, передбачених законом для її відшкодування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаського суду від 17 січня 2019 року апеляційні скарги Управління МВС України в Черкаській області, Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що документи були вилучені у позивача під час вчинення дій посадовими особами органів державної влади, відповідно держава взяла обов'язок щодо їх збереження, а тому не виконання вказаного обов'язку є незаконним і таким, що порушує права позивача, а тому суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн та відмови у стягненні майнової шкоди; доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року представник ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаського суду від 17 січня 2019 року, просить їх скасувати в частині стягнення 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи вимогу про стягнення моральної шкоди, не навів відповідного обґрунтування на підставі яких доказів дійшов такого висновку. Постановою прокурора Черкаської області від 07 липня 2016 року кримінальне провадження № 120162510100049901 закрито у зв'язку відсутністю в діях колишнього слідчого правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Позивач не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами підтверджується саме такий розмір. Суди, стягуючи 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, не встановили наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаського суду від 17 січня 2019 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивує тим, що суди невірно визначили розмір моральної шкоди, не врахували характер порушень, глибину фізичних і душевних страждань, тривалість таких порушень, а тому визначений судом розмір у 10 000 грн не є належним відшкодуванням. Суди безпідставно відмовили у відшкодуванні матеріальної шкоди, оскільки у липні 2013 року в позивача виникло право на отримання пенсії за віком, проте через втрату з вини працівників міліції трудової книжки позивач позбавлений права на отримання пенсії, у зв'язку з чим вважає наявні підстави для відшкодування на його користь майнової шкоди у розмірі невиплаченої за період з липня 2013 року по березень 2018 року пенсії в розмірі 62 408 грн. Відмова у призначенні позивачу пенсії підтверджується довідкою Пенсійного фонду України від 30 серпня 2017 року № 23273, яку позивач надав суду апеляційної інстанції. Вказує, що з урахуванням відсутності документів для підтвердження трудового стажу позивач позбавлений можливості на отримання пенсії. Відновити свій трудовий стаж позивач не може, оскільки останніми місцями роботи були підприємства, які знаходяться в Російській Федерації, куди позивач у зв'язку з похилим віком та складним матеріальним становищем не може поїхати.
13 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, просить залишити її без задоволення та задовольнити його касаційну скаргу. Вказує, що аргументи заявника про відсутність належних і допустимих доказів щодо завдання позивачу моральної шкоди не заслуговують на увагу, адже в матеріалах справи міститься відповідь тимчасово виконуючого обов'язки начальника Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області від 12 березня 2018 року № 3166/46/01-2018, в якій зазначено що документи позивача втрачені.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 березня 2011 старшим слідчим слідчого управління УМВС України в Черкаській області Коротичем В. П. винесена постанова у кримінальній справі № 370110007, порушеній за ознаками злочину, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 115 КК України, згідно якої в ході особистого огляду ОСОБА_1 та його автомобіля було виявлено та вилучено особисті речі, документи, у тому числі - вилучено ключі від автомобіля «Део Есперо», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходилась сумка з документами на його ім'я, а саме: водійське посвідчення та талон до посвідчення серія НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, тимчасовий реєстраційний талон серія НОМЕР_3 , посвідчення особи моряка серія НОМЕР_4 , партійний квиток № НОМЕР_5 партії «Батьківщина», паспорт для виїзду за кордон серія НОМЕР_6 , трудова книжка, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 та інші документи і речі.
Постановою від 09 березня 2011 року старший слідчий Коротич В. П. частину речей, вилучених під час особистого огляду ОСОБА_1 та його автомобіля, визнав речовими доказами, у тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ДЕУ Есперо» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вирішив передати їх на зберігання до камери зберігання речових доказів Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області. Інші документи не визнані речовими доказами у кримінальній справі та здані на збереження в камеру зберігання речових доказів.
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком суду вирішена доля речових доказів, зокрема суд вирішив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ДЕУ Есперо» реєстраційний номер НОМЕР_1 зберігати при матеріалах кримінальної справи. Доля інших документів, вилучених у ОСОБА_1 , які не є речовими доказами, вироком суду не вирішувалась. Вирок суду набрав законної сили.
Листом № 3166/46/01-2018 від 12 березня 2018 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області Михайловим І. В. повідомлено ОСОБА_1 , що при проведенні повної інвентаризації після злиття Придніпровського та Соснівського районних відділів УМВС України у Черкаській області у Черкаський відділ поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області під час прийому-передачі речових доказів, а також під час проведення інвентаризації збереження речових доказів речі ОСОБА_1 в «Книгах обліку речових доказів» не зазначені.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, зокрема, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить стягнути на його користь 62 408 грн майнової шкоди як невиплаченої за період з липня 2013 року по березень 2018 року пенсії, яку він не зміг оформити через втрату працівниками міліції трудової книжки.
Відмовляючи у стягненні майнової шкоди, суди встановили, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди внаслідок дій (бездіяльності) працівників міліції.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не взяв до уваги довідку Пенсійного Фонду України від 30 серпня 2017 року про відмову у виплаті йому пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана довідка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 неможливо сформувати Довідку ОК-5 у зв'язку з відсутністю даних про страховий стаж, що не дає підстав для висновку про наявність шкоди у розмірі непризначеної пенсії. Матеріали справи не містять відмови Пенсійного Фонду України у виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у зв'язку з відсутністю трудової книжки.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 шкоди у розмірі пенсії, яку на його думку він міг реально отримати, з підстав недоведення наявності такої шкоди.
У пункті 5.7-5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Встановивши, що міліція на час її існування була органом державної влади, суди дійшли правильного висновку, що держава Україна має відповідати за моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб міліції, які призвели до втрати документів позивача після їх вилучення працівниками міліції, прийняття слідчим УМВС України Черкаської області рішення про їх зберігання у міліції та передачі цих документів до камери зберігання речових доказів Придніпровського РВ у м. Черкаси, та з урахуванням встановлених обставин, характеру немайнових втрат позивача, можливості їх відновлення встановили її розмір, виходячи з засад розумності та справедливості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій без змін. За таких обставин та відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, які їх подали.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, підписаної ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Крат
М. М. Русинчук