Справа № 686/26848/20
Провадження № 2-а/686/33/21
26 березня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Козак О.В.,
при секретарі - Слободянюк А.Ю.,
за участю: представника відповідача - Линюка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №4 БУПП в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Забродського Івана Петровича про визнання дій протиправними та скасування постанови,
встановив:
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу №1 роти №4 БУПП в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Забродського І.П. про визнання дій протиправними та скасування постанови. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 20.10.2020 року поліцейським взводу №1 роти №4 БУПП в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Забродським І.П. відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі серія ДПО №967848 від 20.10.2020 року.
Відповідно до винесеної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено в постанові, водій керуючи ТЗ перевозив вантаж (щебінь) ТТН №20 в кількості 26560 кг маса автопоїзда складає 14575 кг, повна маса з вантажем становить 41135 кг без узгодження з органом нац. поліції чим перевищив масу вантажу на 1136 кг чим порушив п.30 далі не зрозуміло (не чітко) написано в постанові ПДР України. Йому поставлено в обов'язок сплатити грошовий штраф у розмірі 510 грн.
З доказів, що підтверджують дані обставини, є лише постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій не зазначено будь - якого доказу порушення саме ним правил дорожнього руху та відео ВХ 00111, яке йому при розгляді справи не показали та не відомо яким пристроєм здійснювалась зйомка.
Постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного.
20.10.2020 року близько 14 год. він побачив як автомобіль Хонда Аккорд із ознаками поліцейського без причин (оскільки правил дорожнього руху автомобіль Рено Магнум в якому він перебував не порушував) здійснив небезпечний маневр, створив аварійну обстановку, а саме різко здійснивши обгін на участку дороги де це заборонено робити та почав різко гальмувати попереду Рено Магнум на відстані приблизно 7 метрів, у зв'язку із чим водій Рено Магнум був змушений також екстренно гальмувати, щоб не здійснити контакт (ДТП) із поліцейським автомобілем, таким чином здійснивши незаконне його затримання, оскільки він перебував в автомобілі та самого автомобіля.
Після чого, в порушення ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» до нього підійшли особи у поліцейській формі не представившись розпочали з ним розмову відразу з погрозами та тиском на нього та із незаконними на його думку вимогами. А саме, відповідач Забродський І.П. заставляв його їхати у невідомому напрямку, щоб вчинити якісь незаконні дії, можливо забрати причіп чи автомобіль він так і не зрозумів для чого, а якщо цього не зробить, то викличуть евакуатор та заберуть автомобіль із причепом. Після чого він повідомив, що йому потрібен показник тому він і зупинив даний транспортний засіб.
Крім того, тиск та погрози виражались у тому, що відповідач відразу почав розмову з погрожуючим тоном із повідомленням його про те, що вони мають бажання забрати у нього водійське посвідчення, а автомобіль евакуатором, чим порушили ст.ст.62,63 Конституції України, здійснюючи від самого початку тиск на нього та стверджуючи, що він вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 132-1 КУпАП до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також в порушення норм ст.268 КУпАП, порушено його права на захист, оскільки йому не було роз'яснено його права та обов'язки, не було запропоновано надати свої пояснення у письмовій формі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції, який в подальшому склав постанову та прийняв рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, хоча ним вказувалось на необхідності у залученні адвоката для розгляду даної справи, на що він отримав відповідь про те, що зараз швидко складемо постанову, а тоді користуйся правовою допомогою, з чим він категорично не погодився.
Крім того, в порушення вимог ст.280 КУпАП працівником поліції не встановлювались при розгляді справи про адміністративне правопорушення обставини, які є обов'язковими для з'ясування, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен він у вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, такі як передбачені ст. ст. 33, 245 КУпАП, що підтверджується самою постановою, в якій не відображено дані обставини.
Поліцейський не навів посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, на підставі яких зроблено висновок, що він вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 132-1 КУпАП.
Крім того, при складенні постанови габаритно-ваговий контроль відповідач не здійснював, відповідні вимірювання не проводив, а тому він не міг встановити вагу вантажу. Також, не здійснював огляду вмісту в середині причепа чи взагалі там був груз.
Окрім цього, перед тим як відповідач зупинив автомобіль через пробите колесо прийшлось висипати весь вміст грузу неподалік місця завантаження, оскільки автомобіль не зміг би продовжувати рух до станції технічного обслуговування.
Зі слів працівника поліції, який складав постанову він зрозумів, що його затримано, через те, що водій (не вказано хто саме) керуючи автомобілем (не зазначено яким) начебто перевищив масу вантажу на 1136 кг чим порушив невідомо що, оскільки незрозуміло написано в постанові закони та нормативно-правові акти, які порушено, чим порушено також його право на захист, оскільки не вказано чітко у чому його звинуватили.
Відповідачем не зібрано в порядку ст. 251 КУпАП жодних доказів по даній справі, оскільки докази його винуватості не збирались, йому на ознайомлення не надавались і як наслідок не зазначались у самій постанові, а також в порушення ст. 283 КУпАП технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) у постанові не зазначено, що свідчить про його відсутність.
Також, працівники поліції, відповідно до покладених на них обов'язків, регулюють дорожній рух та здійснюють контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками. Габаритно-ваговий контроль до їхніх повноважень не входить, тому під час винесення постанови керувався основним документом на перевезення вантажів, а саме товарно-транспортною накладною, яка як доказ до постанови не додавалась і в постанові як доказ не зазначалась, а тому вона не може бути допустимим доказом.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу не містить зазначення про порядок і строк її оскарження. Окрім цього, з постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в твердій грошовій сумі у розмірі 510 гривень, однак за ст. 132-1 КУпАП відповідальність у твердій грошовій сумі не передбачена, а визначається в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Також, при винесенні постанови не зазначено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, не дано оцінку цим доказам, в порядку ст. 252 КУпАП. Крім того, зупинка транспортного засобу для габаритно-вагового контролю мала здійснюватися Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами національної поліції виключно в пунктах габаритно-вагового контролю.
Всупереч порядку, йому не було видано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Крім того зазначаю, що згоди на відео зйомку він не надавав, що є порушенням ч.1 ст. 307 ЦК України та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
В порушення ст.ст.23, 35 Закону України «Про Національну поліцію» його не було повідомлено про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП виражається у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та порушенні правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.
Проте, відповідачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу в якому він перебував було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях.
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.21 Порядку).
Отже, факт переміщення ним великогабаритного вантажу в розумінні п.п.3 п.2 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 27.06.2007 року №879, відповідачем у передбачений законодавцем спосіб не встановлено.
В даному випадку, транспортний засіб не був затриманий відповідачем та після прийняття постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, зупинений транспортний засіб продовжив рух. Відповідач мав би затримати транспортний в якому він перебував, всупереч таким вимогам, відповідач по справі жодних дій щодо затримання даного транспортного засобу не вчинив.
Оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення та вивчення інших обставин, які необхідні при прийнятті даного рішення та визнання винною особи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Під час складення Відповідачем постанови останній перебував приблизно на відстані 10 метрів від нього, та під час її складення будь-яких запитань з приводу обставин не задавав, а також не запитував чи хоче він надати свої докази, заперечення, зауваження, чи потрібен йому захист (захисник), після чого не показавши жодних доказів на підтвердження тих обставин, що зазначив у постанові, прийняв рішення, що є порушенням його прав.
Окрім цього, йому не надано доказів та не доведено факту того, що саме він перебував в момент порушення правил дорожнього руху за кермом, тобто керував транспортним засобом.
Встановлені обставини, на його думку, свідчать про порушення норм як матеріального так і процесуального права щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
Тому позивач просить визнати дії відповідача - поліцейський взводу №1 роти №4 БУПП в Хмельницькій області молодший лейтенант поліції Забродського І.П. протиправними та скасувати постанову серії ДПО №967848 від 20.10.2020 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, суду пояснив, що підстав для скасування постанови немає, оскільки позивач перевозив вантаж з перевищенням маси, чим порушив вимоги п.32.1 ПДР. З огляду на матеріали відеофіксації твердження позивача спростовані і є безпідставними.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ДПО №967848 від 20.10.2020 р. ОСОБА_1 20.10.2020р. в 13:45 год. на автодорозі М-12 Стрій-Знамянка керуючи транспортним засобом Рено Магнум д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 перевозив вантаж (щебінь) ТТН №20 в кількості 26560кг, маса автопоїзда 14575кг, повна маса з вантажем становить 41135кг без узгодження з органами національної поліції, чим перевищив масу вантажу на 1135кг, чим порушив п.п.32.1, 22.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 22.5 ПДР України передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
У відповідності до ч.1 ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, згідно з пунктом 2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Пунктом 4 вказаних Правил визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі Порядок № 879).
Згідно п.п.2.4, 2.11 п.2, п.3 цього Порядку визначено, що: габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; точний габаритно-ваговий контроль - це визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879).
Згідно п.п.18, 20, 21, 22 цього Порядку за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені зокрема ст.132-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.ч.1, 2 ч. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до 2.42 ПДР України у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт. Проте, в матеріалах справи відсутній такий акт, складання якого передбачено вказаною нормою.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, на підставі яких було визначено, що вказаний у постанові вантаж перевищує вагові параметри, визначені п.22.5 ПДР України, та в порушення вимог п. 18 Порядку № 879 не складно довідки за результатами здійснення контролю із зазначенням часу і місця. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні вагу вантажу було встановлено на підставі товарно-транспортної накладної №20, зважування не проводилось.
Долучені до відзиву реєстраційні картки на транспортний засіб та причів, вказаних у постанові обставин достовірно не підтверджують, оскільки містять лише відомості про масу ТЗ без навантаження.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п.п. 22.5. 32.1 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП.
При цьому посилання позивача в позовній заяві на не роз'яснення йому відповідачем його прав та обов'язків перед винесенням оскаржуваної постанови, передбачених ст.268 КУпАП, та здійснення на нього тиску працівником поліції спростовуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин позивач суду не надав.
Також суд вважає безпідставними посилання позивача в позовній заяві на його безпідставну зупинку працівником поліції та відеозйомку без його згоди. Оскільки відповідно до положень ст.ст.31, 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, те що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п.п. 22.5. 32.1 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, та підлягають задовленню.
Керуючись, ст.ст. 7, 9, 132-1, 251, 265-2, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України "Про автомобільні дороги", Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування", Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, суд, -
Позов задоволити.
Визнати дії поліцейського взводу №1 роти №4 БУПП в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Забродського Івана Петровича протиправними та скасувати постанову серії ДПО №967848 від 20.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через Хмельницький міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення суду - 29.03.2021 року.
Суддя: