17 березня 2021 р.Справа № 520/2380/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 02.07.20 року по справі № 520/2380/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57 на суму 25658,67 грн. В задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57 на суму 33951,74 грн. відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з даним рішенням в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим , а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Вказує , що пудова справа № 820/85/18 розглядалася судами неодноразово, і до ухвалення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 р. і до видання на її
підставі податкових повідомлено-рішень від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305 позивач не міг знати розміру своєї заборгованості, а отже, не міг її погасити. Відповідачем при виданні податкової вимоги від 04.11.2019 № 133096-57 не було враховано, що грошові зобов'язання, нараховані позивачу у податкових повідомленнях- рішеннях від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, позивач сплатив в межах строку, передбаченого пунктом 57.3 статті 57 ПК України, оскільки в довідці ГУ ДПС у Харківській області від 04.12.2019 р. зазначено, що датою закінчення нарахування пені є 25.10.2019 р, тому відсутні підстави вважати таке податкове зобов'язання податковим боргом, а отже, відсутні підстави для нарахування пені. Вважає , що нарахування пені здійснено податковим органом за умови відсутності податкового правопорушення з боку позивача. Сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав суду розрахунку пені, а обмежився лише посиланням на дані інформаційного ресурсу «Податковий блок», хоча такий розрахунок був витребуваний ухвалою суду від 26.02.2020р. Таким чином, суд першої інстанцій неправильно застосував норми матеріального права шляхом неналежного їх тлумачення, що є підставою для скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позову. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 р. в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позову в повному обсязі.
ГУ ДПС у Харківській області , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині скасування податкової вимоги 04.11.2019 № 133096-57 на суму 25 658,67 грн, подало апеляційну скаргу . Вказує , що на виконання п. 5 Порядку надіслання контролюючими органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерством фінансів України 28.12.2015 за № 1204, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 року, яке набрало законної сили, ГУ ДПС у Харківській області було сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 11.10.2019р. №0000373305, яке отримано позивачем 16.10.2019. Судом першої інстанції при прийняті рішення не враховано, що в ході перевірки відповідачем було встановлено, заниження ОСОБА_1 податкового зобов'язання на суму 75 864,02 грн у 2013 році. Перевірка позивача була проведена у 2016 році, акт перевірки складений 18.06.2016 , податкове повідомлення - рішення №0008121702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 114 879,65грн. прийнято 10.05.2016, тобто до 01.01.2017. Редакція пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ передбачала нарахування пені на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі період адміністративного та/або судового оскарження). Судом першої інстанції не враховані доводи відповідача, що редакція пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ до 01.01.2017 передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник податків весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету. Вважає , шо рішення суду першої інстанції прийнято без дотримання законодавчого змісту норм наведених правових актів щодо спірних відносин, з наданням невірної правової оцінки обставинам справи, тому просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 в частині визнання протиправною скасування податкової вимоги від 04.11.2019 № 133096-57 на суму 25658,67 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу податкового органу , вважає її необґрунтованою , просить відмовити у її задоволенні.
Податковим органом подано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи , викладені в апеляційній скарзі є помилковими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з абз.4 п.3 вказаної постанови Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”.
Абзацом 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Згідно з абз.4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
14.12.2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи-ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1000741030008085321.
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893.
Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
На підставі викладеного, колегія суддів протокольною ухвалою задовольнила клопотання про заміну відповідача у справі, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб'єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43995469), як правонаступника.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача , перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга податкового органу задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом на підставі акту перевірки ОСОБА_1 № 134/20-34-17-01-17/ НОМЕР_1 від 18.03.2016 р. та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 р. у справі № 820/85/18 прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.10.2019 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування:
- № 0000363305 на загальну суму 170.00 грн., в тому числі: штрафна санкція - 170.00 грн.;
- № 0000373305 на загальну суму 94 830,02 грн., в тому числі: за основним платежем - 75 864.02 грн. та штрафними санкціями - 18 966.00 грн.
З метою вручення податкових повідомлень-рішень від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, контролюючим органом на адресу позивача - АДРЕСА_1 , було направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення, який отримано позивачем 16.10.2019, що є датою вручення в розумінні положень ст. 42, п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.
Суми зобов'язань, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, було сплачено позивачем 25.10.2019 року.
ГУ ДПС у Харківській області 04.11.2019 р. було складено податкову вимогу № 133096-57 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якої за позивачем обліковується податковий борг (пеня) в сумі - 59 610.41 грн.
Зазначену податкову вимога позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
За результатами оскарження спірної податкової вимоги, Рішенням про результати розгляду скарги від 17.01.2020 скаргу залишено без задоволення. Копію вказаного рішення позивач отримав - 22.01.2020 р.
Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що факт наявності узгодженого грошового зобов'язання та невиконання обов'язку щодо сплати такого зобов'язання у встановлені законом строки було встановлено в ході розгляду справи, а також підтверджується висновками Постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 820/85/18 від 08.08.2019 року, факт правомірності нарахування пені за період з 01.01.2017 по 25.10.2019 та відповідності порядку її нарахування нормам ПК України встановлений в ході судового розгляду, факт непогашення нарахованої контролюючим органом пені сторонами не заперечується, тому суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57 в частині визначеної нею пені за період з 01.01.2017 по 25.10.2019 на суму 33951,74 грн., а в іншій частині - вважає позов таким, що підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57 за період з 01.08.2014 по 31.12.2016 на суму 25658,67 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом (пп.14.1.175 ПК України).
Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.
З матеріалів справи встановлено, що Другий апеляційний адміністративний суд в ході розгляду справи № 820/85/18 дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 0008121702 підлягає скасуванню в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 15903,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3975,93 грн. (в частині, що стосується прощених кредитором відсотків). В іншій частині - податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУДФС у Харківській області №0008121702 від 10.05.2016 року залишено в силі.
На підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі № 820/85/18, яка набрала законної сили за результатами судового оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУДФС у Харківській області №0008121702 від 10.05.2016 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, які слугували підставою для нарахування пені за несвоєчасну сплату згодженого зобов'язання та прийняття оскаржуваної в вимоги.
Колегія суддів зазначає , що відповідно до п.п. 60.1.4 , п.п. 60.1.5 п. 60.1 статті 60 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення податкового повідомленння-рішення), податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно п. 60.4. статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Згідно п. 60.5. статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Тобто , враховуючи те , що постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 820/85/18 скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 0008121702 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 15903,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3975,93 грн. (в частині, що стосується прощених кредитором відсотків), то в розумінні вищенаведених вимог статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 0008121702 є відкликаним.
Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за №124/28254), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Порядок нарахування пені з визначенням моменту початку її нарахування та закінчення визначений ст.129 ПК України.
Пунктом 129.1 ст.129 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017р.) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Тобто, наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.
Проте, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016р., пункт 129.1 передбачає, що нарахування пені розпочинається: 129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Таким чином, законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Отже, ст.129 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017р.) не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження.
Положення ст.129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об'єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сумою узгодженого грошового зобов'язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Вказані положення ПК України кореспондуються з наведеними положеннями пп. 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов'язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов'язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання як обов'язкової умови для початку нарахування пені.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №822/2591/17 та від 19.02.2019р. у справі №825/999/17.
Абзацом першим п.57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у даному випадку нарахування пені мало бути розпочато після спливу десятиденного строку з моменту отримання платником податків податкового повідомлення рішення, а у разу його оскарження - протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до вимог п.58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків узгодженого податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №822/1768/17.
З матеріалів справи вбачається , що податкові повідомлення-рішення від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, які слугували підставою для нарахування пені за несвоєчасну сплату згодженого зобов'язання та прийняття оскаржуваної в вимоги, направлені на адресу позивачу та отримані ним.
Колегія суддів вважає , що приймаючи та направляючи нові податкові повідомлення-рішення від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305 відповідач фактично вчиняв дії щодо узгодження (переузгодження) суми грошового зобов'язання , які визначені в таких податкових повідомленнях-рішеннях.
Тобто , враховуючи вищенаведені вимоги Податкового кодексу України , саме з моменту отримання вказаних податкових повідомлень-рішень суми грошового зобов'язання є узгодженими та у позивача виникає обов'язок сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Згідно матеріалів справи позивач , отримавши вказані податкові повідомлення-рішення від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, протягом 10 днів сплатив суми грошового зобов'язання, визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями, що не заперечується та підтверджено податковим органом.
Враховуючи те , що позивачем було сплачено податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 11.10.2019 №0000363305 та №0000373305, у строк визначений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, тобто позивачем було сплачено податкові зобов'язання, визначені йому контролюючим органом у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, у добровільному порядку та у строки, визначені податковим законодавством, тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу пені та прийняття оскаржуваної вимоги від 04.11.2019 № 133096-57.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час апеляційного розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достовірних доказів на підтвердження правомірності своїх дій при нарахуванні пені та прийнятті оскаржуваної вимоги, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та визнання протиправною і скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57 .
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову, а доводи апеляційної скарги податкового органу є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року по справі № 520/2380/2020 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2019 №133096-57.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 29.03.2021 року