Справа № 216/633/20
Провадження 3/216/1/21
"05" березня 2021 р. м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з полку патрульної поліції в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Братськ Іркутської області РФ, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді головного сержанта взводу, неодружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
25 січня 2020 року інспектором взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції Король Є.І. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 159345 стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно із цим протоколом 25 січня 2020 року о 20:40 год. біля будинку № 199 на вул. Кобилянського в м. Кривому Розі Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Hyundai), проявив неуважність до дорожньої обстановки при виїзді з прилеглої території, не надав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - ВАЗ), під керуванням водія ОСОБА_2 , який у цей момент знаходився в маневрі обгону автомобіля MAN TGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом Swarzmuller SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_5 (далі - MAN з напівпричепом), під керуванням водія ОСОБА_3 , після чого автомобіль ВАЗ продовжив рух по інерції та здійснив зіткнення з автомобілем MAN з напівпричепом, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пп. 2.3б, 10.2 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Допитаний у судовому засіданні водій ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, посилаючись на таке. Увечері того дня, у темний час доби з видимістю приблизно 300 метрів, він на своєму автомобілі з увімкненим ближнім світлом фар виїжджав з прилеглої території на вул. Кобилянського в бік перехрестя проспект Миру - вулиця Лермонтова на першій передачі зі швидкістю близько 5-10 км/год., увімкнувши перед початком маневру покажчик правого повороту. Виїжджаючи праворуч у свою смугу руху, він спочатку подивився праворуч, переконався у відсутності перешкод, потім, продовжуючи рух, подивився ліворуч для надання дороги попутному транспорту. У цей момент на його смузі руху й зустрічній для себе майже одразу з перехрестя почав виконувати маневр обгону «фури» з причепом автомобіль ВАЗ, не переконавшись у наявності для цього вільної смуги, і в той час, коли він вже знаходився на смузі для руху, відбулось зіткнення їхніх автомобілів. Удар припав у передню ліву фару його автомобіля. При цьому швидкість руху автомобіля ВАЗ була високою, оскільки він дуже швидко наблизився до нього. Також під час події його видимості дороги заважало світло фар інших автомобілів, які рухались перехрестям. На початку його маневру смуга руху, на яку він виїжджав, була вільна, а по зустрічній смузі рухалась лише «фура». Під час зіткнення його автомобіль уже зайняв всю смугу руху, по якій ВАЗ здійснював маневр обгону «фури», не переконавшись у безпечності свого маневру. На такій версії пригоди водій ОСОБА_1 наголошував протягом усього часу судового розгляду.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Новак А.М. у судовому засіданні наявність вини останнього в цій дорожньо-транспортній пригоді категорично заперечував і просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки саме дії водія ОСОБА_2 через небезпечний маневр із порушенням правил дорожнього руху призвели до зіткнення автомобілів.
Допитаний у судовому засіданні водій ОСОБА_2 пояснив, що ввечері того дня, у темний час доби з видимістю з місця водія приблизно 100 метрів, він рухався на своєму автомобілі з увімкненим ближнім світлом фар по вул. Кобилянського з боку вул. Лермонтова на третій передачі зі швидкістю близько 20 км/год. За декілька метрів попереду від нього рухалась «фура», позаду - автомобілів не було. Проїхавши перехрестя вулиць Кобилянського-Лермонтова та від'їхавши на 50 метрів від нього (перехрестя), він почав маневр обгону «фури». У той час, коли половина корпусу його автомобіля порівнялась із заднім бампером причепа вантажівки, зліва з парковки на неприпустимо великій швидкості виїхав автомобіль Hyundai. Він одразу застосував екстрене гальмування, але ширина проїзної частини дороги не дозволила вивернути руль та уникнути зіткнення з автомобілем Hyundai. Удар припав у лівий бік його автомобіля (крило та двері), після якого його автомобіль відкинуло вправо й він правим переднім крилом автомобіля зачепив задню частину «фури». Винним у цій пригоді вважає водія ОСОБА_1 , який порушив правила виїзду з парковки, не переконавшись у відсутності транспортних засобів на проїзній частині дороги.
Представник ОСОБА_2 - адвокатка Савченко В.В. у судовому засіданні наполягала на тому, що вина водія ОСОБА_1 у цій пригоді повністю підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема схемою ДТП, поясненнями допитаних безпосередньо судом свідків, висновком експерта та протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не спростовують обставин ДТП, які повністю відповідають матеріалам справи, тому просила надати належну оцінку показанням свідків і визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який є водієм автомобіля MAN з напівпричепом (загальна довжина складає близько 15 метрів) і фактичним учасником цієї пригоди, пояснив, що того вечора він, керуючи вказаним вантажним автомобілем з напівпричепом, рухався по вул. Кобилянського та зупинився на червоний сигнал світлофора перед перехрестям вулиць Кобилянського-Лермонтова. Дочекавшись дозволяючого сигнала він першим здійснив проїзд перехрестя та побачив як автомобіль Hyundai під керуванням ОСОБА_1 виїжджає з прилеглої території неподалік від МакДональдзу. У той час, коли автомобіль Hyundai вже виїхав на смугу для руху, а кабіна його автомобіля МАN була приблизно навпроти входу до магазину «Автостиль», він побачив у дзеркало заднього виду світло фар автомобіля ВАЗ, який виїхав із-за його причепа для обгону. Самого зіткнення автомобілів він не бачив, оскільки вже проїхав те місце. При цьому, коли кабіна його автомобіля порівнялась з автомобілем Hyundai (місцем зіткнення), то останній ще виїжджав, після чого він почув як в його автомобілі щось заторохтіло, він зупинився за декілька метрів і побачив, що автомобіль ВАЗ, який від зіткнення з автомобілем Hyundai відкинуло на його причеп, відірвав задній бампер на причепі.
Разом з тим під час повторного допиту свідок ОСОБА_3 пояснив, що проїхавши перехрестя, він побачив як від магазину «Автостиль» виїжджав автомобіль Hyundai, потім почув звук удару, зупинився приблизно за 10-15 метрів, увімкнув аварійний сигнал і пішов дивитись, що сталось. Після цього він побачив як автомобіль ВАЗ, який намагався його обігнати, зіткнувся з автомобілем Hyundai. Самого моменту ДТП він не бачив. На світлофорі позаду нього стояв якийсь автомобіль, але світла його фар (ВАЗ) при обгоні він не бачив. На місці ДТП стояли ці два автомобіля, їхні водії та два пасажира автомобіля Hyundai, інших нікого не бачив. Він дочекався працівників поліції та надав письмові пояснення.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який був пасажиром автомобіля Hyundai під керуванням водія ОСОБА_1 і очевидцем пригоди, пояснив, що в момент ДТП він знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля Hyundai, за своєю водійською звичкою також стежив за дорожньою обстановкою, під час виїзду з прилеглої території на проїзну частину вулиці Кобилянського смуга руху в їхньому напрямку була вільною, зліва взагалі не було транспортних засобів, а з правого боку в своїй смузі їхала «фура», тому вони продовжили свій маневр виїзду на вільну смугу руху. Автомобіля ВАЗ не було видно, оскільки він їхав за «фурою», а потім раптово виїхав на обгін вантажівки, після чого одразу відбулось зіткнення. Швидкість руху автомобіля Hyundai була близько 10-15 км/год. Перед цим маневром вони почали рух навпроти МакДональдзу в зустрічному напрямку, в якому потім рухались «фура» та ВАЗ, трохи проїхали вперед і здійснили розворот з одночасним виїздом на смугу, де сталось зіткнення. У той час, коли кабіна «фури» порівнялись з ними (була навпроти автомобіля Hyundai та місця зіткнення), автомобіль ОСОБА_1 уже на половину корпусу виїхав на свою смугу руху, а на момент зіткнення - майже повністю виїхав, закінчуючи свій маневр.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який був очевидцем ДТП, пояснив, що того вечора він прогулювався з дівчиною (свідком ОСОБА_6 ) уздовж вул. Кобилянського в напрямку руху автомобілів MAN з напівпричепом і ВАЗ. Перебуваючи приблизно навпроти МакДональдзу, вони звернули увагу на «фуру», яку в той момент обганяв автомобіль ВАЗ. У цей час з парковки почав виїжджати автомобіль Hyundai, який ударив указаний автомобіль ВАЗ, після чого останнього відкинуло на «фуру» й протягнуло. Перед зіткненням він спочатку побачив автомобіль ВАЗ, який здійснював маневр обгону «фури» у тій смузі руху, на яку згодом почав виїжджати автомобіль Hyundai, який він побачив уже після проїзду їх автомобілем ВАЗ. На момент зіткнення вони з дівчиною перебували на проміжку між МакДональдзом і магазином «Автостиль».
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка була очевидцем ДТП, пояснила, що того вечора вона гуляла разом зі свідком ОСОБА_5 та бачила як за МакДональдзом зі стоянки на проїзну частину дороги вул. Кобилянського різко виїжджав автомобіль Hyundai на ту смугу руху, по якій у той час автомобіль ВАЗ здійснював обгін фури, і відбулось зіткнення цих автомобілів. Розташування вказаних автомобілів під час цієї пригоди відносно них було таке, як повідомив суду свідок ОСОБА_5 . При цьому автомобіль Hyundai виїжджав на дорогу безпосередньо перед зіткненням з немаленькою швидкістю. Перед ДТП першим вона побачила маневр автомобіля ВАЗ, а потім уже як виїжджав автомобіль Hyundai.
Допитаний у судовому засіданні для роз'яснення свого висновку експерт ОСОБА_7 пояснив, що він не може надати більш точну відповідь і конкретний висновок - хто саме з водіїв, ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , створив небезпеку для руху в даній дорожній обстановці за відсутності в нього достовірних даних - хто першим із зазначених водіїв почав виконувати свій маневр.
Викликаний у судове засідання інспектор поліції Король Є.І. для з'ясування обставин визначення ним винуватця ДТП і складання протоколу про адміністративне правопорушення саме на ОСОБА_1 - не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, а також показання свідків і роз'яснення експерта, дослідивши матеріали справи й давши відповідну правову оцінку зібраним доказам, суд дійшов такого висновку.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП покладає на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов'язок з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
За змістом положень ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, про що свідчить і відповідна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується як джерело права.
Так, за усталеною практикою ЄСПЛ визначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачено, а саме - презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин (рішення ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»). Також ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом (рішення ЄСПЛ у справі «Маліга проти Франції»).
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 159345 - 25 січня 2020 року о 20:40 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai біля будинку № 199 на вул. Кобилянського, проявив неуважність до дорожньої обстановки при виїзді з прилеглої території, не надав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_2 , який у цей момент знаходився в маневрі обгону автомобіля MAN з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_3 , після чого автомобіль ВАЗ здійснив зіткнення з автомобілем MAN з напівпричепом, що спричинило пошкодження цих транспортних засобів, чим порушив вимоги пунктів 2.3б, 10.2 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог пунктів 2.3б, 10.2 ПДР України, що призвело до зіткнення ТЗ та їх пошкодження.
Відповідно до підпункту «б» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 10.2 ПДР України передбачено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Крім того, згідно з п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Пунктом 12.3 ПДР України визначено, що в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
При цьому відповідно до підпункту «в» п. 14.2 ПДР України перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.
Згідно із пунктом 1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
- дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;
- дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;
- небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;
- перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;
- смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.
Крім того, пунктами 1.3, 1.4 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Судом встановлено, що первинні письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що містяться в матеріалах справи, є аналогічними тим поясненням, які останні надали під час судового розгляду.
Тобто обидва водії послідовно протягом усього часу розгляду справи дотримувались однієї незмінної, але своєї й протилежної іншій, версії цієї дорожньо-транспортної пригоди та розвитку подій, які їй передували.
За змістом первинних письмових пояснень водія ОСОБА_3 останній після проїзду перехрестя проспекту Миру та вулиці Кобилянського побачив у дзеркало заднього виду як його намагається обігнати автомобіль ВАЗ, а в цей час по зустрічній смузі виїжджав автомобіль Hyundai (помилково зазначив як КІА). Після цього в них відбулось зіткнення, в результаті якого автомобіль ВАЗ відкинуло на його напівпричіп і від отриманого удару відірвало задній бампер на причепі. Оскільки його автомобіль великий і завантажений, то він одразу такий удар не відчув, а побачивши відірваний бампер, зупинився приблизно за 10 метрів від зіткнення.
Під час судового розгляду представник ОСОБА_8 неодноразово наголошувала, що саме такі пояснення водія ОСОБА_3 слід брати до уваги як більш правдиві та критично оцінити надані суду мінливі показання, оскільки, на її думку, за цими первинними поясненнями водій автомобіля МАN першочергово побачив початок маневру обгону ОСОБА_2 , а лише потім - виїзд з прилеглої території ОСОБА_1 .
Однак суд вважає, що відібрані у водія ОСОБА_3 одразу на місці ДТП письмові пояснення з таким стилістичним викладом черговості обставин, які передували цій пригоді, самі по собі не свідчать і відповідно не підтверджують (не дають достатніх підстав стверджувати), що першим свій маневр обгону почав здійснювати саме водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_2 , зважаючи на дослівно вказану в цих поясненнях одночасність здійснення відповідного маневру виїзду на дорогу й водієм автомобіля Hyundai ОСОБА_1 .
Разом з тим за дослідженою схемою місця ДТП судом установлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась у темний час доби, із увімкнутим зовнішнім освітленням, на сухому покритті проїзної частини, в ясну погоду 25 січня 2020 року о 20.40 год. біля будинку № 199 на вул. Кобилянського за участю автомобілів ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_2 , Hyundai під керуванням водія ОСОБА_1 та MAN з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_3 .
У цій схемі також зафіксовано, що ширина вул. Кобилянського (проїзної частини дороги) в місці зіткнення становить 12,4 метрів, має дві смуги руху в протилежних напрямках, позначених дорожньою розміткою, зіткнення сталось на відстані 8,1 метрів від правого краю проїзної частини дороги з шириною смуги руху - 5,6 метрів (за напрямком руху автомобілів ВАЗ і MAN з напівпричепом), при цьому автомобіль Hyundai виїжджав з прилеглої території, повертаючи праворуч на проїзну частину дороги вказаної вулиці, на смугу руху шириною 6,6 метрів у зустрічному вказаним вище автомобілям напрямку та на момент зіткнення фактично повністю зайняв відповідну (свою) смугу руху, приблизно по середині якої безпосередньо й відбулось зіткнення автомобілів Hyundai і ВАЗ, останній з яких у той час виконував обгін автомобіля MAN з напівпричепом по зустрічній для нього смузі руху, що також підтверджується фототаблицею з місця вказаної ДТП.
Згідно з висновком експерта від 07 липня 2020 року № 19/104-17/1/4/215, наданим за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи, у даній дорожньо-транспортній ситуації обидва водії транспортних засобів ВАЗ і Hyundai повинні були діяти згідно з вимогами пунктів 10.1, 10.2, 12.3, а водій ОСОБА_2 - також п. 14.2 в ПДР України. Причини технічного характеру, які б не дозволили кожному з цих водіїв виконати такі вимоги ПДР України, експерту не відомі. При цьому відсутність достовірної інформації про те:
- який час рухався автомобіль ВАЗ з моменту початку маневру обгону до моменту зіткнення та яка траєкторія руху автомобіля Hyundai з моменту його виїзду до моменту зіткнення, позбавила експерта можливості встановити експертним шляхом, де саме знаходився автомобіль Hyundai у момент початку маневру обгону автомобілем ВАЗ від місця зіткнення;
- хто першим з водіїв, ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , почав маневр, позбавила експерта можливості визначити в даній дорожній обстановці, хто саме з цих водіїв створив небезпеку для руху.
За таких обставин експертом не було надано відповіді на головне з порушених перед ним питань - чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідність вимогам ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку з цією дорожньо-транспортною пригодою.
Водночас за змістом цього висновку, у тому числі його дослідної частини, експерт дійшов висновку, що дорожня обстановка, яка склалась, була небезпечною. Разом з тим, залежно від протилежної версії кожного з водіїв, як у діях водія ОСОБА_1 , так і в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам ПДР України, а саме пп. 10.1, 10.2 та пп. 10.1, 14.2в відповідно, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.
Допитаний з метою роз'яснення складеного висновку експерт ОСОБА_7 пояснив, що за наявності у водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двох протилежних версій цієї ДТП, на підставі оформлених у цій справі матеріалів пригоди (без наведеної вище інформації) не можна визначити винуватця вказаної пригоди та стверджувати про конкретні порушення одним з них правил дорожнього руху, які безпосередньо призвели до такого зіткнення. У зв'язку з цим у висновку вказано варіанти поведінки водіїв з дотриманням правил дорожнього руху за умовами їхніх версій, кожна з яких не виключається.
Детально проаналізувавши всі встановлені обставини цієї справи в їх сукупності та надавши оцінку зібраним у справі доказам з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для прийняття рішення, суд дійшов висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, - не доведено поза будь-яким розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , суд бере до уваги конкретну обстановку, за якої вони стали свідками цієї пригоди, а саме їхню безпосередню зайнятість у той час як показник допустимої концентрації своєї уваги до події та її деталей, а також фактичне місце розташування відносно місця зіткнення в темний час доби як показник точки спостереження й видимості з неї для сприйняття дійсних обставин розвитку подій та їх черговості.
Так, на момент пригоди та подій, які їй передували, свідок ОСОБА_3 був водієм великогабаритного вантажного автомобіля з причепом і безпосереднім учасником ДТП, яка сталась біля задньої частини причепу його автомобіля, тобто близько 15 метрів позаду від нього, він самого моменту зіткнення не бачив і навіть не відчув удару автомобіля ВАЗ у причеп керованого ним автомобіля через його завантаженість. При цьому системний аналіз пояснень цього свідка, як первинних письмових, так і двічі наданих під присягою в судовому засіданні, свідчить про те, що він так остаточно й не зміг чітко визначитись з черговістю та послідовністю дій водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки в той час керував вантажівкою, мав бути уважним і в першу чергу стежити за дорожньою обстановкою попереду руху його автомобіля, не відволікаючись від керування, тим більш у темний час доби.
Разом з тим, аналізуючи пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у той же темний час доби як пішоходи прогулювались уздовж вулиці Кобилянського у напрямку руху автомобілів МАN і ВАЗ, характерно для місця свого перебування спочатку побачили ці автомобілі, а також їхню увагу привернув маневр автомобіля ВАЗ, який у той момент здійснював обгін «фури». Таким чином, логічно слідкуючи за розвитком цих подій, у другу чергу вказані свідки побачили автомобіль Hyundai, який у той же час виїждав з прилеглої території на ту («свою» і зустрічну для ВАЗ) смугу руху, по якій останній почав обгін вантажівки з причепом. При цьому суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що саме автомобіль Hyundai «ударив» автомобіль ВАЗ, зважаючи на фактичні обставини пригоди, конкретні дії водіїв цих автомобілів на момент зіткнення та місце розташування останніх на схемі ДТП.
Отже, оцінивши змістовність і вагомість указаних показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , з урахуванням зазначених вище суб'єктивних факторів сприйняття ними тієї дорожньої обстановки, яка склалась, суд дійшов висновку, що вони беззаперечно не підтверджують порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху та його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Натомість показання свідка ОСОБА_4 , який у момент пригоди перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля Hyundai та відповідно до фототаблиці з місця ДТП за своїм розташуванням мав найкращу видимість дорожньої обстановки безпосередньої перед зіткненням, навпаки свідчать про раптовий і неочікуваний для решти водіїв виїзд автомобіля ВАЗ на смугу зустрічного руху для обгону вантажівки, який до цього небезпечного маневру був повністю прихований за причепом автомобіля МАN. Тобто саме водій автомобіля ВАЗ не переконався в безпечності свого маневру та створив цю аварійну ситуацію.
Також суд бере до уваги пояснення водія ОСОБА_1 про те, що достатній видимості дороги останньому заважало світло фар інших автомобілів, що рухались перехрестям, розташованим неподалік від місця зіткнення, що з огляду на конкретне місце цієї пригоди, актуальні дорожні умови та напрямок руху автомобіля Hyundai, у певній мірі могло перешкоджати водієві ОСОБА_1 належно сприймати дорожню обстановку та своєчасно реагувати, зокрема на її раптову зміну внаслідок здійснення водієм ОСОБА_2 з обмеженою видимістю (близько 100 метрів за його поясненнями) достатньо небезпечного й невиправданого за тих дорожніх умов, а також неочевидного для інших водіїв на тій ділянці дороги маневру обгону вантажного автомобіля з причепом загальною довжиною близько 15 метрів.
Крім того, суд зважає на те, що обидві версії пригоди, якої послідовно дотримувались водії в цій справі, є достатньо вірогідними й кожна з них виключає винуватість у пригоді того чи іншого водія ( ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 ). При цьому жодна з таких версій під час судового розгляду не знайшла свого об'єктивного підтвердження й відповідно не спростувала іншу версію сукупністю належних, вагомих і переконливих доказів, а судом вичерпані можливості отримати інші докази для з'ясування дійсних обставин цієї пригоди.
З огляду на наведене судом не встановлено достатніх доказів для того, щоб поза будь-яким розумним сумнівом (безсумнівно) стверджувати про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що виключає адміністративну відповідальність за такою правовою кваліфікацією з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України, за якою обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви стосовно події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).
Ураховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність (недоведеність) в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 124, 245, 247, 251, 252, 266, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Ю.В. Онопченко