Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
30 березня 2021 р. № 520/2172/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В., розглянувши в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, буд.6, офіс №14) про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №64272852 від 26.01.2021 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.01.2021 року ВП №64272852.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження №62346944 є протиправною, оскільки, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Також згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Таким чином, у даному випадку, відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи, місце проживання та місце роботи якої, є місто Харків.
Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито провадження по справі за правилами ст.287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав через канцелярію суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав, причини неявки не повідомив.
Частиною 1 ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
У відзиві на позов відповідач вказує, що оскільки до приватного виконавця надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Відповідач вважає, що в даному випадку приватним виконавцем жодним чином не порушено норми Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ст.24 цього Закону.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 виданого Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 23.12.2011 року.
26.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною відкрито виконавче провадження №64272852 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №114572 від 18.12.2020 року про стягнення з боржника, ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 42419,52 грн.
Також, 26.01.2021 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №64272852 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами 1, 2 статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802; далі - Інструкція №512/5) встановлено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною 4 статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права сформовано в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі №580/3311/19, від 29 січня 2021 у справі №160/12729/19.
Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами статті 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 за №1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрована з 23.03.1999 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстрації Харківської міської ради про реєстрацію місця проживання особи від 16.09.2020 року №03-31812-2020 та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 23.12.2011 року (а.с.24, 28-29).
Разом із тим, у виконавчому написі та заяві про відкриття виконавчого провадження, окрім адреси реєстрації місця проживання позивача у м.Харкові, вказано адресу місця проживання позивача: АДРЕСА_3 , що і слугувало підставою для прийняття до виконання приватним виконавцем виконавчого напису та відкриття спірного виконавчого провадження у межах виконавчого округу, на який розповсюджується його підвідомчість.
Також, як вбачається з заяви/анкети надання коштів у позику №01012/02695ВССА від 12.02.2013, про звернення стягнення за яким вчинено виконавчий напис, в ньому міститься виключно адреса реєстрації та адреса проживання позичальника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Доказів внесення сторонами змін до зазначеного вище договору щодо наявності іншої адреси проживання позивача, а саме: АДРЕСА_3 , відповідачем не надано.
Водночас, у виконавчому написі від 18.12.2020 за №114572, вказані відомості про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд зауважує, що відповідачем (приватним виконавцем) не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси місця проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відомостей про зміну місця реєстрації позивача матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що наявні матеріали справи не містять жодного доказу, які б підтверджували фактичне проживання позивача за вказаною адресою у м.Київ.
Разом з тим, така інформація спростовується довідкою про реєстрацію місця проживання особи №03-31812-2020 від 16.09.2020, та паспортом громадянина України виданої на ім'я ОСОБА_1 , за якою позивачка з 23.03.1999 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Жоден з наданих стягувачем до заяви про примусове виконання рішення (ТОВ "Вердикт Капітал") документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, суд не приймає до уваги, оскільки за статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 9, статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункту 1 розділом ІІ Інструкції №512/5, відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов'язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві.
Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано в постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 у справі №160/12729/19.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника ( АДРЕСА_3 ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_2 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м.Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов'язаний скористатися правом, наданим ч.5 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Стосовно посилання відповідача на те, що у виконавчому написі чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, суд наголошує, що факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних документів, які б об'єктивно підтверджувати адресу місця перебування позивача: АДРЕСА_3 , а вказана у виконавчому написі інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем. При цьому, в документі визначена офіційна адреса реєстрації боржника.
Отже, з огляду на викладене, зазначена стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.
Також, суд зазначає, що приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець Малкова М.В. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №64272852 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна (грошових кошів).
На підставі встановленого вище, суд доходить висновків, що місце проживання позивача не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Малкова М.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №64272852 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв'язку з чим суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у Харківській області.
Посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові від 09 грудня 2020 №460/3537/20, суд також не бере до уваги, оскільки правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 у справі № 160/12729/19, мають перевагу у часі.
На підставі цього, суд дійшов висновку, що постанови приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни від 26.01.2021 року, прийняті в рамках виконавчого провадження №64272852 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №64272852 від 26.01.2021, суд доходить висновку також про безпідставність винесених за наслідком відкриття виконавчого провадження постанов приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.01.2021, що прийняті відповідачем в рамках виконавчого провадження ВП №64272852, та наявність підстав для їх скасування.
Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до чтатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №64272852 від 26.01.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.01.2021 року ВП №64272852.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко