29.03.2021 227/815/21
29 березня 2021року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю
секретаря с/з Сисенко Ю.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову серії БАА №813583 від 24.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 425 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовуючи свій позов зазначив, що 24.01.2021 року поліцейським СРПП Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області, посада та ім'я якого заявнику не відомі, складено відносно позивача постанову серії БАА №813583 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн., у зв'язку з тим, що позивач 24.01.2021р. о 18:55 год. у м.Добропіллі керував власним транспортним засобом Skoda Octavia V5 (держ. номер НОМЕР_1 ), у м. Добропілля по вул.Першотравнева, буд.63, приближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи, не зупинився, щоб надати дорогу пішоходам, чим порушив пп.18.1 ПДР України. Позивач свою провину заперечує; вини не визнає повністю у зв'язку з відсутністю самої події адміністративного правопорушення та вважає, що представником поліції грубо порушено процедуру та розгляд справи про адміністративні правопорушення, і, як наслідок, винесена оспорювана постанова є протиправною й без врахування всіх обставин справи. Позивач зазначає, що ввечері 24.01.2021р. він здійснював рух по вул. Першотравнева в бік кільця в правій смузі проїзної частини дороги одностороннього напряму зі швидкістю приблизно до 20 км/год на власному транспортному засобі Skoda Octavia V5 (держ. номер НОМЕР_1 ). Доїжджаючи до відповідного нерегульованого пішохідного переходу, заявник знизив швидкість власного авто до 10 км/год. і увімкнув світловий покажчик повороту праворуч з метою здійснити відповідний маневр в сторону пр-та Шевченка. В цей час заявник побачив ліворуч від себе з боку паркової зони пішохода, який щойно почав рух по даному пішохідному переходу. Тобто, коли авто позивача почало перетинати нерегульований пішохідний перехід й повертати праворуч, пішохід, почавши рух по пішохідному переходу довжиною близько 10-ти метрів, ще перебував на іншій проїжджій частині дороги й лише наближався до лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, довжиною близько 2,5 метрів. Перетнувши один пішохідний перехід і здійснивши маневр праворуч, заявник вимушено зупинив власне авто перед другим нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу іншим пішоходам, які вже почали рух по такому переходу. Позивач вважає, що його дії відбувалися з чітким дотриманням правил дорожнього руху. А постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності фактично була складена без будь-яких належних доказів його провини в скоєнні даного порушення, оскільки обставини цієї справи є повністю надуманими, а дії працівника поліції - упередженими. Позивач вказує, що працівником поліції після зупинки автомобільного транспорту позивача було нашвидкоруч пред'явлено останньому обвинувачення, відібрано його персональні дані та повідомлено про те, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, якої ще не існувало, буде відправлено поштою. Сама постанова, що оскаржується, складалася за відсутності позивача та виносилася не на місці скоєного адміністративного правопорушення, на розгляд справи не було запрошено позивача, чим порушено порядок винесення постанови, позбавивши позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Оскаржувану постанову позивач фактично отримав 10.02.2021р, засобами поштового зв'язку в поштовому конверті з відповідним штемпелем від 06.02.2021р.
Ухвалою судді від 05.03.2021 року було задоволено клопотання позивача, останньому поновлено строк для звернення до суду з вказаним позовом і було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що свій позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки. Відзив на позов до суду не надходив.
Враховуючи наведене, суд вважав можливим розглянути справу без участі не з"явившився учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, що передбачено ч.3 ст.268 КАС України.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України, у зв"язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Зі змісту копії постанови серії БАА №813583 від 24.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн, за те, що останній 24.01.2021 року о 18:55 годині керуючи транспортним засобом Skoda Octavia V5, державний номер НОМЕР_1 , у м. Добропілля по вул.Першотравнева, буд.63, приближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи, не зупинився та не надав дорогу пішоходам, чим порушив пп.18.1 ПДР України (а.с.9).
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з позову, позивач оскаржує постанову серії БАА №813583 від 24.01.2021 року, яким його було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, за порушення пп.18.1 ПДР України, а саме за те, що він приближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи, не зупинився та не надав дорогу пішоходам.
З позову також вбачається, що позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки він виконав ПДР України і його проїзд пішохідного переходу не створив пешеходам, які знаходились на ньому будь-яких перешкод чи небезпеки.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі порушення правил проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах і тягне за собою акладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п.18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з наведених норм вбачається, що саме вівдповідач повинен довести перед судом правомірність свого рішення.
На думку суду, для доведення законності притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП позивача за вишевказаною постановою, відповідач (поліцейський), який склав постанову повинен довести в суді, що ОСОБА_1 порушив п.18.1 ПДР України, а саме довести факт знаходження на пішоходному переході, до якого на автомобілі наближався позивач, факт того, що позивач не зупинився перед пішохідним переходом та не надав дорогу пішоходам, а також факт того, що пішоходам, які знаходились на пішоходному переході були створені перешкоди чи небезпека.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Позивач в позові посилається на те, що вимоги п.18.1 ПДР України він не порушував і проїзд нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи, він здійнив з урахуванням правил дорожнього руху, не створивши при його проїзді жодних перешкод чи небезпеки вказаним пішоходам, оскільки вони знаходились від нього на значній відстані.
Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оригіналу оскаржуваної постанови відповідачем суду надано не було. Також відповідачем не було надано доказів (пояснень свідків, матеріалів фото-відеофіксації події тощо), на підставі яких суд мав би можливість встановити факти, які підлягають доказуванню під час судового розгляду цієї справи.
В той же час слід зазначити, що зі змісту постанови взагалі не вбачається, на підставі яких доказів, особа, яка винесла оскаржувану постанову прийшла до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт порушення з боку ОСОБА_1 п.18.1 ПДР України щодо не надання дороги пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, що створило для них перешкоду чи небезпеку - в судовому засіданні не доведено, оскільки відповідачем взагалі не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у скоєнні правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними і тому позов підлягає задоволенню.
Згідно п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 279, 280, 283,285 КУпАП, ст. ст.2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАА №813583 від 24.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн.
Справу про адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів, з дня його проголошення шляхом подання скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВД МУУМВС України в Дніпропетровській області 04.04.1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Добропільське відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м.Добропілля, вул. Першотравнева, 52.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В. Здоровиця
29.03.2021