Номер провадження 22-ц/821/497/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/2500/15-ц Категорія: на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
25 березня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М.,
Бондаренка С.І., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря:Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чичиркіна Андрія Олександровича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2016 року у справі за поданням відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, стягувач: АТ КБ «ПриватБанк», -
11.02.2016 заступник начальника відділу ДВС Золотоніського МУЮ Гончаренко Ю.І. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед ПАТ "КБ ПриватБанк" на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду від 02.12.2015.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2016 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим документом №695/2500/2015 від 14.12.2015, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області.
При цьому, суд керувався ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» відповідно до положень якої громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Задовольняючи подання, суд виходив із того, що боржник має невиконані договірні зобов'язання, а тому, враховуючи, що невжиття даних заходів може призвести до неможливості виконання рішення суду, тому дійшов висновку про необхідність обмеження боржника у праві виїзду.
На вказану ухвалу представник боржника, адвокат Чичиркін А.О., подав апеляційну скаргу.
Незаконність ухвали суду апелянт мотивував порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що станом на момент винесення оскаржуваної ухвали пункт 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», на яку посилався суд, уже був скасований та не діяв. Отже, суд застосував закон, який вже не діяв, а тому ухвала підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі представник боржника просить ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали та відкрито апеляційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Встановлено, що на виконанні у заступника начальника відділу Гончаренка Ю.І. органу державної виконавчої служби Золотоніського управління юстиції перебував виконавчий лист №695/2500/2015 від 14.12.2015, виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» борг в розмірі 664 164,35 грн.
Виконавче провадження відкрито постановою від 13.01.2016 (а.с. 5-6). Вказаною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання зобов'язань до 20.01.2016.
Матеріали справи не містять відомостей про направлення та вручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час звернення з вказаним поданням до суду) виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням. Аналогічна норма міститься у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції.
Задовольняючи подання, суд зазначив, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Вказана норма була передбачена у пункті другому частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яка втратила чинність з 29.12.2015 на підставі Закону N 888-VIII (888-19) від 10.12.2015.
Отже суд послався на редакцію норми закону, яка станом на момент застосування вже втратила чинність. Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.
Водночас, вказаним Законом N 888-VIII (888-19) від 10.12.2015 внесено зміни у пункт 5 частини першої ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (в редакції, яка діяла на час звернення до суду з поданням), згідно з яким громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Таким чином, станом на момент звернення з вказаним поданням, факт наявності заборгованості був недостатнім для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Новою редакцією Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яка почала діяти з 29.12.2015 та була чинною на момент звернення з поданням, державному виконавцю необхідно було довести факт ухилення від виконання зобов'язань боржником.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів справи.
З матеріалів справи не вбачається, які заходи з примусового виконання рішення були проведені державним виконавцем з метою виконання боржником зобов'язань за рішенням суду.
Посилання у поданні на наявність заборгованості у зв'язку з невиконанням судового рішення не є підставою для обмеження у праві виїзду боржниці за межі України, оскільки законом, станом на момент звернення з поданням, не передбачались юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду за наявності лише факту невиконання зобов'язання.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням», розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), що роз'яснив Верховний Суд України 01 лютого 2013 року при розгляді питань, які виникають в судовій практиці про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Правові підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, за наявними в матеріалах справи доказами, відсутні.
Державний виконавець в поданні не зазначив як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гарантує повернення боргу і яким чином цей борг може бути повернуто при застосуванні такого обмеження.
Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, національні суди зобов'язані забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну, було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваної ухвали, у зв'язку з тим, що суд послався на норму Закону, яка вже не діяла станом на момент звернення з поданням, про відсутність правових підстав для задоволення подання державного виконавця у зв'язку з недоведеністю необхідності вжиття заявлених державним виконавцем тимчасових обмежень до боржника.
Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2016 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чичиркіна Андрія Олександровича задовольнити.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2016 року скасувати.
У задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді