30 березня 2021 року м. Ужгород№ 260/2748/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 25656,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 25656,99 грн.:
-25000 грн., по платежу НОМЕР_1 «Транспортний податок з фізичних осіб»
-260,99 грн., по платежу 5018050400 «Єдиний податок з фізичних осіб»
- 396 грн., по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження, запропоновано відповідачу подати відзив та роз'яснено учасникам справи порядок розгляду справи без повідомлення сторін (а.с.37-38)
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що податковий борг по платежам 5018050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» та 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» був сплачений, що підтверджується поданими квитанціями.
Щодо позовної вимоги про стягнення податкового боргу по платежу 5018011000 «Транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 25000 грн. заперечив, оскільки минув строк позовної давності -1095 днів і за цей період податковим органом жодних дій щодо стягнення вказаного боргу не проводилося. Вважає таку заборгованість відповідно до норм ПК України -безнадійною, яка підлягає безспірному списанню відповідно до норм ст.101 ПК України. Просить врахувати існуючу судову практику при винесенні рішення.
Позивачем подано відповідь на відзив, де заперечують дане твердження, вважають строк в 1095 днів не пропущеним. Просять позов задовольнити.
В подальшому, позивачем до суду була подана заява про зменшення позовних вимог, якою просять стягнути з відповідача тільки податковий борг по платежу НОМЕР_1 «Транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000 грн.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 07 серпня 2017 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №420987-13 ГУ ДФС у Закарпатської області, яким ОСОБА_1 відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України (далі - ПК України) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, код платежу18011000, за податковий період 2017 року у розмірі 25000,00 грн.
Не погодившись з податковим-повідомленням рішенням, вважаючи його неправомірним, позивач 25 січня 2018 року звернувся із адміністративним позовом до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, залишеною без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
14 серпня 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області звернулося із позовною заяву про стягнення податкового боргу у розмірі 25000,00 грн., по платежу 5018011000 “Транспортний податок з фізичних осіб".
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Особливості нарахування та сплати транспортного податку визначені статтею 267 ПК України.
Відповідно до пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Підпунктом 267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Згідно пп.267.8.1 п.267 ст.267 ПК України, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.
Податкове повідомлення-рішення №420987-13, яким відповідачу було визначено податкове зобов'язання по транспортному податку, було винесено 30.06.2017 року та направлене на домашню адресу (оримане 07.08.17р.).
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалося відповідачем в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, залишеною без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Відповідно до положення ст.267 ПК України, сума боргу за податковим повідомленням - рішенням від 30.06.2017р. №420987-13 набула статусу податкового боргу в розумінні положень Податкового кодексу України, що додатково підтверджується доказами доданими позивачем до матеріалів позовної заяви, а саме обліковими картками.
Дослідженим фактом є те, що з моменту отримання фізособою податкового повідомлення - рішення від 30.06.2017р. №420987-13, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області не вчинялося жодних дій щодо стягнення податкового боргу.
Пунктом 102.4 ст.102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, на час звернення позивача до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою про стягнення податкового боргу, минув строк позовної давності встановлений п.102.4 ст.102 ПК України- 1095 днів.
Підпунктом “а” пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до приписів ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
За змістом пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України, під терміном “безнадійний” розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Згідно з п.101.5 ст.101 ПК України, податковий орган щокварталу здійснює списання безнадійного податкового боргу.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577).
У пп.3 п.2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст.102 ПК України.
Нормами Порядку №577 чітко визначено, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.4.1 Порядку №577).
В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Такі твердження відповідають правовій позиції, викладеній в Постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №813/4430/16.
Беручи до уваги вищенаведене в т.ч. дату виникнення боргу, суд зазначає, що зі спливом строку давності податковий орган повинен визнати податковий борг, який не стягнутий та непогашений - безнадійним і прийняти рішення про його списання, а не звертатися до суду з позовною вимогою про його стягнення.
Суд звертає увагу на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Слід також зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303-А, п.29).
За встановлених обставин, враховуючи дати виникнення боргу та звернення до суду з позовом про стягнення, норми чинного законодавства, строку позовної давності, відсутності клопотань, щодо поважності причин пропуску такого, суд вважає, що доводи позивача були спростовані дослідженими доказами, відтак позовна заява задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк