17 березня 2021 р.Справа № 520/13755/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 08.12.20 року по справі № 520/13755/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС»
до Поліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20.05.2020 року №UА204120/2020/000160/2 та №UА204120/2020/000159/2.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року та ухвалити постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав жодної оцінки аргументам позивача. Вказує, що в позові наголошувалось на тому, що відповідач не мав підстав для сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, витребування додаткових документів без пояснень того, як ці документи можуть спростувати чи підтвердити у даному випадку митну вартість товару, та прийняття оскаржуваних рішень. Стверджує, що відповідно до п.1 ст.8 контракту на поставку товару від 13.05.2020 року №13/05/2020-UA товар, що відправляється, повинен супроводжуватися 4-ма примірниками відповідного комерційного рахунку. Як свідчить дата оформлення наданих відповідачу інвойсів, саме вони супроводжували товар після його відвантаження продавцем. Надані відповідачу інвойси містили інформацію про ціну та кількість фактично відправленого товару, а також про транспортні засоби, якими він переміщувався. Щодо вказаних у графі 70 банківського платіжного доручення про оплату товару від 14.05.2020 року №82 документів «INV 21/2020, 22/2020 від 13.05.2020», то ними є документи «PRO FORMA INVOICE» (пункт 9 переліку додатків до позовної заяви), що були направлені позивачу як підстава для здійснення передплати за товар. Після здійснення платіжним дорученням в іноземній валюті від 14.05.2020 року №82 на підставі «PRO FORMA INVOICE» передплати за товар продавцем було виставлено позивачу комерційні інвойси від 15.05.2020 року №202055 та 202056, які у відповідності із ст.8 контракту супроводжували транспортні засоби з товаром. Інформація про ціну та кількість товару в «PRO FORMA INVOICE» та комерційних інвойсах є однаковою та кореспондується з інформацією, зазначеною в експортних митних деклараціях країни відправлення від 15.05.2020 року №20NLKA7XBZARKCWD53 та №20NLKA7XGOAZHOWD52. Вказані вище доводи, на думку апелянта, свідчать про обґрунтованість визначеного декларантом розміру митної вартості товару та безпідставність сумнівів відповідача в цьому, відтак підстави для витребування додаткових документів в нього були відсутніми. Посилаючись на норми статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та правову позицію Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31.03.2020 року у справі №826/12344/15, зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вказує, що митна вартість, вказана в митній декларації від 13.05.2020 року №UА100480/2020/804658, не розраховувалась виходячи з ціни, визначеної виробником, а тому в адміністративному позові був зроблений висновок про те, що посилання на неї в оскаржуваних рішеннях є протиправним. Стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про проведення митницею передбаченої законом консультації. Вважає, що всупереч п.1 ч.2 ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товару не містили обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, в адміністративному позові був зроблений висновок, що ці рішення є протиправними.
Поліська митниця Держмитслужби подала до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року без змін. Зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 МК України, виявлені окремі неточності, а саме: в банківському платіжному документі зазначенні інвойси INV 21/2020, 22/2020 FR 13.05.2020 року, що не подані. Вказує, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де вказано, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року; митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - МД від 13.05.2020 року №UА100480/2020/804658 (0,34 USD/кг). Стверджує, що декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів ч.3 ст.53 МК України. Листом від 20.05.2020 року б/н декларантом позивача було повідомлено митний орган, що додатково витребувані документи надаватися не будуть. Вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів від 20.05.2020 року №UА204120/2020/0000159/2 та 20.05.2020 року №UА204120/2020/0000160/2 за резервним методом.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.05.2020 року між компанією ECO INDUSTRY INVEST B.V. (Нідерланди) - продавцем та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС» - покупцем було укладено зовнішньоекономічний контракт №13/05/2020-UA, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити картоплю продовольчу нідерландського походження врожаю 2019 року (далі - товар) за кількістю, асортиментом і ціною одиниці товару, визначеними в інвойсах.
На виконання вказаного контракту 18.05.2020 року на митну територію України автомобілями НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на адресу позивача за міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 15.05.2020 року №0168941 та №0168942 надійшов товар вагою нетто 22 000 кг в кожному автомобілі.
Згідно з інвойсами від 15.05.2020 року №202055 та №202056 вартість товару в кожному автомобілі склала 2750 євро.
З метою оформлення товару Поліській митниці Держмитслужби уповноваженим представником декларанта було подано митні декларації від 19.05.2020 року №UA204120.2020.036963 та №UA204120.2020.036970 (довідковий №61273 та № 61281).
У графі 12 зазначених вище декларацій заявлено митну вартість товару в розмірі 104591,9 грн., а в графі 43 цих декларацій визначено, що заявлену митну вартість розраховано за першим - основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що у документах, наданих позивачем до відповідача для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем були виявлені неточності, а саме: в банківському платіжному документі зазначені інвойси INV 21/2020, 22/2020 FR 13.05.2020, що позивачем подані не були.
19.05.2020 року Поліською митницею Держмитслужби було надіслано на адресу позивача електронне повідомлення, яким позивачу було повідомлено, що подані з митними деклараціями документи містять розбіжності, зокрема, в банківському платіжному документі зазначені інвойси INV 21/2020, 22/2020 FR 13.05.2020, яку не подані та було зазначено, що митний орган володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - МД від 13.05.2020 року №UA100480/2020/804658 (0,34 USD/кг), у зв'язку з чим зобов'язав позивача надати наступні документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; висновки про вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом від 20.05.2020 року декларантом позивача було повідомлено митний орган про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.
20.05.2020 року відповідачем були прийняті рішення №UА204120/2020/000160/2 та №UА204120/2020/000159/2 про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів заявлену позивачем митну вартість товарів збільшено з 3632,80 євро до 6903,60 євро за курсом НБУ на день прийняття оскаржуваних рішень.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, надані позивачем до митних декларацій, містять розбіжності щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів, які б усували вказані розбіжності, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними, а отже рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20.05.2020 року №UА204120/2020/000160/2 та №UА204120/2020/000159/2 є правомірними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (далі по тексту - МК України).
Відповідно до п.24 ч.1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16 та від 28.02.2020 року у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У постанові від 27.04.2020 року у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Частиною 4 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Приписами ч.5 ст. 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, для розрахунку митної вартості товару застосовується ціна, що підлягає сплаті за контрактом.
Також, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною 10 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
7) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім того, відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
За змістом рішень про коригування митної вартості товарів від 20.05.2020 року №UА204120/2020/000160/2 та №UА204120/2020/000159/2, у графі 33 зазначено таку причину коригування: І. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначений декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України; 2) при проведенні відповідно до положень ст.54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 МК України, виявлені окремі неточності, а саме: в банківському платіжному документі зазначені інвойси INV 21/2020, 22/2020 FR 13.05.2020, що не подані. II. Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - МД від 13.05.2020 № UА100480/2020/804658 (0,34 USD/кг). III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Витребовуваних документів декларантом не надано, про що повідомлено листами від 18.05.2020 б/н та від 20.05.2020 б/н. IV. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МК України. Митну вартість товарів визначено на основі раніше визнаних митним органом вартостей: МД від 13.05.2020 №UA100480/2020/804658 (0,34 USD/кг). Числове значення митної вартості товарів становить 198761,5476 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 6903,6000 EUR. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку (зворотній бік, а.с. 18, 19).
Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача, колегія суддів зазначає, що за умовами контракту №13/05/2020-UA від 13.05.2020 року, укладеного між компанією ECO INDUSTRY INVEST B.V. (Нідерланди) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС», Продавець зобов'язується поставити Покупцеві картоплю продовольчу нідерландського походження врожаю 2019 року (далі - Товар) в асортименті, розміром та в кількості, установлених Контрактом, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар за заплатити за нього визначену Контрактом грошову суму (ціну). Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума Контракту визначаються Інвойсами, що є невід'ємною частиною цього Контракту (пункти 1.1 та 1.2 Контракту). Ціни на Товар, вказані в Інвойсах, наведені в євро та включають в себе вартість Товару та його упаковки. Сумарна вартість Контракту складає суму всіх Інвойсів (пункти 2.1 та 2.2 Контракту). За 3 (три) робочих днів до відвантаження, Продавець направляє Покупцю інвойс та пакувальний аркуш для узгодження протягом 2 (двох) робочих днів по факсу або за допомогою електронної пошти. За 1 (один) робочий день до відвантаження Продавець зобов'язаний передати Покупцеві такі товаросупроводжувальні документи та інформацію по факсу або електронною поштою: інвойс; пакувальний лист; сертифікат якості; сертифікат походження EUR із зазначенням країни походження (оригінал) або інший документ, що підтверджує преференційне походження товарів (пункт 3.3 Контракту) (а.с. 20-26).
Таким чином, інвойси є невід'ємною частиною контракту, в яких зазначається асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума контракту. Інвойси входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України.
За матеріалами справи, до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення від 14.05.2020 року №82, яке містить посилання саме на інвойси INV 21/2020, 22/2020 FR 13.05.2020, які не були надані митному органу.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що після здійснення платіжним дорученням в іноземній валюті від 14.05.2020 року №82 на підставі «PRO FORMA INVOICE» передплати за товар, продавцем було виставлено позивачу комерційні інвойси від 15.05.2020 року №202055 та 202056, які у відповідності із ст.8 контракту супроводжували транспортні засоби з товаром.
Колегія суддів вважає, що подані декларантом до митного оформлення документи не дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.
Враховуючи наведене, неподання до митного органу рахунків (інвойсів) INV 21/2020, 22/2020 FR 13.05.2020, на які міститься посилання у графі №70 платіжного доручення від 14.05.2020 року №82, не дозволяло митному органу ідентифікувати певну поставку товару (за її кількістю у певні строки, передоплату за певну кількість товару у певний строк тощо).
Посилання апелянта в судовому засіданні на ту обставину, що вказані рахунки (інвойси) долучені до матеріалів справи, що підтверджує їх наявність, відхиляються колегією суддів, оскільки зазначені рахунки (інвойси) не були подані при митному оформленні та не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення, а отже не можуть бути взяті судом до уваги.
Таким чином, відповідачем доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Порядок застосування резервного методу визначений статтею 64 МК України.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 зазначеної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МК України.
Резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МК України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України відповідачем використана наявна у митниці інформація щодо раніше визнаних митним органом вартостей: МД від 13.05.2020 №UA100480/2020/804658 (0,34 USD/кг). Числове значення митної вартості товарів становить 198761,5476 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 6903,6000 EUR.
Доказів, які б свідчили про інший рівень раніше визнаної/визначеної митним органом митної вартості, не надано. Аргументів, що спростовують застосування саме вказаної інформації про раніше визнану/визначену митну вартість за МД від 13.05.2020 року №UA100480/2020/804658, апелянтом не наведено, а отже у суду відсутні підстави піддавати його сумніву.
Щодо посилання скаржника на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 року у справі №803/667/17, від 13.03.2020 року у справі №826/12344/15, то колегія суддів зауважує, що посилання на вказані рішення суду касаційної інстанції не впливають на вирішення даної справи з урахуванням наведених вище висновків суду.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20.05.2020 року №UА204120/2020/000160/2 та №UА204120/2020/000159/2 є правомірними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 по справі № 520/13755/2020 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 29.03.2021 року