Житомирський апеляційний суд
Справа №274/8575/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
26 березня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2021 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 без визначення застави до 18 квітня 2021 року,
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від від 18 лютого 2021 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів до 18 квітня 2021 року без визначення застави.
Своє рішення суд обґрунтував тяжкістю та характером злочину, даними про особу обвинуваченого та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що суд не взяв до уваги, те що він має інвалідність 3-ї групи та на даний час потребує стаціонарного лікування і хірургічного втручання у зв'язку з загостренням хвороби (хронічний остеомієліт), а в разі не проведення своєчасного лікування він може залишитися без верхньої щелепи.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В провадженні Бердичівського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження вбачається, що 18 лютого 2021 року судом першої інстанції було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, що характеризує його як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує, в разі засудження, обставин та характеру кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, вказує на обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу такого як домашній арешту чи особисте зобов'язання з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявність у ОСОБА_8 інвалідності на переконання колегії суддів, враховуючи серйозність обвинувачення, можливого покарання, розгляду судами інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_8 де він також обвинувачується у діях щодо незаконного обігу наркотичних засобів, не дає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який і ці обставини неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б мінімізували ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання чи вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, оскільки альтернативного запобіжного заходу у виді застави не визначив, жодних визначених законом обґрунтувань для такого виключення не навів.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з істотними порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення, а з врахуванням вимог ст. 407 цього Кодексу зі скасуванням ухвали суду й постановленням нової ухвали.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому визначає розмір застави, в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з покладенням обов'язків.
За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2021 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 без визначення застави до 18 квітня 2021 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 18 квітня 2021 року включно.
Одночасно визначити розмір застави 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 грн., яка може бути внесена на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ):42261525, Банк отримувача: ДКСУ у м. Києві, Код банку отримувача (МФО):820172; Рахунок отримувача: UA 058201720355279002000085932).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним його викликом, вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Бердичів, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні;
Строк дії покладених обов'язків у разі внесення застави встановити до 18 квітня 2021 року.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у встановленому розмірі оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на депозитний рахунок, повинен бути наданий уповноваженій особі або установі, де обвинувачений утримуватиметься під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: