Справа № 425/3971/19
Провадження № 22-ц/810/311/21
30 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Коновалової В.А. (суддя - доповідач), Луганської В.М., Карташова О.Ю.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання право власності та поділ майна,
Рубіжанський міський суд Луганської області рішенням від 19 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання право власності та поділ майна задовольнив частково.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України. В апеляційній скарзі містяться заперечення на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 січня 2021 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року залишено без руху з підстав несплати судового збору та позивачу надавався строк для усунення недоліків.
На адресу Луганського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначає, що позивач виховує дитину одна, має маленьку заробітну плату, проживає з дитиною та несе сама витрати по сплаті комунальних послуг.
Розглянувши клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що підставою для зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з цим, у ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
В клопотанні позивачка посилається на майновий стан, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, додані до клопотання довідка від 19 березня 2021 року № КФД00000031 та довідка від 19 березня 2021 року № ЧВВ00000001в повній мірі не свідчать про майновий стан ОСОБА_1 , оскільки в довідках зазначений дохід позивачки за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, проте згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан позивача може звільнити його від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано, як це передбачено ст. 8 Закону України «Про судовий збір», доказів майнового стану за попередній рік, а саме за 2020 рік.
За таких обставин, доводи наведені в обґрунтування заявленого клопотання, не можуть слугувати достатньою підставою для задоволення клопотання, оскільки позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану за попередній календарний рік.
Слід зауважити, що належними доказами майнового стану є відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 4 квартали 2020 року.
Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов'язок щодо сплати судового збору.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 її право на повторне звернення до апеляційного суду із клопотання про звільнення від сплати судового збору із наданням належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану за попередній календарний рік.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки зазначені вище, то апеляційний суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Луганського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, щодо сплати судового збору або зверненням із клопотанням про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Суд вважає необхідним роз'яснити, що в умовах обмежувальних заходів на час карантину та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, всі документи (заяви, усунення недоліків апеляційної скарги, клопотання, тощо) можливо подавати до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду (е-mail: inbox@lga.court.gov.ua) з використанням власного електронного цифрового підпису; через особистий кабінет в системі «Електронний суд» (https://cabinet.court.gov.ua/login); поштою (93404, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 16); факсом (06452-4-22-13).
На підставі викладеного, керуючись ст.127, ст.354 ЦПК України, суд у складі колегії суддів
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання право власності та поділ майна відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у ухвалі Луганського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі не виправлення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута їй.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді