30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 804/271/16
адміністративне провадження № К/9901/10153/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в справі №804/271/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Орджонікідзевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській області), Орджонікідзевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Орджонікідзевський МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області), у якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06 листопада 2015 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас на підставі п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектора карного розшуку Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області;
- зобов'язати ГУ МВС України в Дніпропетровській області поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 в органах поліції на посаді рівнозначній посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року;
- стягнути з Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період із 07 листопада 2015 року по фактичне поновлення на роботі;
- стягнути з ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06 листопада 2015 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас на підставі п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектора карного розшуку Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області;
- зобов'язано ГУ МВС України в Дніпропетровській області поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 в органах поліції на посаді рівнозначній посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року;
- зобов'язано Орджонікідзевський МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період із 07 листопада 2015 року по дату фактичного поновлення на посаді;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступній редакції:
- «поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року»;
- в решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишено без змін.
17 березня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ГУ МВС України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в справі №804/271/16.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування наказу про звільнення; зобов'язання поновити на посаді; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 обіймав посаду оперуповноваженого сектора карного розшуку Орджонікідзевського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якої не входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
Водночас передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, Судом не встановлені та скаржник на такі не посилається.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ГУ МВС України в Дніпропетровській області посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року (справа №804/189/16).
Оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 169, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в справі №804/271/16.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська