Справа №442/32/21
Провадження №2/442/356/2021
заочне
23 березня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді - Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
встановив :
05.01.2021 позивач звернулась в суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову, вказує на те, що ОСОБА_1 , є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 . Дана квартира була надана їй для користування на підставі ордеру на житлове приміщення №00099 від 21.10.1988 року, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської Ради народних депутатів, після чого вона вселилась в неї з членами своєї сім'ї, зокрема відповідачем -1, а в подальшому, у зв'язку з народженням відповідача-2 також здійснено його реєстрацію місця проживання у дане житлове приміщення. На даний час квартира належить до житла державного житлового фонду.
У вказаній квартирі зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У вказаній квартирі проживають усі особи, окрім ОСОБА_2 , яка є її донькою та ОСОБА_3 , який є її внуком. Після утворення власної сім'ї ОСОБА_2 переїхала проживати в інший населений пункт - село Волоща Дрогобицького району Львівської області, де фактично разом з ОСОБА_3 проживає там близько 30 років, та який також створив власну сім'ю.
Квартиру відповідачі залишили добровільно, не проживають в ній, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі немає. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідачі не проживають, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються на них, чим порушуються її права та права інших осіб, які проживають в даній квартирі.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідачі не з'явились, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд ухвалив завершити розгляд справи у відсутності відповідачів, за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Встановлено, що на підставі ордеру №00099 Серія СМ, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської Ради народних депутатів від 21 жовтня 1988 року, позивач ОСОБА_1 з сім'єю з п'яти чоловік, зокрема, відповідачкою ОСОБА_2 вселились у квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно Довідки №3 від 19.11.2020, виданої ОСББ «Ренесанс-Д», у помешканні за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані, але не проживають та не брали участі в його утриманні протягом 30 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з Актів обстеження фактичного проживання № 27, №28 від 31.01.2018, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які зареєстровані на АДРЕСА_4 , там не проживають, а проживають в АДРЕСА_5 .
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилом статті 61 ЖК Української PCP користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно зі статтею 64 ЖК Української PCP члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Положеннями частини другої статті 107 ЖК Української PCP передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає праве користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Отже, на підставі статті 107 ЖК Української PCP доказуванню підлягає обставина вибуття особи, щодо якої пред'явлений позов на інше постійне місце мешкання, а не факт не проживання особи понад встановлений строк за спірним помешканням.
Відповідно до роз'яснення, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Згідно довідок № 680 та № 681 від 01.12.2020, виданих Волощанською сільською радою Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають по АДРЕСА_5 .
Отже, зважаючи на те, що відповідачі не проживають в спірній квартирі понад 30 років, а факт їх проживання в іншому населеному пункту підтверджений доказами, які надані позивачем, то суд вважає, що такі їх дії свідчать про втрату інтересу до вказаного житла. Окрім цього, будь-яких доказів щодо наявності домовленостей щодо порядку користування квартирою між позивачем та відповідачами не здобуто, а з наданих доказів вбачається, що вони самостійно залишили жиле приміщення і протягом тривалого часу не намагались вселитись у таке, тому їх слід визнати такими, що втратили право користування спірною квартирою.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду через суд.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.03.2021.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя А.П. Хомик