30 березня 2021 року
м. Черкаси
справа № 404/3638/20 провадження № 22-ц/821/493/21 категорія 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 03 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Кіровським відділом РАЦС Кіровоградського МУЮ, актовий запис НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони у справі мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю та знаходяться на її повному утриманні.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей.
ОСОБА_1 зазначила, що несе додаткові витрати на розвиток дітей, а саме за червень місяць позивачкою сплачено за навчання сина 325 грн.
Тому просила стягнути з відповідача на свою користь 50 % понесених в червні 2020 року додаткових витрат на курси англійської мови в ГО «МФ «Жираф Клаб» сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 162 грн. 50 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи, відповідач надав суду належні та обґрунтовані докази того, що він несе додаткові витрати на дитину в тому ж обсязі, що й позивач. До суду надано квитанцію № ПНЗ824178, з якої вбачається, що ОСОБА_2 сплатив 16 липня 2020 року за навчання сина ОСОБА_4 в ГО «МФ «Жираф Клаб» 162 грн. 50 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2020 року, в якій просив скасувати його в частині стягнення судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. на користь держави.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині стягнення з нього на користь держави судового збору є необгрунтованим.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 141 ЦПК України стягнув судові витрати з відповідача, не звернувши уваги на ту обставину, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачає, що сторону, на користь якої ухвалено рішення суду звільнено від сплати судових витрати, а з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша компенсується за рахунок держави у порядку, встановле6ному КМУ. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.
Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з зі стягненням додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Вирішуючи питання та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з недоведеності позовних вимог та наданням відповідачем доказів, які підтверджують ту обставину, що відповідач здійснив додаткові витрати на утримання дитини саме в частині заявленого ОСОБА_1 предмету позовних вимог.
1.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено категорії справ, що відносяться до малозначних.
П. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є в тому числі справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Підстав для застосування положень ч.3 ст.369 ЦПК України встановлено не було.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не повністю відповідає.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правовідносин щодо стягнення додаткових витрат на дитину.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належними та обгрунтованими доказами наданими суду повністю спростував доводи позовної заяви ОСОБА_1 , а відтак її позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів під час перевірки правильності мотивів судового рішення враховує ту обставину, що воно оскаржується відповідачем лише в частині стягнення судових витрат.
Глава 8 ЦПК України регулює відносини щодо вирішення питання відносно судових витрат.
Ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч. 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору в судах усіх інстанцій звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі позовної заяви не сплачувала судовий збір, оскільки чинним законодавством передбачені пільги щодо сплати судового збору позивачами в даній категорії справ.
При визначенні суми судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру суд першої інстанції з врахуванням ціни позову дійшов до правильного висновку про розмір судового збору з мінімальної ставки, що підлягала обчисленню під час стягнення станом на 2020 рік в сумі 840 грн. 40 коп.
Своє рішення щодо стягнення судового збору суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач сплатив суму 162 грн. 50 коп. додаткових витрат на дитину 16 липня 2020 року вже після звернення позивача до суду з позовною заявою.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення суми судового збору з відповідача на користь держави є помилкове та не відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.
Ст. 141 ЦПК України врегульовано порядок розподілу судових витрат.
Чинним законодавством передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи (в тому числі й судовий збір) покладаються в разі задоволення позову на відповідача; в разі відмови в позові на позивача; в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено випадки компенсації судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.
Отже, ст. 141 ЦПК України врегульовано та встановлено порядок стягнення та розподілу судових витрат. Посилання суду першої інстанції про те, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави лише з тієї обставини, що ним надано підтверджуючі докази про сплату додаткових витрат, які здійснені після подачі позовної заяви є помилковими та не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому на відповідача ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України не покладено обов'язку щодо сплати судового збору ні на користь держави ні на користь будь-кого з інших учасників процесу. Так як ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору за подачу позовної заяви, тому він підлягає компенсації за рахунок держави в порядку встановленому КМУ. Суд першої інстанції дану обставину не врахував та дійшов до помилкового висновку про його стягнення з відповідача.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про стягнення судового збору з позивача на користь держави є такими, що не підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку зловживання позивачем своїм процесуальних прав не вбачається і судом не встановлено, а отже і застосування положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України не буде відповідати принципу справедливого судочинства.
Крім того, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1 260 грн. судового збору, сплаченого ним під час подачі апеляційної скарги. Вказана вимога не підлягає до задоволення з підстав її недоведеності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме (а.с. 67) наявна квитанція № ПН3975402К від 12 січня 2021 року про сплату ОСОБА_2 12 грн. 60 коп. з призначенням платежу: комісія за послуги банку. Будь-яких інших підтверджень сплати судового збору за подачу апеляційної скарги матеріали справи не містять. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було враховано, що у відповідності до п. 22 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування судових витрат, сторона не повинна сплачувати за таку скаргу судовий збір, тому апеляційне провадження у справі було відкрите та призначено її розгляд.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину скасувати в частині вирішення питання щодо стягнення судових витрат.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
Л.В.Нерушак