Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
29 березня 2021 року № 520/2248/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та компенсації, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2005001172 ДПА за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. включно, в розмірі меншому, ніж нарахований розмір пенсії, тобто в розмірі меншому, ніж 53% грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 p., протиправними;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за пенсійною справою № 2005001172 ДПА за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. включно, нарахованої, виходячи з 53% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 p., в розмірі 40114,08 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” в розмірі 5225,97 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером Державної податкової служби України та перебуває на обліку у відповідача. Позивачем вказано, що відповідачем було проведено перерахунок його пенсії з 01.01.2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ДПС у Харківській області №140/Т/2040-05-02-14 від 30.03.2018 року за нормами, чинними на 01.03.2018 року за посадою «начальник відділу складі управління». Як зазначено позивачем, до складу вказаної довідки було включено посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та зазначена довідка була оформлена на виконання постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року. За результатами отримання відповіді на адвокатський запит представника позивачу стало відомо про те, що грошове забезпечення для обчислення пенсії станом на 01.10.2018 року складає 13079,00 грн., а основний розмір пенсії 53% грошового забезпечення складає 6391,87 грн. При цьому, із розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою остаточний перерахований розмір пенсії , який підлягав виплаті складають за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 4703,31 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.13.2019 року - 5817,59 грн. Водночас, виплата позивачу доплат до вже призначеної позивачу пенсії здійснювалась згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року. Водночас, позивачем зазначено, що з огляду на визнання нечинними та скасування положень постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року з 05.03.2019 року відсутні обмеження щодо виплати до вже виплачених пенсій військовослужбовцям нарахованих за період з 01.01.2018 року. Також, позивачем вказано, що з огляду на допущені відповідачем порушення його прав в частині своєчасної виплати пенсії наявні підстави для стягнення на його користь компенсації втрати доходів, нарахованої згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” в розмірі 5225,97 грн. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду задля захисту прав.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №520/2248/21.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що управління із позовом не погоджується. Так, представником відповідача зазначено, що на виконання норм діючого законодавства позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року, при цьому, позивач не оскаржує дії відповідача щодо такого перерахунку і погоджується з визначеним відповідачем розміром пенсійної виплати. Спірним у цій справі є питання виплати позивачу суми підвищення пенсії після її перерахунку у розмірі 50 та 75 відсотків згідно з положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №103. Одночасно представником відповідача вказано, що станом на моменту виникнення спірних правовідносин вказана постанова Кабінету Міністрів України була чинною, а відтак підлягала до застосування відповідачем. Оскільки п.п.1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України, які були застосовані відповідачем при виплаті пенсії позивачу, були визнані протиправними та нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, то саме з цієї дати вказаний нормативно-правової акт у відповідній частині втратив чинність і не підлягав застосуванню, проте станом на момент виникнення спірних правовідносин вказаний нормативно-правовий акт був чинним.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Одночасно, суд зазначає, що 17.03.2021 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування подання до суду якої вказано, що необхідність її подання обумовлено збільшенням розміру належних позивачу до стягнення сум станом на 16.03.2021 року.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд:
- прийняти заяву про збільшення позовних вимог по адміністративній справі № 520/2248/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та компенсації до свого провадження;
- з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в розмірі 5627,13 грн.;
- інші позовні вимоги по адміністративній справі № 520/2248/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та компенсації залишити без змін.
Суд, дослідивши подану до суду представником позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи обставини подання представником позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття її до розгляду.
Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером Державної податкової служби України та перебуває на обліку у відповідача.
Позивачем у позовній заяві вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було проведено перерахунок його пенсії з 01.01.2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ДПС у Харківській області №140/Т/2040-05-02-14 від 30.03.2018 року за нормами, чинними на 01.03.2018 року за посадою «начальник відділу складі управління».
Матеріали справи свідчать на користь того, що до довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ДПС у Харківській області №140/Т/2040-05-02-14 від 30.03.2018 року включено посадовий оклад - 7610,00 грн., оклад за військовим званням 1410,00 грн., надбавку за вислугу років - 4059,00 грн., що в загальному складає 13079,00 грн.
Також, судом встановлено, що зазначена довідка була оформлена на виконання постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року.
Позивачем вказано, що з метою отримання кваліфікованої правової допомоги він звернувся до Адвокатського бюро «Юрія Мариничева «Семаргл» та уклав з ним договір про надання правової допомоги № 28 від 11.12.2020 р.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 11.12.2020 р. відповідач листом № 2000-0203-8/107529 від 18.12.2020 р. надав, окрім інших документів, розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 2005001172 ДПА від 18.12.2020 р.
За результатами аналізу документів, доданих до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0203-8/107529 від 18.12.2020 р., позивачем було встановлено, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України за пенсійною справою № 2005001172 ДПА; грошове забезпечення для обчислення пенсії станом на 01.10.2018 р. складає 13079,00 грн.; основний розмір пенсії: 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) складає 6931,87 грн.
При цьому, позивачем вказано, що згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 2005001172 ДПА від 18.12.2020 р. остаточний перерахований розмір пенсії, який підлягав виплаті за пенсійною справою № 2005001172 у 2018 р. - 2019 р. складають: за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - 4703,31 грн.; за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2019 р. - 5817,59 грн.
Позивачем із посиланням на приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку перерахунку пенсій військовослужбовцям регулюються Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р., вказано, що підставою для перерахунку його пенсії за пенсійною справою № 2005001172 ДПА є довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, видана ДПС у Харківській області № 140/Т/2040-05-02-14 від 30.03.2018 р. Згідно довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ДПС у Харківській області № 140/Т/2040-05-02-14 від 30.03.2018 р. розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними на 01.03.2018 р., складає 13079,00 грн. А, отже, розмір пенсії, який підлягає сплаті позивачу (53% грошового забезпечення), складає 6931,87 грн.
При цьому, як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем у поданому до суду відзиві на позов, виплата доплат до вже виплаченої пенсії позивачу за пенсійною справою № 2005001172 здійснювалася згідно вимог постанови Кабінету міністрів України № 103 від 21.02.2018 р.
За результатами отримання відповіді на адвокатський запит представника позивачу стало відомо про те, що грошове забезпечення для обчислення пенсії станом на 01.10.2018 року складає 13079,00 грн., а основний розмір пенсії 53% грошового забезпечення складає 6391,87 грн. При цьому, із розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою остаточний перерахований розмір пенсії , який підлягав виплаті складають за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 4703,31 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.13.2019 року - 5817,59 грн. Водночас, виплата позивачу доплат до вже призначеної позивачу пенсії здійснювалась згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року. Водночас, позивачем зазначено, що з огляду на визнання нечинними та скасування положень постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року з 05.03.2019 року відсутні обмеження щодо виплати до вже виплачених пенсій військовослужбовцям нарахованих за період з 01.01.2018 року. Також, позивачем вказано, що з огляду на допущені відповідачем порушення його прав в частині своєчасної виплати пенсії наявні підстави для стягнення на його користь компенсації втрати доходів, нарахованої згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” в розмірі 5225,97 грн. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду задля захисту прав.
При цьому, позивачем вказано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", які затверджені відповідною постановою Уряду. Зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року.
У позовній заяві позивачем вказано, що з 05.03.2019 року, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, є достатні підстави вважати, що відсутні будь-які обмеження щодо виплати доплат до вже виплачених пенсій військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, нарахованих за період, починаючи з 01.01.2018 року.
Водночас, позивачем у позовній заяві вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було вчинено протиправні дії щодо виплати йому пенсії за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. включно, в розмірі меншому, ніж нарахований розмір пенсії, тобто в розмірі меншому, ніж 53% грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р.
Так, з наявної в матеріалах справи копії перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача вбачається, що з 01.01.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перераховано основний розмір пенсії позивача із розрахунку 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) у розмірі 6931,87 грн. та вказано, що згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 4457,12 грн. та з них виплачується: 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% підвищення: 2228,56 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 3342,84 грн., з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення: 4457,12 грн.
Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку з огляду на відсутність обмежень у виплаті пенсії позивачем розраховано, що на його користь за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. включно підлягають стягненню з відповідача суми пенсії, нарахованої, виходячи з 53% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., в розмірі 40114,08 грн., а також суми компенсації втрати доходів, нараховану згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” в розмірі 5627,13 грн.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Верховним Судом 06.08.2019 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/12/19 (№160/3586/19) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами вказаного розгляду прийнято рішення, яке набрало законної сили 11.03.2020 року.
У пункті 37 рішення Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №Пз/9901/12/19 вказано, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких: 1) позивачами є особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб"; 2) відповідачами є суб'єкти владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з неперерахунком та невиплатою (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року).
З наявних в матеріалах справи доказів та заявлених позивачем вимог вбачається, що справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та компенсації в частині позовних вимог за ознаками є типовою справою та предмет спору, в даному випадку співпадає з предметом спору зразкової справи № Пз/9901/58/18.
Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, оскільки дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/12/19 (№160/3586/19).
Суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції до 01.01.2017 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII частину 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено у такій редакції: "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій". Вказана норма набрала чинності з 01.01.2017.
Вказані обставини свідчать про зміну правової підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесення до повноважень Кабінету Міністрів України визначення умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набула чинності 01.03.2018 року, встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою визначено строк здійснення виплати перерахованого розміру пенсії.
Відповідно до положень п. 1 Постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Згідно із п. 2 Постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право шляхом прийняття відповідної постанови встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п. п. 2, 3 ст. 116 Конституції України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
В той же час, суд наголошує, що постанова КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103 у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню.
При цьому, як встановлено судом, збільшення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, з яким Порядок № 45 раніше пов'язував виникнення підстав для перерахунку пенсії, відбулося з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, якою затверджені нові розміри грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, але зазначена постанова набрала чинності 01.03.2018 року, в той час як постанова КМУ від 21.02.2018 № 103 набрала чинності 24.02.2018 року, що вказує на обставини врегулювання Кабінетом Міністрів України правил виплати перерахованої пенсії до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Водночас, станом на 01.01.2018 року ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" діяла в новій редакції, згідно з якою перерахунок пенсії пов'язувався з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови щодо умов та порядку перерахунку пенсії, а без прийняття такої постанови перерахунок пенсії був би неможливим.
Суд зазначає, що відповідно до позиції, викладеної у пункті 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 останнім зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3статті 116 Конституції України).
Також у рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційним Судом України зазначено про те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що з 01.01.2018 запроваджені законодавчі зміни, які призвели до перерахунку пенсії особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та до осучаснення складових грошового забезпечення, з яких визначається розмір пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), відповідно до якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", які затверджені відповідною постановою Уряду. Зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року
Положеннями ч.2 ст. 265 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку, що пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з дати набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції від 05.03.2019 року.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ГУ ПФУ в Харківської області позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 та, відповідно, виплату перерахованої пенсії в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення та в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення.
Отже, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин того, що станом на час розгляду справи втратили чинність пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 внаслідок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 05.03.2019 року, а також враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України та ст. 245 КАС України, виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року включно, нарахованої, виходячи з 53% грошового забезпечення, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року, з урахуванням проведених платежів.
Стосовно доводів представника позивача щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року суд зазначає, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Відтак, суд зазначає, що при розгляді даної справи судом було враховано також і висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.06.2020 року по справі №2540/2873/18 та від 02.12.2020 року по справі №0240/3542/18-а.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2005001172 стосовно позивача за період з січня 2018 року по квітень 2018 року відповідачем нараховано суму доплати у розмірі 8914,24 грн.
При цьому, стосовно позовних вимог позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за пенсійною справою № 2005001172 ДПА за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. включно, нарахованої, виходячи з 53% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 p., в розмірі 40114,08 грн., суд зазначає, що останні не підлягають задоволенню враховуючи висновки суду у даній справі та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів нарахування відповідачем пенсії саме у вказаному позивачем розмірі.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в розмірі 5627,13 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Як передбачено положеннями ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Водночас, зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
При цьому, приписи статті 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III визначають строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття “доходи” для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
У пункті 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.05.2020 року у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 року у справі № 280/676/19.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Законом України №2050-ІІІ передбачено право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Водночас, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві було наведено розрахунок зазначеної компенсації.
Суд враховує обставини наведення позивачем розрахунку компенсації втрати частини доходів, проте зазначає, що останній не може вважатися судом належним, з огляду на обставини того, що станом на час розгляду справи відповідачем не було здійснено нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та компенсації - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 внаслідок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 05.03.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року включно, нарахованої, виходячи з 53% грошового забезпечення, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року, з урахуванням проведених платежів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.