П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2692/20
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шляхтицького О.І.
суддів: Домусчі С.Д. , Семенюка Г.В.
секретар - Недашковська Я.О.,
за участю: представника відповідача - Єнтіса М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 400/2692/20 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" про стягнення пені в сумі 1 404 814,18 грн, -
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" пеню за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету у сумі 1 404 814,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області та є платником податків і зборів. За відповідачем рахується заборгованість у сумі 1 404 814,18 грн зі сплати частини чистого прибутку (доходу). Просить стягнути заборгованість з відповідача у розмірі 1 404 814,18 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому посилався на відсутність правових підстав для стягнення пені, з урахуванням постанови Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 826/19797/16.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 21 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 19 1,51 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та /або комунальна власність;
- судом першої інстанції не взято до уваги і те, що відповідач є уповноваженим контролюючим органом, якому надано право на звернення до суду з позовами про стягнення у бюджет частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), у разі неперерахування їх підприємством самостійно, відповідно до норм, які передбачені ПК України;
- посилання на практику Верховного Суду у справах: від 24.04.2019 № 2а-8123/12/1270, від 23.07.2019 № 2340/4069/18, від 01.08.2018 № 826/19797/16, від 31.01.2019 № 819/25/18, від 18.09.2019 № 520/1919/19.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її частково задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Закону України від 21.09.2006 № 185-V “Про управління об'єктами державної власності” та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 ДП "Миколаївський бронетанковий завод" є державним унітарним підприємством та є платником частини чистого прибутку.
Відповідно до даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ДП “Миколаївського бронетанковий завод” є Державний концерн “Укроборонпром” (код за ЄДРПОУ 37854297).
Регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюються Державним концерном “Укроборонпром” як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну “Укроборонпром”, що затверджений постановою Кабінета Міністрів України від 31.08.2011 № 993 державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" (Офіційний вісник України, 2011 року, №1, ст.6).
Згідно даних ІКП за відповідачем рахується заборгованість по сплаті частини чистого прибутку на загальну суму 1 404 814,18 грн, яка виникла у зв'язку із несвоєчасною сплатою зобов'язань, самостійно нарахованих в поданій податковому органу звітності.
ГУ ДПС в Миколаївській області, врахувавши, що частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держаного бюджету, відповідачем не погашено, скористалось своїм правом на звернення до суду з позовом про стягнення до державного бюджету пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями у разі не перерахування їх підприємством самостійно.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок державних унітарних підприємств щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) не є податковим зобов'язанням, та не може створювати податкового боргу за таким платежем, що зумовлює відсутність законних підстав у ГУ ДПС у Миколаївській області для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача сум таких платежів.
Колегія судді частково не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.
Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 ПК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 185-V), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
При цьому, як вже було зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений, ані до загальнодержавних податків та зборів, ані до місцевих податків.
Відповідно частини 7 статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Реалізуючи положення частини 7 статті 45 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" (із змінами та доповненнями) встановив перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, які зобов'язувалися забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників. Зокрема, декларування та сплата спірного платежу (код 21010100) має здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну податкову службу.
Зважаючи на покладений на Державну податкову службу України обов'язок забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 2а-8123/12/1370 вказав про наявність повноважень у податкового органу визначати суму частини чистого прибутку (доходу) як зобов'язання, належне до сплати державними унітарними підприємствами до Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 24.04.2019 № 2а-8123/12/1270, від 23.07.2019 № 2340/4069/18, від 01.08.2018 № 826/19797/16, від 31.01.2019 № 819/25/18, від 18.09.2019 №520/1919/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відсутності у ГУ ДПС у Миколаївській області підстав для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання по сутті позовних вимог, колегія суддів виходить із такого.
Позивач звернувся із позовом про стягнення з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" пеню за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку (доходу господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються з бюджету у сумі 1 404 814,18 грн.
При цьому із позову не вбачається за який період та у якому розмірі слід стягнути пеню.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі № 826/14366/17 звернув увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З метою виконання вимог статті 9 КАС України, суд ухвалою від 02.02.2021 зобов'язав позивача: надати розрахунок пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку; вказати за який період часу така пеня нарахована; надати пояснення з приводу нарахування зазначеної пені, з урахуванням висновків П'ятого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 05.03.2020 по справі № 1440/1786/18, якою відмовлено податковому органу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ДП "МБТЗ" пені у розмірі 142 183,14 грн, а позовні вимоги щодо стягнення з ДП "МБТЗ" до Державного бюджету чистого прибутку за 2016 та 2017 роки залишено без розгляду (а.с. 97-98).
Натомість, такий розрахунок позивач не надав, а надав клопотання з проханням закрити апеляційне провадження на підставі частини 5 статті 303 КАС України (а.с.114-115).
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив про наявність Рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 26.11.2020 №340/14-2905-22 про списання пені ДП "МБТЗ".
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не навів належних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
З приводу доводів апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, колегія суддів зазначає , що вони ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхили , а рішення суду першої інстанції у відповідності до частини 4 статті 317 КАС України - змінити, виключивши із мотивувальної частини висновки суду відсутності у ГУ ДПС у Миколаївській області підстав для звернення до суду з цим позовом з підстав наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду.
Щодо клопотання податкового органу про закриття апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС у Миколаївській області послалась на приписи частини 5 статті 303 КАС України, за якою до закінчення апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повністю або частково, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. У разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.
Отже, вирішенню процесуального питання щодо закриття апеляційного провадження за клопотання сторони, передує наявність клопотання про відмову від апеляційної скарги.
Водночас така відмова податного органу від апеляційної скарги відсутня.
Представник апелянта у судове засідання не з'явився, отже з огляду на строки розгляду апеляційної скарги, суд розглянув по суті це клопотання без з'ясування причини відсутності клопотання про відмову від апеляційної скарги.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Миколаївській області про закриття апеляційного провадження.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
У задоволенні клопотання ГУ ДПС у Миколаївській області про закриття апеляційного провадження - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 400/2692/20 - змінити, виключивши із його мотивувальної частини висновок суду про відсутність у ГУ ДПС у Миколаївській області підстав для звернення до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету з підстав наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду.
В інший частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 400/2692/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 29 березня 2021 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.