Справа № 369/8301/20
Провадження № 2/369/750/21
Іменем України
26.03.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Дубас Т.В.,
секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У липні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 24 серпня 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким відповідач отримав грошові кошти у розмірі 4400 доларів США і зобов'язувався повернути до 31 жовтня 2019 року. Відповідач по сьогоднішній день взяті зобов'язання не виконав, що в подальшому спричинило порушення прав та виникнення збитків. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 119 548,00 грн., 3% відсотки річних у розмірі 2 407,34 грн., а всього 121 955,34 грн. та стягнути судовий у розмірі 1219, 55 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання 29.01.2021 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач 29.01.2021 в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзиву до суду не направив.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що 24.08.2019 року ОСОБА_2 , взяла у борг у ОСОБА_1 4000 доларів США, які зобов'язувалась повернути в період з 15 до 31 жовтня 2019 року.
На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_2 видала письмову розписку від 24 серпня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачці судом не встановлено.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, тому у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4400 дол. США що за курсом НБУ на час подання позову становило 119 548,00 грн.
Оскільки кошти не були повернуті в строк, тому обґрунтовані є доводи позову щодо стягнення трьох відсотків річних. Провівши розрахунок трьох відсотків річних від суми позики у розмірі 4000 дол. США що за курсом НБУ на час подання позову становило 108680,00 грн., суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають три відсотки річних у розмірі 2 228, 56 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, враховуючи положення ст. ст. 16, 1048 ЦК України; ст. ст. 10, 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики (у вигляді боргової розписки) від 24 серпня 2019 року у розмірі 4400,0 дол. США, що за курсом НБУ на час подання позову становило 119 548,00 грн., а також 3 % річних у розмірі 2 228, 56 грн., в іншій частині щодо стягнення трьох відсотків річних суд відмовляє, так як вона є не доведеною та необгрунтованою належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пропорційно до частини задоволених вимог судовий збір у розмірі 1 219,55 грн.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 15, 16, 525, 526, 545, 610, 612, 625, 901, 907, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в розмірі 121 776, 56 грн. (сто двадцять одна тисяча сімсот сімдесят шість грн.. 56 коп. ), яка складається з суми боргу у розмірі 119 548, 00 грн. та 3% річних у розмірі 2 228,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 219,55 грн. (одна тисяча двісті дев'ятнадцять грн. 55 коп.).
В інший частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя Дубас Т.В.