16.03.2021 Справа № 756/14008/18
Унікальний № 756/14008/18
Провадження № 2/756/297/21
16 лютого 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Дрончак Д.А.
представника відповідача Крекотень В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», Моторно транспортне страхове бюро України, про стягнення суми страхового відшкодування, -
У жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - ПрАТ «СК «Українська страхова група») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 42 720 грн. 70 коп. та судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, щоміж ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_2 02.09.2016року укладено договір добровільного страхування наземного транспорту серії № 28-2900-16-00108, за умовами якого, страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В місті Київ 22.02.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «ВАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 , який постановою Оболонського районного суду міста Києва від 03.05.2017 року визнаний винним в ДТП.
На підставі Рахунку №М_СчТ00504 від 01.03.2017 р. ПрАТ «СК «Українська страхова група» було складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №ДККА -55475 від 02.03.2017 року, виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 42 720 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4055 від 02.03.2017 року.
Позивачем на адресу відповідача 25.05.2018 року направлено досудову вимогу про відшкодування завданої шкоди, яка на час подання позову залишена без задоволення. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в порядку регресу сплачену суму страхового відшкодування в розмірі 42 720 грн. 70 коп. та судові витрати
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.11.2018 року відкрито спрощене позовне провадження.
11.02.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Українська страхова група» відмовити в повному обсязі. В мотивування відзиву вказує, що його цивільно-правова відповідальність на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого в розмірі 100 000 грн. 00 коп. Вказує, що 23.02.2017 року у встановленому порядку він звернувся до страховика із повідомленням про ДТП, яке сталось 22.02.2017 року та надав усі необхідні документи. У зв'язку з цим було заведено страхову справу №506690с. У травні 2017 року відповідач надав страховику копію постанови Оболонського районного суду м.Києва від 03.05.2017 року, яка також була долучена до страхової справи. Зазначає, що він як страхувальник належним чином виконав усі обов'язки, що виникають з відповідних правовідносин, що відповідно до приписів ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зумовлює обов'язок ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» відшкодувати шкоду, заподіяну майну потерпілого внаслідок ДТП. Окрім того, відповідач стверджує, що вимога позивача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 40 720 грн. 70 коп. є необґрунтованою та не доведена належними та допустимими доказами.
07.03.2019 р. позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що сам по собі факт наявності у відповідача чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент настання ДТП не звільняє його від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, оскільки за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи. Окрім того позивач вказує, що розмір страхового відшкодування та ціна позову становить 42 720 грн. 70 коп. проте вважає за необхідне пояснити суму вказану в платіжному дорученні №4055 від 02.03.2017 року - 38 572,70 грн. Відповідно до страхового акту №ДККА -55475 від 02.03.217 року, а саме пункту 15 - Порядок виплати страхового відшкодування: «1-у частину платежу в розмірі 4 148 грн. застрахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу; 2-у частину страхового відшкодування в розмірі 38 572,70 грн. перерахувати за наступними реквізитами...». Тобто сума страхового відшкодування складає 42 720,70 грн., а 4 148 грн. - сума взаємозаліку по несплаченим страховим платежам за договором добровільного страхування.
Представник позивача правом безпосередньої участі в судовому засіданні не скористався, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують просять позов задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у відзиві.
Уповноважений представник третьої особи в судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Суд заслухавши представника відповідача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2900-16-00108 від 02.09.2016 року страховик ПрАТ «СК «Українська страхова група» застрахував майнові інтереси страхувальника ОСОБА_2 пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с.9-10).
Постановою Оболонського районного суду міста Києва 03.05.2017 року ОСОБА_1 визнано винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 22.02.2017 року о 19 год. 50 хв. в м.Києві по вул.Богатирській, 3, за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під управлінням водія ОСОБА_1 (а.с.8).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до рахунку №М_СчТ00504 від 01.03.2017 р. ПрАТ «СК «Українська страхова група» було складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №ДККА -55475 від 02.03.2017 року, за яким розмір страхового відшкодування становить 42 720 грн. 70 коп. (а.с.17-19), який був виплачений потерпілому на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №4055 від 02.03.2017 року (а.с.21).
Як видно з наявного в матеріалах справи полісу № АЕ/6964840 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.02.2016 року, цивільно-правова відповідальність відповідача - ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого в розмірі 100 000 грн. 00 коп. (а.с.55).
Між сторонами виник спір стосовно наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 , як винного в ДТП на користь ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року №4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звернувся з вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика - ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», в якого ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, мотивуючи свою позицію тим, що 06.12.2016 р. ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» втратило статус асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Натомість згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» не перебуває в процесі припинення і відносно нього не розпочато процедуру банкрутства. (а.с.114-128).
Набуття страховиком права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди. З огляду на те, що ліміт відповідальності за полісом № АЕ/6964840 від 24.02.2016 р. не перевищує проведену ПрАТ «СК «Українська страхова група» страхову виплату в сумі 42 720 грн. 70 коп.у відповідача не виникло обов'язку, передбаченого ст.37 Закону України № 1961-IV, тому підстави для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу відсутні.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог. Судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.І.Федорова, 32-а) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» (адреса місцезнаходження: м.Маріуполь, пр-т.Нікопольський, буд.54), Моторно транспортне страхове бюро України (адреса місцезнаходження: м.Київ, бул.Русанівський, буд.8), про стягнення суми страхового відшкодування- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 березня 2021 року.
Суддя Н.О. Яценко