Справа № 368/1383/20
2/368/262/21
Рішення
Іменем України
"25" березня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Балацька В.В.
За участі:
Позивач - ОСОБА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
23.12.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, в якій позивачка просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Шлюб між нею, ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Слобода Кагарлицького району Київської області, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Слобода Кагарлицького району Київської області, який зареєстрований Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 68 від 16.07.2016 року розірвати без надання терміну на примирення, залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».
2. Розглянути даний позов без її присутності.
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальій честині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:
З Відповідачем по справі вона перебуває у шлюбі з 16.07.2016 року, який того ж дня був зареєстрований Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 68 від 16.07.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області від 20 грудня 2016 року, актовий запис № 288 від 20.12.2016 року.
Спільне життя з Відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. У них різні погляди на життя і сімейні цінності, тому часто виникали непорозуміння. З вини обох сторін сумісне життя і збереження сім ї стали неможливими.
Сімейне життя розладналося приблизно рік назад, а з початку жовтня 2020 року вони разом не проживають, тобто фактичні шлюбні відносини між нею та Відповідачем припинені, спільне господарство не ведеться, бюджети відокремлені. На даний час Відповідач проживає окремо, а вона переїхала з дитиною до своїх батьків в с. Слобода, де і проживає на даний час.
Наданий час вона втратила до Відповідача почуття любові, він став для неї чужою людиною.
Приймаючи до уваги, що їхня сім'я розпалася, вважає, що подальше спільне життя з Відповідачем та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам обох сторін, а саме головне інтересам дитини, яка інколи була присутня під час зясування подружніх суперечок. Підстав для примирення не вбачає.
Спору про поділ майна немає.
Після розпаду нашої сім'ї наша дитина проживає з нею, де і зареєстрована. Вона поважає батьківські почуття Відповідача і згодна, щоб він спілкується з сином у зручний для дитини та Відповідача час.
Питання про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина буде вирішено в іншому провадженні.
Про свій намір розірвати наш шлюб вона повідомила Відповідача, але він їй конкретної думки не висловив. Тому фактично дане рішення є лише її рішенням і тому даний позов до суду подає саме вона.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання.
Частиною 3 ст. 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 нього кодексу .
Відповідно до ч. 1. ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини- ін вал і да та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оригінал свідоцтва про укладення шлюбу знаходиться у неї.
В теперішній час іншими судами України, за її заявами не розглядаються справи з аналогічними позовними вимогами з приводу розірвання шлюбу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 104., ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. 27 ЦПК України, ст.ст. 174-177, 184 ЦПК України, - позивачка просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині її позовної заяви.
23.12.2020 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.
21.01.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 - 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 11 год. 00 хв. 24.02.2021 року.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 24.02.2021 року, Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:
1. Клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання сторонам терміну на примирення, - задоволено.
2. Надано сторонам по справі, - позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 термін на примирення до 12 год. 00 хв. 25.03.2021 року.
3. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання, - зупинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та надано подружжю термін для примирення строком до 12 год. 00 хв. 25.03.2021 року.
25.03.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:
1. Провадження у справі № 368/1383/20, провадження № 2/368/262/21, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - поновлено.
2. Призначено справу до слухання на 12 год. 00 хв. 25.03.2021 року.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25.03.2021 року, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що під час терміну, який надавався судом на примирення, - примирення не відбулося, адже між нею та відповідачем існують такі розбіжності в поглядах на життя, які унеможливлюють продовження існування даного шлюбу, а тому позов підтримала в повному обсязі, обгрунтовувала свою позицію обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви, та які судом наведено вище.
Позивачка зазначила, що не бажає стягувати судові витрати з відповідача на її користь, а тому залишає їх за собою.
Спору щодо проживання дитини у них немає, - вона залишається проживати з нею.
Майнових спорів у них немає.
Категорично наполягаєж на розірванні шлюбу, так як існування даного шлюбу суперечить не тільки її інтересам, а й інтересам малолітньої дитини, - вона не хоче, щоб малолітня дитина споглядала сварки між нею та відповідачем, так як це негативно відбивається на психіці дитини.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25.03.2021 року, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що під час терміну, який надавався судом на примирення, - примирення не відбулося, адже між ним та позивачкою існують такі розбіжності в поглядах на життя, які унеможливлюють продовження існування даного шлюбу, за час примирення їхні напружені стосунки не покращилися, та немає перспектив на їх покращення, а тому позов визнав в повному обсязі, та просив задовольнити, процесуальні наслідки визнання позову йому судом було роз'яснено в судовому засіданні, та йому зрозумілі.
Спору щодо проживання дитини у них немає, - вона проживає з матір'ю, - позивачкою по справі.
Майнових спорів у нього з позивачкою немає.
Також категорично наполягає на розірванні шлюбу, так як це суперечить його інтересам.
Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Суд, вислухавши позивачку, яка позов підтримала, вислухавши відповідача, який позов визнав в підготовчому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 29.12.2020 року відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, відповідач по справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на утриманні позивачки ОСОБА_1 , яка проживає на території Кагарлицького району Київської області, - перебуває малолітня дитина, - ОСОБА_4 , 2016 року народження.
Відповідно, враховуючи місце проживання позивачки ОСОБА_1 , та ту обставину, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, та враховуючи положення ч. 2 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за вибором позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка село Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 07 вересня 2016 року Дніпровським РВ УДМС України в м. Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 23.07.2020 року органом - 3210, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
16 липня 2016 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 16 липня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець село Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка село Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, зареєстрували шлюб 16 липня 2016 року, про що 16 липня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 68.
Прізвище після реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_2 .
Дружини - ОСОБА_1 .
Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_4 , 2016 року народження.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , яке видане 20 грудня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому вказано, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Київ, Україна, про що 20 грудня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 288.
Батько - ОСОБА_2 , - відповідач по справі.
Мати - ОСОБА_1 .
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 6 - ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в них різне коло спілкування, відповідно, - сторони практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування відбувається лише в в'язкуу з вирішенням питання щодо спілкування відповідача з дитиною.
Майнових спорів між сторонами немає.
Спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини у сторін немає, - вона залишається проживати з матір'ю, - позивачем по справі.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 навіть після надання терміну на примирення категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам, та інтересам малолітньої дитини.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то він після надання терміну на примирення (яке не відбулося), - також категорично наполягає на розірванні шлюбу, так як він категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з позивачем ОСОБА_1 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, - надання судом сторонам терміну на примирення, яке, на жаль, - не відбулося, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки чергове надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і відповідача, а також інтересам малолітньої дитини, так як суд вважає, що споглядання дитиною, психіка якої тільки - но становлюється, - постійних сварок між батьками негативно впливає на психологічний розвиток цієї дитини, та спричиняє дитині психологічні травми.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, різне ставлення до виховання дитини, так і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, яку він висловив в судовому засіданні, подавши при цьому письмову заяву про визнання позову, - що, на думку суду, є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача, а також інтересам малолітньої дитини з причин, які вказані судом вище.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 - ти місяців відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 6 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 6 - ти місяців), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, та в різних населених пунктах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у позиції позивача в судовому засіданні, так і пряма позиція відповідача в судовому засіданні на припинення шлюбу, а також у письмовій заяві - клопотанні відповідача, яку він подав під час підготовчого судового засідання, в якій він категорично наполягає на задоволенні позову, та, відповідно, - на розірванні даного шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає, спору шодо проживання спільної малолітньої дитини немає, - вона залишається проживати з матір'ю, - позивачем по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача, а також інтересам малолітньої дитини.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання позивача щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивача, - ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, - « ОСОБА_1 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивача, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід залишити за позивачем ОСОБА_1 , так як вона в судовому засіданні заявила клопотання про залишення судових витрат, понесених нею при розгляді даної справи, - за нею, та відсутності необхідності стягнення таких сум з відповідача ОСОБА_2 на її користь;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам відповідача, та інтересам малолітньої дитини, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 16 липня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем село Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 23.07.2020 року органом 3210, РНОКПП: НОМЕР_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою село Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 07 вересня 2016 року Дніпровським РВ ГУДМС України в місті Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 16 липня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 68 від 16 липня 2016 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці село Слобода Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 07 вересня 2016 року Дніпровським РВ ГУДМС України в місті Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається, - « ОСОБА_1 ».
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.