29.03.2021 227/205/21
29 березня 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Хандуріна В.В.
при секретарі Дзюба Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах представником позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,
Представник позивача звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.07.2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок, позивача переведено до Виробничого підрозділу «Іловайське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 17.03.17 року начальником структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Косим Ю.П. видано наказ №236/ДНД від 17.03.17 «Про встановлення простою». 28.04.2017 року першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 645-113-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 04.05.17 року позивачу видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади (з підписами всіх членів комісії та його особистим ознайомленням). 10 липня 2017 року в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Подлузським В.О. видано наказ № 3926/ДН-ОС про припинення трудового договору (контракту) щодо позивача з 17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачем не провів, як наслідок він має перед позивачем не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Відповідно до розрахункових листів заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати складає 21551,71 грн. (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів). З врахуванням індексів споживчих цін за період невиплати, розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає 5753,69 грн (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» заборгованість по заробітній платі у розмірі 21551,71 грн, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 5753,69 грн без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.
Представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву з якого вбачається, що з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, посилається на те, що Указом Президента України №405-2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи» щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку та Луганську області з 07 квітня 2014 року також визначено районами проведення антитерористичної операції. У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема у м. Донецьк, м. Ясинувата, у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження за ознаками ст. 341 КК України. Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк, м. Іловайськ. Відповідач відсутній за фактичним місцем веденням діяльності та розташування офісу, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами. Ці форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань, згідно ст.ст. 47,83,115,116 КЗпП. Окрім того, відповідач не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором. Втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіях м. Донецьк, м. Іловайськ, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов'язання перед працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Представник відповідача також надав до суду довідку, з якої вбачається , що станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період з 11 липня 2016 року по 28 лютого 2017 року відсутня та за березень -липень 2017 року - складає 763,11 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином. Представник позивача надав до суду заяву, і якій просив проводити судове засідання без його участі та участі позивача, просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі представника АТ «Укрзалізниця». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної на ім'я позивача ОСОБА_1 , його в останнє 29.08.2008 року переведено слюсарем з ремонту рухомого складу 2 розряду виробничої складальної дільниці (Іловайськ). 16.04.2010 року встановлено 3 розряд слюсаря з ремонту рухомого складу та 02.06.2011 року встановлено 4 розряд слюсаря з ремонту рухомого складу. 11.07.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу, «Вагонне депо Іловайськ» Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 3926/ДН-ОС від 10.07.2017 року (а.с. 11, 13). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату компенсації за 24 дні відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
З копії наказу № 236/ДНД від 17.03.2017 року по СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» «Про встановлення простою», вбачається, що з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 8 вказаного наказу, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Згідно копії наказу № 645-Н3-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», з 17.07.2017 року зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» було вилучено структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничі підрозділи, які підпорядковані структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» із загальною штатною чисельністю 14510 штатних одиниць. Окрім того, начальникам дирекції залізничних перевезень було доручено забезпечення своєчасного, з дотриманням вимог чинного законодавства України, персональне попередження працівників структурного/виробничих підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» про їх звільнення у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 17.07.2017 року та ознайомлення працівників з переліком наявних вакантних посад по структурним підрозділам ПАТ «Укрзалізниця», які розташовані на підконтрольній українській владі території, а також провести процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
З розрахунків заробітної плати за березень 2017 року, проведеного ВП ВЧД Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ У, вбачається, що сума нарахованої заробітної плати склала 1650,90 грн (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с.22), згідно розрахунку за квітень 2017 року - 6121,08 грн (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 23), згідно розрахунку за травень 2017 року - 2484,97 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 24), згідно розрахунку за червень 2017 року - 2414,08 грн (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 25), згідно розрахунку за липень 2017 року - 8880,68 грн (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 26).
Представником відповідача було надано до суду довідку про доходи позивача, згідно якої останньому було нараховано заробітну плату за березень 2017 року в розмірі 959,66 грн, до видачі - 763,11 грн, яка не отримана позивачем.
Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів. Так, в даних, наданих органом Пенсійного фонду України, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати за березень 2017 року становить 1650,90 грн, в той час як в довідці, наданій відповідачем, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати склала 959,66 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 21551,71 грн (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Однак, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати та надані відповідачем, на виконання вимог ухвали суду документи, зокрема копія наказу №899-Н від 26.06.2017 року, копія наказу (розпорядження) №3926/ДН-ОС від 10.07.2017 року, копія довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, копія особової картки №20, копія трудової книжки, табелі обліку використання робочого часу, копії розрахункових листів та інші документи, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов'язок розрахунку та його невиконання.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, становить 21551,71 грн, яка підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Відповідно до Закону «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
За змістом частини 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Отже, АТ «Укрзалізниця» у повному обсязі несе обов'язок оплати праці перед позивачем.
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов'язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 21551,71 грн, відповідач зобов'язаний утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено, виходячи з сум заробітної плати без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:
1) за березень 2017 року = 1312,27 грн (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року - грудень 2020 року = 408,61грн;
2) за квітень 2017 року = 4867,37 грн (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року - грудень 2020 року = 1458,84 грн;
3) за травень 2017 року = 1976,01 грн (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за травень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період червень 2017 року - грудень 2020 року = 559,33 грн;
4) за червень 2017 року = 1919,63 грн (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року - грудень 2020 року = 504,42 грн;
5) за липень 2017 року = 7154,99 грн (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року - грудень 2020 року = 1862,43 грн
Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати становить 4793,63 грн, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Що ж до вимоги про розподіл судових витрат, то суд зазначає наступне.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Представником позивача у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідно до договору про надання правової допомоги, які позивач поніс та очікує понести, у зв'язку із розглядом даної справи. Однак, матеріали справи не містять відповідного договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 908,00 грн, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 876,07 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , поданий в його інтересах представником позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄРДПОУ 40075815; адреса місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в загальному розмірі 21551,71 грн.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄРДПОУ 40075815; адреса місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4793,63 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 876,07 грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя В.В. Хандурін
29.03.2021