Справа № 567/1316/19
29 березня 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог кримінальне провадження за №12019180000000038 від 24.02.2019 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бережці Любомильського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
сторонами кримінального провадження є:
прокурор ОСОБА_4
потерпіла ОСОБА_5
представник потерпілої адвокат ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_3
захисник адвокат ОСОБА_7
встановив:
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 23.02.2019, у період часу з 22 години 00 хвилин по 23 годину 00 хвилин у темну пору доби, керуючи автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі проїзної частини автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів зі сторони м. Острог в напрямку м. Рівне, на 192 км + 700 м вищевказаної автодороги, що в межах с. Михайлівка Острозького району Рівненської області в порушення вимог підпункту б пункту 2.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху) проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді пішохода, який знаходився на проїзній частині, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
Після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 в порушення підпунктів в) і д) пункту 2.10 Правил дорожнього руху, на автомобілі марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на місці пригоди не залишився, не повідомив про пригоду орган чи підрозділ поліції, а поїхав за місцем свого проживання.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм загинув на місці пригоди.
Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав і показав, що дійсно, 23.02.2019, у період часу з 22 години по 23 годину у темну пору доби, керуючи автомобілем марки «BMW Х5», рухаючись по правій смузі проїзної частини автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів зі сторони м. Острог в напрямку м. Рівне, в с. Михайлівка Острозького району Рівненської області, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив наїзд на перешкоду, яка знаходилася на проїзній частині, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Після дорожньо-транспортної пригоди на місці пригоди не залишився, не повідомив про пригоду орган чи підрозділ поліції, а поїхав за місцем свого проживання, оскільки не зрозумів що він наїхав на людину. Коли зі ЗМІ він дізнався, що допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 з'явився в органи поліції.
Зазначає, що його автомобіль отримав механічні пошкодження. Про те, що вчинив, особисто шкодує, у вчиненому розкаюється. Пояснив, що на даний час шкода потерпілій відшкодована в добровільному порядку. Просив не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами, оскільки наявність у нього цього права забезпечує йому роботу.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, хоча неодноразово викликалася для особистої участі у ньому, проте подала заяву в якій вказала, що просить розгляд справи проводити без її участі, при визначенні покарання покладається на розсуд суду, вказує, що завдана їй шкода, обвинуваченим відшкодована у повному обсязі і жодних претензій до нього вона не має.
Потерпіла та її представник в заяві вказували на можливість розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оцінивши сукупність доказів, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, так як ОСОБА_3 , вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, відповідальність за який не передбачає альтернативу видів покарання, окрім позбавлення волі.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 , щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітнього сина, на Д-обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.
Як вбачається із досудової доповіді Любомильського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" у Волинській області результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення відносно обвинуваченого ОСОБА_3 оцінюється як середній. Виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно ст. 66 КК України - є його щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно ст. 67 КК України - не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Зважаючи на обставини скоєння злочину та особу обвинуваченого, який свою вину у скоєному визнав, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував шкоду, завдану вчиненням злочину, беручи до уваги, що на утриманні обвинуваченого, є неповнолітня дитина, враховуючи висновок органу пробації, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 положення ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що сприятиме досягненню мети покарання, буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Крім того, до ОСОБА_3 слід застосувати п.п. 1, 2 ч.1, ст.76 КК України, обов'язок повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Протиправні дії обвинуваченого призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті людини, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
Враховуючи викладене, суд рахує за можливе застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, хоча наявність у нього цього права забезпечує виконання ним безпосередніх трудових обов'язків, однак обвинуваченим вчинено тяжкий злочин - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат пов'язаних з проведенням експертиз, суд виходить з такого.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Розмір витрат на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування складає: 2860,00 грн. за проведення судової трасологічної експертизи №1.5-99/19 від 27.03.2019 експертами Рівненського НДЕКЦ МВС України; 5477,87 грн. за проведення судової молекулярної-генетичної експертизи №10/371 від 14.08.2019 експертами Львівського НДЕКЦ МВС України; 1227,72 грн. за проведення судової імунологічної експертизи №2.2-15/19 від 15.03.2019 експертами Рівненського НДЕКЦ МВС України; 2423,52 грн. за проведення судової біологічної експертизи за спеціальністю «Одорологічні дослідження» №80 від 26.04.2019 експертами Вінницького НДЕКЦ МВС України; 9764,70 грн. за проведення судової молекулярної-генетичної експертизи №10/275 від 19.06.2019 експертами Львівського НДЕКЦ МВС України; 1144,00 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу №3.1-128/19 від 13.03.2019 експертами Рівненського НДЕКЦ МВС України; 1144,00 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження №3.1-136/19 від 02.04.2019 експертами Рівненського НДЕКЦ МВС України; 1256,08 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (аналізу механізму ДТП) №3.1-740/19 від 29.10.2019 експертами Рівненського НДЕКЦ МВС України. Загальна сума витрат на залучення експертів становить 25297,89 грн. і вказані витрати слід покласти на ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк два роки.
Покласти на ОСОБА_3 відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Повідомити ОСОБА_3 що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 25297 (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 89 коп.
Скасувати накладений арешт на майно за ухвалою слідчого судді від 06 березня 2019 року про накладення арешту на автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1