Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 149/1568/19
провадження № 61-6866св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2019 року у складі судді Войнаревич М. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся доДержавного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» (далі - ДП «Хмільницьке лісове господарство») про визнання наказу про звільнення незаконним.
Позов мотивований тим, що з 09 січня 1997 року він працював в ДП «Хмільницьке лісове господарство» на різних посадах, а з 05 червня 2018 року на посаді майстра лісу. Згідно із наказом від 11 травня 2019 року № 43-к він був звільнений з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим кодексом і правилами трудового розпорядку.
Вважає, що звільнення відбулось незаконно та безпідставно, оскільки будь-яких порушень позивач не здійснював, а також у зв'язку з тим, що причини звільнення, наведені в наказі про звільнення, не відповідають дійсним обставинам справи.
Виходячи з викладеного, просив:
визнати протиправним та незаконним наказ № 43-к від 11 травня 2019 року про звільнення,
скасувати наказ № 43-к від 11 травня 2019 року,
поновити його на роботі,
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Хмільницьке лісове господарство» про визнання наказу про звільнення незаконним, відмовлено.
Вирішено питання щодо судових втрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено неправомірності наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, які були покладені в обґрунтування підстав звільнення, що відбулося за попередньою згодою профспілкової організації. Позивачу, як порушнику трудової дисципліни, у строк, передбачений статтею 148 КЗпП України, запропоновано надати письмові пояснення, що передбачено статтею 149 КЗпП України, однак він своїм правом не скористався та накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не оскаржив, хоча мав таку можливість. Позивач систематично порушував та не виконував покладених на нього правил і норм з охорони праці, протипожежної безпеки, за що відносно нього неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, а тому вимоги позивача про визнання наказу ДП «Хмільницьке лісове господарство» № 43-к від 11 травня 2019 року незаконним та його скасування задоволенню не підлягають, оскільки даний наказ прийнятий в порядку законодавства.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що на позивача покладались обов'язки щодо дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки, виконання розпоряджень роботодавця. Дії ОСОБА_1 в частині самовільного підключення до контори Літинського лісництва електричного кабелю, який був відключений Літинським РЕМ, є порушенням ним обов'язків, передбачених пунктом 3.4 Правил внутрішнього розпорядку та пункту 2.7 Посадової інструкції, оскільки вони були вчинені без дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки та створювали небезпеку для працівників та майна відповідача. Відповідачем було дотримано вимоги ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України при вирішенні питання про оголошення позивачу догани. З огляду на це, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу № 190 від 06 листопада 2018 року відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Вдруге ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, за те, що відмовився виконувати наказ та законні вимоги безпосереднього керівництва, незаконно не допустив до майна ДП «Хмільницьке лісове господарство» та створив перешкоди перевірці протипожежного стану будівлі та технічного стану обладнання ДП «Хмільницьке лісове господарство», а тому притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу № 114 від 08 травня 2019 року також відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Установивши, що виданню наказу № 43-к від 11 травня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » передувало два накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани і вчинення працівником ще одного проступку, а саме - повторне недопущення комісії підприємства до його майна, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ про звільнення прийнятий відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у який просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання наказу про звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не надали належної оцінки Постановам Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 26 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 03 липня 2019року у справі № 161/6283/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц.
Для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з вчинення таких дій раніше.
Відповідно до позиції Верховного Суду при оскарженні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, суд зобов'язаний перевірити правильність накладення дисциплінарного стягнення, які враховані при звільненні, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року ДП «Хмільницьке лісове господарство» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що звільнення позивача відбулось за наявності відповідних підстав та згідно з вимогами закону.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 149/1568/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
У липні 2020 року ДП «Хмільницьке лісове господарство» подало клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 149/1568/19.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року у задоволенні клопотання Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» про закриття касаційного провадження у справі 149/1567/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2019 року у та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 26 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 03 липня 2019року у справі № 161/6283/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 09 січня 1997 року працював на різних посадах у ДП «Хмільницьке лісове господарство», а з 05 червня 2018 року по день звільнення на посаді майстру лісу.
06 листопада 2018 року наказом в. о. директора ДП «Хмільницький лісгосп» Гаращук А. І. № 190 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивачу - майстру лісу була оголошена догана.
За змістом наказу № 190 від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 , проживаючи тимчасово в приміщенні контори Літинського лісництва, самовільно здійснив підключення електричного кабелю, який був відключений Літинським РЕМ, чим порушив правила технічної експлуатації електроустановок і допустив загрозу власному здоров'ю та життю.
ОСОБА_1 не надавався дозвіл на проживання (тимчасове проживання) у приміщенні контори Літинського лісництва ДП «Хмільницьке лісове господарство», з ним не укладався договір найму житла.
Із наказом № 190 від 06 листопада 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивач ознайомлений.
У пояснювальній записці з приводу зазначених в наказі обставин та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно самовільно підключив до контори Літинського лісництва електричний кабель, який був відключений Літинським РЕМ, оскільки була відсутня електроенергія в Літинському лісництві та в приміщенні, де він проживає.
Наказ № 190 від 06 листопада 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» був прийнятий за наслідками поданих 06 листопада 2019 року в. о. лісничого ОСОБА_2 та головного механіка ОСОБА_3 доповідних записок про факт самовільного підключення електричного кабелю до приміщення контори Літинського лісництва.
Відповідно до пунктів 3.4., 3.9. Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Хмільницьке лісове господарство», що були затверджені зборами трудового колективу 31 березня 2018 року, працівники лісгоспу зобов'язані додержуватись вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки та виконувати розпорядження роботодавця.
Згідно з пунктами 2.7, 2.9 Посадової інструкції майстра лісу № 46 від 21 грудня 2015 року майстер лісу (з відведення і таксації лісосік) зобов'язаний дотримуватись та виконувати правила і норми з охорони праці, протипожежної безпеки, правила внутрішнього трудового розпорядку, виконувати службові доручення безпосереднього керівника.
На позивача покладались обов'язки щодо дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки, виконання розпоряджень роботодавця.
08 травня 2019 року наказом №114 директора ДП «Хмільницький лісгосп» Ющинським Т. В. «Про результати проведення обстеження приміщення контори Літинського лісництва» позивачу - майстру лісу оголошена догана.
За змістом цього наказу, в ході перевірки, що була проведена 07 липня 2019 року на виконання наказу ДП «Хмільницький лісгосп» № 110 від 07 травня 2019 «Про проведення обстеження приміщення контори Літинського лісництва», комісія яка її здійснювала не була допущена ОСОБА_1 до частини приміщення де він тимчасово проживає. У зв'язку з чим не було проведено огляд на предмет пожежної безпеки горища, лежаків, димаря та котельні, про що складено відповідний акт.
Від підпису про ознайомлення із наказом № 114 «Про результати проведення обстеження приміщення контори Літинського лісництва» та надання пояснень з приводу зазначених обставин ОСОБА_1 відмовився.
08 травня 2019 року ОСОБА_1 будучи повідомленим про роботу комісії, повторно, в кабінеті директора відмовився надати комісії доступ до приміщень Літинського лісництва (горища, лежаків димаря та котельні) на предмет перевірки їх пожежної безпеки.
Від надання пояснень з приводу повторного недопущення членів комісії до приміщень контори Літинського лісництва ОСОБА_1 відмовився.
08 травня 2019 року ДП «Хмільницьке лісове господарство» звернулось до голови профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення майстра лісу (з відведення і таксації лісосік) ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до протоколу первинної профспілкової організації ДЛ «Хмільницький лісгосп» № 3 від 08 травня 2019 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1
Наказом директора ДП «Хмільницький лісгосп» № 43-к від 11 травня 2019 ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами трудового розпорядку, пункт 3 статті 40 КЗпП України.
Згідно з журналом ДП «Хмільницьке лісове господарство» ОСОБА_1 ознайомлений з колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими (робочими) інструкціями
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з положеннями статті 147 КЗпП України догана є одним із заходів дисциплінарного стягнення, який може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та в який час.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:
- порушення має стосуватися тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
- невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним;
- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
- з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку може минути не більше місяця.
Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.
Встановивши, що мало місце систематичне порушення трудової дисципліни позивачем, звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги про те, що на засіданні профспілки не розглядалось питання порушення трудових обов'язків позивачем спростовується змістом протоколу від 08 травня 2019 року засідання первинної профспілкової організації ДП «Хмільницьке лісове господарство», за яким в порядку денному зазначалось та розглядалось питання про надання згоди на звільнення майстра лісу ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховані висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду, безпідставні.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16 (провадження № 61-35796св18), на яку, як на підставу касаційного оскарження посилався позивач, Верховний Суд зазначив, що «у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом третім статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18 (провадження № 61-45629ск18)Верховний Суд зазначив, що«для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Судами встановлено, що позивач тричі протягом 2017 року притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Накази роботодавця від 05 травня 2017 року № 40, від 11 вересня 2017 року № 37 та від 26 грудня 2017 року № 140 про оголошення догани ОСОБА_4 не оскаржував. Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про систематичність невиконання або неналежне виконання ОСОБА_4 трудових обов'язків є обґрунтованим. Наказом від 26 грудня 2017 року № 141, враховуючи порушення трудової дисципліни, які були допущені ОСОБА_4 26 грудня 2017 року, а також систематичні порушення ОСОБА_4 трудової дисципліни, які мали місце до цього, його було звільнено з посади на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України. Висновок судів про відповідність вказаного наказу вимогам КЗпП України є правильним».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження № 61-17179св18)Верховний Суд зазначив, що«звільнення за систематичне невиконання трудових обов'язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд врахувавши, що після оголошення позивачу догани роботодавцем було проведено службове розслідування (акт про проведення службового розслідування від 19 лютого 2016 року), за результатами проведення якого було виявлено цілу низку технологічних та нормативних порушень, які допущені у роботі відділення банку, яке очолювала ОСОБА_5 , дійшов обґрунтованого висновку про системний характер невиконання позивачем трудових обов'язків. За таких обставин, місцевий суд вірно вказав про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18)Верховний Суд дійшов висновку, що «для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18) Верховний Суд зазначив, що «суд, вирішуючи спір, повинен з'ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі норм трудового законодавства слід дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц (провадження № 61-15293св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті. Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення».
Отже, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову не суперечать висновкам про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Оскільки судами повно та всебічно з'ясовані дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним доказам, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині без змін.
Керуючись статями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» про визнання наказу про звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук