Справа № 539/4358/20 Номер провадження 33/814/262/21Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
29 березня 2021 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мамедова Р.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2021 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Згідно з постановою, 12.12.2020 року о 18 год 30 хв ОСОБА_1 в м. Лубни по просп. Володимирський, 168, керував автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків.
Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся захисник Мамедов Р.І. в інтересах ОСОБА_1 .
Просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою провадження по справі закрити у зв'язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Вказує на втрату чинності ч.1 ст.130 КУпАП, яка встановлювала відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння особою, яка керувала транспортним засобом.
При цьому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та адвоката Мамедова Р.І. було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте останні в судове засідання не з'явилися, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, а тому вважаю за можливе апеляційний розгляд провести за їх відсутності.
Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у відсутність ОСОБА_1 , копію постанови суду він не отримав, з постановою було ознайомлено його захисника, адвоката Мамедова Р.І. 24.02.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_2 направив через поштове відділення 02.03.2021, тобто в 10-денний строк. Отже, строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП . Висновок судді ґрунтується на доказах, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Захисник Мамедов Р.І в інтересах ОСОБА_1 , не оспорюючи доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вказує на втрату чинності ч.1 ст.130 КУпАП та необхідність закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
При цьому, слід зазначити, що вимоги захисника щодо закриття провадження у справі пов'язані із необхідністю направлення матеріалів справи до органу досудового розслідування чи прокуратури, оскільки вчинення дій ОСОБА_1 , за якими щодо нього було складено протокол, а саме, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку особою, що керувала транспортним засобом, передбачало настання кримінальної відповідальності.
Так, доводи захисника суперечать вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
17.03.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1231-IX від 16.02.2021 року.
Відповідно до вказаного закону стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою передбачена адміністративна відповідальність, у тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, дії, вчинені ОСОБА_1 , містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в редакції, що діє на час розгляду справи в апеляційному суді.
Чинна редакція ст.286-1 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому певні тілесні ушкодження чи потягло смерть людини.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
При цьому, згідно з ч.2 цієї статті закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Аналогічні положення викладені в ч.1 ст.5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.286-1 КК України, оскільки чинним законом кримінальна відповідальність за дії, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не передбачена.
Разом з тим, відсутні підстави для посилення адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021), оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вийти за межі апеляційної скарги, погіршивши тим самим становище ОСОБА_1 згідно з положеннями ст.294 КУпАП.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Мамедова Р.І. в інтересах ОСОБА_1 не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Мамедова Р.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2021 року - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко