30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4185/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (далі - Підприємство)
на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021
зі справи № 910/4185/20
за позовом Підприємства
до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»,
товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»,
про визнання рішення недійсним,
22.02.2021 (згідно з відміткою «Укрпошта Стандарт») Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою від 22.02.2021 № 05-108, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення Комітету від 20.12.2018 №748-р.
За результатами розгляду матеріалів поданої скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
За приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тобто в касаційній скарзі має бути викладено, неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом у прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження судових рішень Підприємство зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись при цьому на норми матеріального та процесуального права, які, на його думку, не застосував або неправильно застосував суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваного рішення. Водночас скаржник не зазначає, у яких саме постановах Верховного Суду викладено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Отже, касаційна скарга за змістом не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки в силу приписів абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України скаржник не зазначає, у якій (яких) саме постанові (постановах) викладено висновок Верховним Судом, який необхідно було застосувати суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити постанову (постанови) Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, шляхом подання заяви про усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 зі справи № 910/4185/20 залишити без руху.
2. Надати державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати на адресу: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод», що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Б. Львов