Справа № 368/1381/20
2/368/261/21
Рішення
Іменем України
"26" березня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Балацька В.В.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
23.12.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Шлюб між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Дніпропетровська (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Великі Луки Псковської області Російської Федерації (паспорт НОМЕР_2 , виданий ФМС 60002 11.11.2013 року), який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 59 від 05.06.2010 року - розірвати без надання терміну на примирення.
2. Розглянути даний позов без його участі.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права.
З Відповідачем по справі він перебуває у шлюбі з 05.06.2010 року, який того ж дня був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 59 від 05.06.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження, видане Парафією Фарструп Муніципалітету Ольборг країни Данії, особистий номер (актовий запис) №140914-6364.
Оскільки, на даний час дитина є неповнолітньою, тому питання розірвання шлюбу неможливо вирішити позасудовим способом.
Крім того, Відповідачка є громадянкою Росії, де зареєстрована та проживає, а в Україні вона тимчасово проживала за його адресою в с. Слобода Кагарлицького району, коли вони одружувалися, потім вони виїхали з України і вона більше в Україну не поверталася.
Тому, він на підставі п. 10 ст. 28 ЦПК України подає свій позов до Кагарлицького районного суду.
Спільне життя з Відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. У них різні погляди на життя і сімейні цінності, тому це призвело до розпаду сім'ї. Сімейне життя розладналося ще з початку 2019 року.
На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання повністю припинено з січня 2020 року. З цього часу вони не проживають разом, не підтримують шлюбних відносин, у кожного окреме господарство та роздільний бюджет.
На даний час вони втратили один до одного почуття любові і поваги та стали повністю чужими людьми.
Приймаючи до уваги, що їхня сім'я вже не існує, вони обоє вважають, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам обох сторін, а саме головне інтересам дитини. Тому прийшли до спільного рішення, що їхній шлюб потрібно розірвати. Підстав для примирення особисто він не вбачає. У зв'язку з вищевикладеним він і подає до суду даний позов.
Спору про поділ майна немає.
Після розпаду їхньої сім'ї спільна дитина проживає з Відповідачкою, і згідно усної домовленості він вільно по мірі своєї можливості спілкується з донькою. Питання сплати аліментів буде вирішено також по домовленості між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст.104 Сімейного кодексу України однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання.
Частиною 3 ст. 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього кодексу .
Відповідно до ч. 1. ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На теперішній час іншими судами України, за його заявами не розглядаються справи і аналогічними позовними вимогами з приводу розірвання шлюбу.
Оригінали документів знаходяться у нього.
Попередньо судові витрати складаються лише із судового збору.
Па підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. 27 ЦПК України, ст.ст. 174-177, 184 ЦПК України, - позивач просить суд винести рішення, на підставі якого задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.
23.12.2020 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.
01.03.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 26.03.2021 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 26.03.2021 року, позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 26.03.2021 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідача, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, процесуальні наслідки визнання позову їй зрозумілі, категорично заперечує проти надання судом терміну на примирення.
До вищевказаної письмової заяви відповідач ОСОБА_2 додала копію свого паспорту.
Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Відповідно до ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з паспорту громадянки Російської Федерації № НОМЕР_2, виданий 11.11.2013 органом - ФМС 60002 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка місто Великі Луки Псковської області, Російська Федерація, - є громадянкою України.
Останнім відомом зареєстрованим місцем проживання в України гр - ки ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідно, враховуючи останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 в Україні, та враховуючи положення ч. 10 ст. 27 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець місто Дніпропетровськ, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 7 вересня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка місто Великі Луки Псковської області, Російська Федерація, громадянка Російської Федерації, паспорт громадянки Російської Федерації № НОМЕР_2, виданий 11.11.2013 органом - ФМС 60002, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
05 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 09 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець місто Дніпропетровськ, Україна, громадянин України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка місто Великі Луки, Псковська область, Російська Федерація, громадянка Російської Федерації, зареєстрували шлюб 05 червня 2010 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 05 червня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 59.
Прізвище після реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_1 .
Дружини - ОСОБА_2 .
Відповідно, внаслідок реєстрації шлюбу відповідачка прізвище не змінювала.
Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_3 , 2014 року народження.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження та найменування, видане Парафією Фарструп Муніципалітету Ольборг країни Данії, особистий номер (актовий запис) №140914-6364, в якому вказано, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в Парафія Фарструп, Муніципалітет Ольборг, особистий номер НОМЕР_7, рік та день найцменування, - 21 жовтня 2014 року.
Вищевказане свідоцтво про народження та найменування завірено 05 листопада 2014 року у Копенгагені Міністерством закордонних справ Данії за № ДНК - 00386270, завірено на відповідність датській мові 26.11.2014 року, та завірено консулом Посольства України в Королівстві Данія, - зареєстровано в реєстрі за № 574/20 - 15.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не проживають спільно, як одна сім'я, - близько 1 - го року, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в різних країнах, відповідно, - практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування відбувається лише в в'язку з спілкуванням позивача з своєю малолітньою дитиною.
Майнових спорів між сторонами немає.
Спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини у сторін немає, - вона залишається проживати з матір'ю, - відповідачем по справі.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі близько 1 - го року), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам, інтересам відповідачки, та інтересам малолітньої дитини.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то вона також категорично наполягає на розірванні шлюбу, незважаючи на можливість надання терміну на примирення, вона категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з позивачем ОСОБА_1 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі близько 1 - го року), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам, та інтересам малолітньої дитини.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і відповідача, а також інтересам малолітньої дитини.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, різне ставлення до виховання дитини, різне відношення до поняття подружної вірності, так і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача, а також інтересам малолітньої дитини.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 1 - го року відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 1 року, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше одного року), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, в різних країнах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, -близько 1 - го року, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, - що обумовлено тією обставиною, що сторони проживають в різних країнах.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача в її письмовій заяві - клопотанні, яку вона на адресу суду, в якій вона позов визнає в повному обсязі, категорично наполягає на задоволенні позову, та, відповідно, - на розірванні даного шлюбу, заперечуючи при цьому щодо надання терміну на примирення.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 1 - го року, спорів майнового спору між сторонами немає, спору шодо проживання спільної малолітньої дитини немає, - вона залишається проживати з матір'ю, - відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача, а також інтересам малолітньої дитини.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, відповідачка своє прізвище не змінювала, а тому немає підстав для застосування положень ст. 113 СК України.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід залишити за ОСОБА_1 , так як позивач ні в прохальній частині позовної заяви, ні в заяві про слухання справи без його участі не ставить питання про стягнення судових витрат на його користь з громадянки ОСОБА_2 ;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам відповідача, та інтересам малолітньої дитини, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 05 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем місто Дніпропетровськ, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 7 вересня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
та ОСОБА_2 , уродженкою місто Великі Луки Псковської області, Російська Федерація, громадянкою Російської Федерації, паспорт громадянки Російської Федерації № НОМЕР_2, виданий 11.11.2013 органом - ФМС 60002, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане (повторно) 09 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 59 від 05 червня 2010 року, - розірвати.
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя : О.В. Закаблук