Справа № 490/2184/21
нп 2/490/3011/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
29 березня 2021 року місто Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-Пульт 021" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВ "Шериф-Пульт 021" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що заява не підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Змістом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання послуг № 7792535 від 07.04.2020 року та № 7793819 від 07.04.2020 року у загальному розмірі 4290,00 грн.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в Додатку №1 до Договору, відповідно до якого адреса об'єкта - АДРЕСА_1 (кнопка ліфту 23) (квартира).
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 368/352/18 зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналізуючи зміст та правила застосування норми ст. 30 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 року по справі № 646/8916/17 зазначив, що приводом у українській літературі вважається підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків. З приводу чого, якого - у зв'язку з чим-небудь (Академічний тлумачний словник української мови, том 7 стор. 573).
Так, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов'язаних з нерухомим майном повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності, що застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо), зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, які надаються по охороні нерухомого майна, а саме об'єкт (кнопка ліфту 23) (квартира), що територіально знаходиться у Святошинському районі м. Києва, справа Центральному районному суду м. Миколаєва не підсудна та підлягає передачі за належною підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва за місцем знаходження нерухомого майна, яке є об'єктом укладеного між сторонами договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За викладених обставин, керуючись ст. ст. 19, 30, 31, 260, 353 ЦПК України, -
Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-Пульт 021" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова