печерський районний суд міста києва
Справа № 751/9102/19-ц
Категорія 43
25 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, -
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 500 00,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що внаслідок тривалого розгляду кримінального провадження, незаконного засудження, відбування покарання, позивачу нанесено моральну шкоду незаконними діями працівників органів досудового розслідування, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за відновленням та захистом свої прав.
12.12.2019 ухвалою Новозаводського районного суду м. Києва Чернігова дану позовну заяву було направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
21.02.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 25.02.2020, для вирішення питання про відкриття провадження.
27.02.2020 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було відкрито провадження та призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.
23.02.2021 від позивача надійшли пояснення до справи, в яких останній додатково значив, що згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах встановлених цивільним законодавством.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, спів мірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумною задоволення потерпілої особи і не має призводити до збагачення.
Загальний строк перебування позивача під судом та слідством становить 70 місяців 26 днів, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року становить 6000 гривень.
Позивач вважає, що є доведеним заподіяння йому моральної шкоди,що виразилась в душевних стражданнях. Вирішуючи питання розміру відшкодування враховуючи глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об'єктивності та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди становить 725 200 грн. 00 коп. (5 років 10 місяців 26 днів = 70 місяців 26 днів = 70*6000+(6000//30*26 = 420000+5200=425 200,00 грн.)
Таким чином, враховуючи норми ч. 3ст. 13 Закону України №266, яка визначає мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, розумним, виваженим та справедливим є відшкодування моральної шкоди позивачеві у сумі 500 000 грн. 00 коп.
25.02.2021 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, належним чином. Разом з цим, позивач в прохальній частині пояснень зазначив, про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, судом встановлено, що 15 жовтня 2013 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013260160000270 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.12 ч.2 cт. 115 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 червня 2014 року було залишено без зміни вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року, яким ОСОБА_1 засуджено за пунктом 12 частини 2 статті 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року вирок Куликівського районного суду Чернігівської області, від 18 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04.06.2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено на новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року було скасовано вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2015 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. Призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігів від 22 серпня 2016 року, ОСОБА_1 засуджено за ч.І статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року було скасовано вирок від 22.08.2016 року. Призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігів від 06 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
10 грудня 2018 року ухвалою Чернігівського апеляційного суду вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 змінено. В іншій частині (стосовно виправданого ОСОБА_1 ) залишено без змін.
Відповідно до постанови від 10 вересня 2019 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вирок Новозаводського районного суду м. Чернігів від 06 лютого 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року стосовно виправданого ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Таким чином, позивач вказує, що кримінальне переслідування позивача тривало з 15 жовтня 2013 року по 10 вересня 2019 року.
В період з 24.10.2013 року по 10.09.2015 року відбував покарання в установах Державної кримінально - виконавчої служби, 10 вересня 2015 року, в зв'язку із скасуванням вироку Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду звільнений.
На час внесення відомостей (15.10.2013) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013260160000270 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України працював підсобним робітником в Дроздівському навчальному закладі «Золотий ключик», проте, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України вимушений був звільнитися 18.10.2013 року.
Внаслідок тривалого розгляду кримінального провадження, незаконного засудження, відбування покарання,позиач вказує, що весь час перебував у нервовому напруженні та переніс стрес, оскільки незаконними діями працівників органів досудового розслідування, прокуратури та судів першої та апеляційної інстанції заподіяна моральна шкода, що виразилася у порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими людьми, погіршення стану здоров'я.
Позивач вказує, що в даному позові правовідносини, які виникли між сторонами підпадають під дію Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР, оскільки позивач був засуджений вироком суду і в подальшому ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 15 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення (Вирок суду набув законної сили 10.12.2018 року, остаточне рішення було ухвалено 10.09.2019 Верховним Судом)
Отже, позивач ОСОБА_1 звертається за захистом своїх прав посилаючись на норми Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР.
Процес притягнення позивача до кримінальної відповідальності та незаконного відбування покарання в установах виконання покарань, неналежні умови тримання, призвів до обмеження можливостей позивача по реалізації своїх звичок і бажань а також до погіршення стану здоров'я, що виражено в придбаному захворюванні з 2014 року -«поширений псоріаз», що підтверджується довідкою Куликівської ЦРЛ.
За весь час кримінального переслідування позивач ОСОБА_1 зазанав моральних страждань, його немайнові права були порушені: складанням щодо нього процесуальних документів, проведенням слідчих дій за його участю викликами до правоохоронних органів, суду, певними обмеженнями пов'язаними із розглядом кримінального провадження судом першої, апеляційної, касаційної інстанцій, що в цілому призвело до його душевних страждань, постійного перебування в стані стресу, порушення нормальних життєвих зв'язків.
Окрім іншого, в даному випадку, враховуючи співвідношення категорій, моральна шкода і здоров'я, вирішуючи питання про існування факту заподіяння моральної шкоди позивачу і пов'язуючи її із станом здоров'я позивача, необхідно обов'язково звернутись до визначення поняття «здоров'я», яке наведено в Статуті (Конституції) Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, де міститься положення про те, що здоров'я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичні дефекти.
Наведене є свідченням порушення у ОСОБА_1 в тому числі душевного благополуччя, стану здоров'я, що в свою чергу є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.
З врахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 500 000,00 грн., моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.
За приписами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно ст. 23 ч. ч. 1, 2, 3, 4 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. На недопустимості порушення вимог цієї статті багато разів наголошувалось ЄСПЛ, в тому числі, в рішеннях справах: Сіреджук проти України (Siredzhuk v. Ukraine рішення у справі від 21 січня 2016 року, заява № 16901/03), Кривошей проти України (Krivoshey v. Ukraine, рішення від 23 червня 2016 року, заява № 7433/05).
Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода завдана, фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, у даному випадку тримання під вартою та підписка про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Також, як встановлює ст. 1167 ч. 2 п. 2 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, у даному випадку тримання під вартою та підписка про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
У силу ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
При цьому, згідно ст. 2 ч.1 п.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, відсутності у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Як передбачає п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно ст. 13 ч. ч. 2, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. При цьому, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У відповідності до п. п. 4, 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41 (далі - Положення) завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Статтею 11 Закону також встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
Статтею 13 Закону встановлюється, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Абзацом 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом національного права.
Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд доходить до висновку, що позивач, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих звязків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані,що надає позивачу право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Таким чином, з врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивачем було вірно визначено розмір моральної шкоди, яка безумовно підлягає відшкодуванню, оскільки позивачем доведені обставини на які він посилається, а іншого в спростування не було надано суду.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 55, 56 Конституції України, ст. 15-16, 22, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 11, 12, Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 59, 76-81, 82, 89, 95, 141, 209, 247, 258-259, 263-265, 268,280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду - задовольнити.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , суму в розмірі 500 000(п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Позивач: ОСОБА_1 , (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою, АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна,6 м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 25.02.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва