Справа № 216/2045/20
Провадження № 1-кп/216/398/21
26.03.2021 місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 42020040630000229 від 26 листопада 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єревана Вірменія, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працює в магазині «АТБ-маркет» на посаді старшого охоронця, одружений, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, є колишнім військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , обіймав посаду оператора-радіотелефоніста розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону у військовому званні «старший солдат», зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), перебуваючи на посаді оператора-радіотелефоніста розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону у військовому званні «старший солдат», діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року, та військової присяги у визначений час 17 листопада 2014 року о 08 год. 00 хв. до військової частини НОМЕР_1 умисно без поважних причин та без дозволу командування не з'явився і командуванню про своє прибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. 10 квітня 2020 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, самостійно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.
10 квітня 2020 року між прокурором та підозрюваним, за участю захисника, було укладено угоду про визнання винуватості, яку вони підписали, при цьому підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище фактичних обставин і кваліфікації.
За змістом угоди про визнання винуватості сторони погоджуються на призначення ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, який останній зобов'язався сплатити в місячний строк після набрання вироком законної сили та повідомити суд і військову прокуратуру Криворізького гарнізону Південного регіону України шляхом надання документа, підтверджуючого сплату штрафу.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні цієї угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити й призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений та його захисник також просили затвердити угоду й призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, а також ствердив, що цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, характер обвинувачення, вид і розмір покарання, запевнивши про добровільність укладення угоди.
З огляду на наведене суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, за ознаками нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчиненого військовослужбовцем (крім строкової служби), доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
Під час судового засідання суд роз'яснив сторонам кримінального провадження наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, з'ясував в обвинуваченого, що він цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, переконався, що укладення цієї угоди сторонами є добровільним, перевірив угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального та кримінального законів, а також роз'яснив обмеження права оскарження вироку, визначені ч. 4 ст. 394 КПК України.
Ураховуючи викладене, встановивши, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не суперечать чинному законодавству, а наслідки затвердження та невиконання угоди сторонам зрозумілі, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368-371, 373, 374, 376, 468-470, 472-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10 квітня 2020 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42020040630000229 від 26 листопада 2018 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити йому узгоджену сторонами угоди міру покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1