24.07.06 р. Справа № 7/112а
Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С. А.
при секретарі судового засідання Юриній І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Колективного підприємства «Зуївський еноргомеханічний завод», м.Зугрес
до відповідача : ДПІ у м. Харцизьку
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000632342/0 від 03.05.2006 р.
за участю представників сторін:
від позивача - Сапронова Л.А.- предст. за довір.; Чумак Л.П.- предст. за довір.; Руппа Н.А.- предст. за довір.
від відповідача - Малєєва Т.С. - гол. держ. под. інсп.; Васильєва Г.А. - завід. сектором
Колективне підприємство «Зуївський енергомеханічний завод» м. Зугрес звернулося з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.05.06. №0000632342/0 ДПІ у м. Харцизьку.
Позовні вимоги обґрунтовуються наявними порушеннями і невірним застосуванням відповідачем норм матеріального права. Зокрема, на думку позивача, відповідачем, для регулювання спірних відносин, безпідставно застосовані норми Господарського кодексу України. Невірно, в акті перевірки, тлумачаться і застосовуються норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Податок на додану вартість» (далі Закон України «Про ПДВ»).
Відповідач - ДПІ у м. Харцизьку, вимоги заперечив, посилаючись на те, що перевіркою були встановлені порушення з боку позивача Закону України «Про ПДВ» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством був занижений податок на додану вартість у сумі 243103 грн. У зв'язку з таким, на підставі висновків акта перевірки, відповідачем, на його думку, правомірно було визначене податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 243103 грн., за штрафними санкціями в сумі 121551,50 грн., а всього 364654,50 грн.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За наслідками документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.04 р. по 31.12.05 р., відповідачем був складений акт перевірки від 19.04.06 №636/23-3-00110711 (далі «акт перевірки»).
Перевіркою було встановлено і в акті відображено порушення позивачем вимог п.4.2 ст.4, п.п.6.1.1. п 6.1 ст.6, п.7.1 п.п.7.3.1 п.7.3 п.п7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норм п.2 ст.3, ст.42 Господарського Кодексу України, в наслідок чого виявлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2004 р. в сумі 6448 грн., за листопад 2004 р. в сумі 5389 грн., за січень 2005 р. в сумі 2351 грн., за лютий 2005 р. в сумі 406 грн., за березень 2005 р. в сумі 15240 грн., за квітень 2005 р. в сумі 128 грн., за травень 2005 р. в сумі 1287 грн., за червень 2005 р. в сумі 606 грн., за серпень 2005 р. в сумі 53 грн., за вересень 2005 р. в сумі 211195 грн.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 03.05.06. №0000632342/0 яким позивачу визначене податкове зобов»язання з ПДВ за основним платежем у сумі: 243103 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 121551,50 грн.
Позивач просить визнати зазначене повідомлення-рішення недійсним як таке, що не ґрунтується на чинному законодавстві.
Вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В акті перевірки відображено порушення позивачем п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, не включення до складу податкового зобов'язання з ПДВ у січні-червні, серпні 2005р. сум податку на додану вартість на МБП, які передавалися у межах балансу платника для невиробничого використання, витрати по яким не віднесені до валових витрат, для використання в клубі підприємства і в пансіонаті «Дельфін». Внаслідок зазначеного порушення, на думку відповідача, позивачем занижене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8995 грн.
Суд вважає висновки акту перевірки в цій частині безпідставними.
Згідно п.п.3.1.1 п.3,1 ст.3 Закону України «Про ПДВ» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів згідно з договорами, що передбачають передачу права власності на такі товари.
Поставкою товарів, в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ» є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цівільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію».
Операції по передачі майна, по яких відповідач донарахував податкове зобов'язання, здійснювалися, як слідує з акту перевірки і наявних у справі матеріалів, в межах балансу однієї юридичної особи - позивача. Клуб та пансіонат «Дельфін» згідно зі статутом позивача та положенням про вказані об'єкти, є структурними підрозділами позивача без права юридичної особи. Отже, зазначені операції по пересуванню (передачі в межах балансу) належного йому майна своїм структурним підрозділом не передбачали перехід права власності на таке майно, тобто відсутні ознаки оподатковуваної операції в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ», у зв'язку з чим, податок за такими операціями нарахований бути не може.
Спростовуються наявними у справі документальними доказами висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 4307 грн. в листопаді 2004 року.
За договором від 01.10.04р. №29 на виконання підрядних робіт, укладеного позивачем з Дочірнім підприємством «Донецькій облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» (підрядчик), останнім був виконаний комплекс робіт по поточному ремонту дорожнього покриття по території заводу (позивача) відповідно до затвердженої сторонами проектно-кошторисної документації. Роботи виконувалися на умовах вищевказаного договору, доданих до нього договірної ціни на поточний ремонт асфальто-бетонного покриття, локального кошторису 2-1-1 з розрахунками одиничної вартості, переліком заходів по підготовці підприємства до роботи в осінньо-зимовий період на 2004-2005р.р., дефектними відомостями №№048-05-04, ДВ - 046-05-04, ДВ - 047-05-04. Виконання і приймання робіт за договором підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004р. з розрахунком одиничної вартості.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, до валових витрат включаються витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених п.8.7.1 цього Закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.
Автошляхи (асфальтове-бетонне покриття), ремонт яких проводився за договором від 01.10.04р. №29 знаходиться на території позивача та обліковується як основні засоби на його балансі. На доведення наявності зазначених основних засобів позивачем додані до матеріалів справи відповідні інвентаризаційні описи (звіряльні відомості) від 12.07.06р.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», в редакції, що діяла на час здійснення господарської операції, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду у зв»язку з придбанням товарів (робіт), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Зважаючи на приписи вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про ПДВ», враховуючи наявність складеного та підписаного сторонами акта приймання виконаних за договором підряду робіт та інших документів, на підставі яких виконувались роботи, позивач мав право включити суму витрат, визначену актом приймання робіт, до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток, а суму податку на додану вартість у розмірі 4307 грн. - до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Не беруться до уваги посилання відповідача, в акті перевірки, на відсутність в складі основних фондів позивача об'єктів «Старий завод» та «Новий завод», а отже й не доведеність того, що прийняті за актом приймання за жовтень 2004р. роботи були виконані для поліпшення основних фондів позивача. Висновок про недоведеність вказаних обставин відповідач робить лише за формальних ознак, без дослідження усіх наявних у позивача і наданих для перевірки документів.
Зокрема, відповідачем безпідставно не узято до уваги те, що акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004р., складений для прийомки робіт саме за договором від 01.10.04р. №29, про що в ньому зазначено. Найменування об'єкта, на якому виконані роботи визначено як - «поточний ремонт а/б покриття території заводу», тобто, він, також, співпадає з об'єктом, на якому повинні були виконуватися роботи згідно з умовами і предметом договору №29 від 01.10.04р. Розрахунки вартості виконаних робіт, найменування таких робіт тотожнє локальному кошторису 2-1-1 з розрахунком одиничної вартості на дорожні роботи, що складалися для договору №29 від 01.10.04р.
В акті приймання виконаних робіт за жовтень 2004 року, дійсно, вказано в графі «Найменування робіт і витрат» розділ 1 «Старий завод», розділ 2 «Новий завод». Проте, таке визначення розділів не заборонено чинним законодавством. Більш того, зазначені визначення територіальних зон, на яких проводилися підрядні роботи, зроблено для зручності і дозволяє ідентифікувати територію, де виконані роботи. Назви «Старий завод», «Новий завод» є умовними назвами територіальних ділянок і вживаються в офіційних документах, на підставі яких позивачу виділена земельна ділянка, на якій розташований завод і встановлені межі землекористування. Зокрема, це наступні документи: рішення Зугреської Ради народних депутатів від 15.03.94р.; Державний акт на право постійного користування землею; акт від 20.07.04р. про встановлення меж земельної ділянки; паспорт на дільницю землекористування (додаток №6 до Гірничного паспорта земельної ділянки, яка відводилася позивачу); інвентаризаційні описи від 12.07.06р., складені комісією позивача.
Отже, за перелічених обставин безпідставні твердження відповідача про недоведеність факту виконання підрядних робіт, прийнятих актом за жовтень 2004р., саме на об»єктах та території позивача як ремонт його основних засобів (автошляхів).
Підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов»язання з ПДВ у розмірі 18000 грн. є встановлені актом перевірки порушення п.4.2 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.7.1, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ».
Відповідач вважає, що позивачем була здійснена безоплатна передача товарів у жовтні 2004р., березні 2005р. без відображення цієї операції в податковому обліку. На думку відповідача, позивачем при виконанні контрактів від 24.11.03р. №176/113 з ТОВ «Донгазбудінвест» та №183/124 від 22.12.04р. з ТОВ «БК Інжинірінг», останнім (замовникам) з башеними кранами, виготовленими на їх замовлення, була безоплатно передана технічна документація, що не було передбачено умовами контрактів, в яких відсутня вартість такої документації.
Твердження відповідача не відповідають відомостям, викладеним в документах, наданих позивачем, стосовно укладення та виконання зазначених вище контрактів.
У відповідності з п.1.1 ст.1 контракту від 24.11.03р. №176/113 позивач зобов»язався виготовити для замовника ТОВ «Донгазбудінвест» башений кран КБП-5-240, що у подальшому іменується «обладнання». Обладнання, за умовами договору, виготовляється у відповідності до технічної документації, розробленою ВАТ «Науково-дослідницький проектно-технологічний інститут «Укркраненерго». Підпункт 1.2.1 п.1.2 ст.1 Контракту передбачає обов'язок позивача (виконавця) передати «обладнання» замовнику, що відповідає технічним характеристикам, належної якості і комплектації. Загальна вартість »обладнання», що поставляється відповідно до п.2.1 ст.2 контракту складає 1410000 грн. з ПДВ. При цьому, в тому ж самому пункті контракта визначено, що його загальна вартість включає всі витрати позивача (виконавця) у зв»язку з виконанням замовлення, у т.ч. проектування, виготовлення, доставка до місця монтажу і здача спільно з замовником «обладнання» органам державного контролю.
Згідно акту прийомки технічної документації за договором від 16.10.02р. №658 позивачем було отримано від ВАТ «Укркраненерго» технічну документацію по крану башеному приставному КБП - 5-240 ДЦ вартістю 38040 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6340 грн.
По акту прийомки-передачі від 12.10.04р. крану башенного КБП - 5-240 по контракту від 24.11.03р. №176/113 позивачем був переданий замовнику - ТОВ «Донгазбудінвест» виготовлений башений кран з технічною документацією вартістю 1410000 грн. На передачу крана позивачем виписана, також, накладна від 12.10.04р. №256 в якій зазначено про передачу замовнику крана загальною вартістю 1410000 грн.
Отже, з аналізу перелічених вище документів слідує, що сторони виконали контракт відповідно до його умов. У тому числі були виконані умови щодо передачі «обладнання» з технічною документацією і сплати за обладнання, вартість якого включає усі витрати виконавця (позивача), у т.ч. вартість проектної (технічної) документації на таке обладнання.
Аналогічні обставини склалися й при виконанні контракту від 22.12.04р. №183/124 позивача з ТОВ «БК Інжиніринг». Як зазначено в акті перевірки самим відповідачем, ТОВ «БК Інжиніринг» за умовами контракту є замовником на виготовлення і покупцем крану башеного приставного КБ -471 УІ (разом з технічною документацією). Тобто, умовами контракту встановлено, що технічна документація на кран є його невід'ємною частиною при передачі замовнику і, відповідно, включена до загальної вартості контракту. Контракт був виконаний сторонами відповідно до його умов, що не заперечується відповідачем і описано в акті перевірки.
Щодо зауважень в акті перевірки про відсутність в накладних, за якими передавалися крани (обладнання), відомостей про передачу технічної документації та її вартості, то такі зауваження не можуть бути узяті судом до уваги, оскільки як вказувалося вище вартість технічної документації, згідно умов контрактів включена до загальної вартості обладнання, на яке була розроблена така технічна документація, а виділяти окремо її вартість в накладних відсутня потреба, так як вона не є окремим предметом продажу.
За таких умов не відповідають фактичним обставинам справи висновки відповідача про здійснення позивачем операцій по безоплатній передачі товарів та, як наслідок, заниження ПДВ в сумі 18000 грн.
Актом перевірки, також, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме заниження підприємством в вересні 2005 року ПДВ в сумі 211195 грн. (211195,46) в наслідок завищення податкового кредиту в цьому ж місяці на таку ж саму суму.
Зазначене порушення було встановлено при перевірці оподаткування фінансових результатів при виконанні субконтракта від 03.06.03р. №05030856/030895-0273/1. З доданих до справи матеріалів слідує та було встановлено під час перевірки, що позивачем, на виконання субконтракту від 03.06.03р. №05030856/030895-0273/1 в вересні 2005 року було відвантажено готову продукцію одержувачу (імпортеру) ZAIT Handelsellshaft згідно вантажних митних декларацій від 22.09.05р.: №203451 кран козловий спеціальний електричний пересувний на колісному ходу (далі «кран козловий»); №203448 кран мостовий спеціальний електричний пересувний на стаціонарних опорах (далі «кран мостовий»).
За даними ВМД фактурна вартість відвантаженої на експорт продукції становила:
за ВМД №203451 - 1477630 грн.;
за ВМД №203448 - 907429,45 грн.
на відвантажений товар виписано накладну від 22.09.05р. на загальну суму 472289 дол.США, що за курсом валюти НБУ на дату відвантаження склало 2385059,45 грн.
Під час перевірки, на запит відповідача, позивачем надано розрахунок собівартості вантажопідйомного обладнання, реалізованого в 2005 році.
За даними підприємства фактична виробнича собівартість склала:
крана козлового - 2240359,99 грн.
крана мостового - 1200676,3 грн.
Оскільки вартість кранів, що були реалізовані у вересні 2005 року нижча від їх виробленої собівартості, перевіряючи вважають, що позивачем неправомірно була віднесена до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 211195 грн., яка визначена перевіряючими як ПДВ, що припадає на різницю у вартостях виготовлення кранів (собівартість) та їх реалізації.
Зазначена думка відповідача та процедура визначення ним начебто завищеної суми податкового кредиту не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст..3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст..5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання.
Зазначена правова норма пов'язує право платника податків на податковий кредит з метою придбання товарів, а саме з ціллю їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.
Під господарською діяльністю п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Основним видом діяльності позивача відповідно до його Статуту та довідки з ЄДРПОУ є виробництво підйомного і такелажного устаткування (КВЕД 29.22.1). В межах зазначеного виду діяльності підприємством був укладений контракт від 03.06.03р. №05030856/030895-0273/1 на виготовлення кранового устаткування. Специфікація на виготовлення кранового устаткування включає в себе виготовлення кранів козлового та мостового.
Для виготовлення кранового устаткування, відповідно до субконтракту, проектним інститутом була розроблена технічна документація, на підставі якої були складені нормативи витрат сировини, матеріалів та комплектуючих - відомості питомих норм витрат матеріалів.
Беручи до уваги особливі умови експлуатації цього устаткування, замовником були заявлені особливі вимоги до якості виготовлення та постачальників матеріалів і комплектуючих (п.11.3 ст.11 субконтракту) з обов'язковим наданням йому щомісячних звітів по закуплених матеріалах, виконаних роботах тощо.
Отже, позивач документально підтвердив використання усіх матеріалів, закуплених для виготовлення кранів за субконтрактом, виключно у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, до яких, у т.ч., відносяться господарська операція по субконтракту.
Таким чином, безпідставні посилання відповідача, в акті перевірки, на порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», який, у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, забороняє включати до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого у зв»язку з таким придбанням (виготовленням).
Слід узяти до уваги заперечення позивача в частині незгоди з твердженням відповідача про ототожнювання понять «доход» та «прибуток». Зазначені поняття не є тотожними в розумінні податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, не ґрунтуються на приписах п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» висновки відповідача про відсутність ознак господарської діяльності при здійсненні господарської операції, за якою постачальником не отриманий прибуток.
Безпідставні, також, посилання в акті перевірки, при визначенні поняття «господарська діяльність», на норми Господарського кодексу України, оскільки він має інший предмет правового регулювання. Для цілей оподаткування, визначення «господарської діяльності» дане саме в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким відповідач і повинен був керуватися при перевірці.
Відповідачем, до матеріалів справи долучений висновок експерта від 14.07.06р. №64 за матеріалами кримінальної справи, порушеної у відношенні посадової особи позивача.
Оскільки такий висновок зроблений в межах кримінальної справи, а не за дорученням господарського суду в цій справі, суд не може його розцінювати як висновок експерта згідно ст..82 КАС України. Проте, згідно ст..79 КАС України, такий висновок може вважатися письмовим доказом по справі. Тому суд оцінює його за правилами, визначеними ст..86 КАС України.
Виходячи з приписів ст..70 КАС України в частині належності і допустимості наданих доказів, суд вважає, що висновок експерта в кримінальній справі, порушеної у відношенні фізичної (посадової) особи не може бути допустимим доказом наявності встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства з боку позивача, оскільки такі факти можуть встановлюватися лише судом.
Крім того, що вищевикладені обставини свідчать про недоведеність фактів порушень Закону України «Про ПДВ» перелічених в акті перевірки, розрахунок податкового зобов'язання, визначеного в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні (основний платіж), зроблений відповідачем на свій розсуд, без встановлення, під час перевірки, фактичної суми ПДВ, яка була віднесена позивачем до складу податкового кредита за господарськими операціями, пов»язаними з виготовленням кранів. Безпідставні посилання відповідача про невизначеність законодавством, у такому випадку, механізму розрахунку податкового зобов»язання. Оскільки в акті перевірки як порушення, яке призвело до заниження ПДВ, вказане завищення позивачем податкового кредиту, відповідач повинен був на підставі аналізу первинних бухгалтерських документів і облікових регістрів позивача, а також за даними його податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди, встановити фактичну суму ПДВ яка була включена позивачем до складу податкового кредиту по операціях, пов»язаних з виконанням субконтракту на виготовлення кранів. До того ж, з наданих позивачем, під час перевірки, розрахунків собівартості кранів, вбачається, що по деякій частці складових які утворюють собівартість, ПДВ взагалі, в силу відповідного законодавства, не міг бути нарахований та не нараховувався позивачем і не включався до складу податкового кредиту. Отже, у зв»язку з таким, врахування відповідачем суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту від усієї суми собівартості виготовлення кранів не відповідає і завищує фактичні суми ПДВ, які були віднесені позивачем до складу податку кредиту.
Приймаючи постанову по цій справі, судом враховуються, також, надані на запит позивача, роз»яснення від 13.07.06р. №9676/10/15-213 ДПА у Донецькій області, копія яких додана до матеріалів справи. За приписами п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначені роз»яснення вважаються податковими роз»ясненнями, що надані контролюючим органом вищого рівня ніж відповідач і є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства ДПА у Донецькій області.
Відповідно до вказаних податкових роз»яснень, ДПА у Донецькій області, аналізуючи обставини, що склалися у позивача з оподаткуванням ПДВ господарських операцій з виготовлення і поставки вантажопідйомного обладнання (по особовим технічним параметрам та вимогам замовника) і правомірності включення ним до податкового кредиту витрат, які пов»язані з придбанням сировини, матеріалів та комплектуючих для виготовлення кранів, роз»яснила, що по зазначеним операціям зберігається право платника ПДВ на податковий кредит, а зменшення сум податкового кредиту при збиткових продажах Законом не передбачено.
З урахуванням у сукупності перелічених обставин, що встановлені наданими сторонами доказами, суд вважає не доведеною відповідачем, як того вимагає ст..71 КАС України, правомірність визначення ним позивачу, в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, податкових зобов»язань як в частині основного платежу в сумі 243103 грн. так і в частині нарахованих на основний платіж фін санкцій в сумі 121551,50 грн., а загалом 364654,50 грн. У зв»язку з таким, оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати недійсним.
Судові витрати, згідно ст..94 КАС України, відшкодовуються з Держбюджету України.
Керуючись, ст..ст.4,6,7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст..13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Господарським кодексом України, ст..4,17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст..94,159,160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Колективного підприємства «Зуївський енергомеханічний завод» до ДПІ у м.Харцизьку про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000632342/0 від 03.05.2006 р. - задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Харцизьку від 03.05.06р. №0000632342/0 про визначення КП «Зуївський енергомеханічний завод» м. Зугрес податкового зобов»язання з ПДВ в розмірі 364654,50 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь КП «Зуївський енергомеханічний завод», м. Зугрес, витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятидневного сроку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення , а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 31.07.06р.
Суддя Малашкевич С.А.