ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/22711/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (далі також - позивач, ТОВ «М.С.Л.») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2019 №012105410.
Позовна заява обґрунтована безпідставністю висновків акта камеральної перевірки щодо порушення ТОВ «М.С.Л.» граничних строків сплати суми грошового зобов'язання (штрафу), визначеного контролюючим органом до сплати згідно податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207, та строків сплати сум коштів на виконання рішення суду у справі №826/12186/16. Позивач зазначає, що контролюючий орган мав врахувати те, що до ТОВ «М.С.Л.» відповідно до рішень Ради національної безпеки та оборони України (а саме: рішення від 02.09.2015 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введене в дію Указом Президента України від 16.09.2015 №549/2015, та рішення від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введене в дію Указом Президента України від 15.05.2017 №133/2017) були застосовані певні персональні санкції (зокрема, блокування/зупинення фінансових операцій, блокування коштів у банківських установах). Наслідком застосування таких санкцій стало те, що Товариство було позбавлено можливості своєчасно сплачувати суми податків і зборів до бюджету. А саме упродовж тривалого часу ТОВ «М.С.Л.» мало змогу здійснювати оплату податків і зборів лише шляхом внесення акумульованих сум готівкових коштів до кас банків. При цьому, Товариство неодноразово зверталося до державних органів за роз?ясненням механізму сплати ним податків та зборів в умовах застосування санкцій, проте відповідей не отримало. В результаті у ТОВ «М.С.Л.» виник податковий борг за обставин, які не залежали від волевиявлення платника.
В подальшому, 14.05.2018 відповідно до змісту прийнятого Президентом України Указу з питання введення в дію Рішення РНБО від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», Товариство було виключене зі переліку осіб, до яких застосовувалися персональні спеціальні санкції. Однак, попри наведене контролюючий орган застосував до ТОВ «М.С.Л.» штрафні санкції у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207.
Окрім того, своїм рішенням від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 Окружний адміністративний суд міста Києва не лише задовольнив позов Офісу ВПП ДФС про стягнення суми податкового боргу у розмірі 28 916 936,39 грн., а й водночас вирішив про розстрочення товариству сплати такої суми боргу на 36 місяців із встановленням певного графіку сплати частин боргу. Товариство на виконання цього судового рішення сплачувало розстрочені суми боргу саме у строки, визначені таким рішенням суду. Проте контролюючий орган зараховував такі сплачені платником кошти в рахунок погашення інших сум податкового боргу, що виник у зв'язку із застосування до ТОВ «М.С.Л.» персональних економічних санкцій.
На підтвердження своїх доводів про здійснення сплати податків позивач додав до матеріалів позову копії виписок по рахунку товариства у банку, актів працівника ГУ ДФС у м. Києві про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків разом із квитанціями банку про прийняття відповідних сум коштів в оплату податків за період 2018 рік, платіжних доручень ТОВ «М.С.Л.» про сплату податків за періоди 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/22711/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до судового за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну з заяву разом з клопотання про долучення доказів (а саме: витягів з інтегрованої картки платника податку ТОВ «М.С.Л.», код платежу « 11024700» за період з 19.11.2017 по 30.09.2019, копії податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207). Свої заперечення відповідач мотивував тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату ТОВ «М.С.Л.» податкового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств. Зокрема, суму узгодженого податкового повідомлення-рішення в сумі 3 172 084,04 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 21.08.2017 №0014174207, Товариство мало сплатити до 22.09.2018. Фактично таке грошове зобов?язання сплачено 14.08.2019 - в частині суми 289 806,20 грн. і 21.08.2019 - в частині суми 344 610,60 грн. У зв'язку з порушенням позивачем граничних термінів сплати сум узгоджених грошових зобов'язань контролюючим органом до нього правомірно були застосовані штрафи згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив, де повторно наголосив на тому, що рішенням суду від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 був встановлений графік сплати суми податкового боргу, що виник згідно податкових декларацій за 2015 рік за 1-ий квартал 2016 року та уточнюючого розрахунку від 01.06.2016. Позивач сплачував розстрочені суми відповідно до встановленого графіку (тобто, рівними частинами по 9 638 645,47 грн. у терміни до 01.10.2017, до 01.10.2018 та до 01.10.2019).
Крім того, позивач висловив свою думку про те, що оскільки держава не запровадила ефективну процедуру для сплати податків при застосування персональних економічних санкцій (на зразок тих, що зазнач позивач), то наслідки такої бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на платника податків.
Надалі, в ході підготовчого провадження у справі представниками сторін були подані до суду додаткові докази та письмові пояснення.
Судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю та просив суд їх задовольнити.
З огляду на ч. 3 ст. 194, ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані представниками сторін документи, заслухавши усні пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
06.09.2019 працівником ГУ ДПС у м. Києві проведена камеральна перевірка з питання дотримання ТОВ «М.С.Л.» вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати суми (зобов?язання) по податку на прибуток. За результатами такої перевірки складений акт від 06.09.2019 №6/26-15-04-10-20 (далі - акт камеральної перевірки).
За висновком цього акта в ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату ТОВ «М.С.Л.» податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств, а саме:
- грошового зобов?язання у розмірі 3 172 084 грн., визначеного контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207. За змістом додатку до акта перевірки таке грошове зобов?язання по строку сплати 22.09.2018 фактично було сплачено (погашено) платником 15.02.2019, 15.08.2019, 22.08.2019;
- грошового зобов?язання на підставі рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі №826/12186/16. За змістом додатку до акта перевірки таке грошове зобов?язання у розмірі 2 699 334,35 грн. по строку сплати 11.03.2016 фактично було сплачено (погашено) 22.08.2019.
30.09.2019 ТОВ «М.С.Л.» подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення проти висновків акта камеральної перевірки. Своїм листом від 09.10.2019 №23395/10/26-15-04-10-18 ГУ ДПС у м. Києві залишило висновки акта камеральної перевірки без змін.
11.10.2019 на підставі цього акта камеральної перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за №012105410, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничних строків сплати сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у розмірі 5 871 418,35 грн. на термін від 146 до 1260 календарних днів нарахувало Товариству штраф у сумі 1 174 283,67 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).
А саме, за змістом розрахунку штрафних санкцій, оформленого до податкового повідомлення-рішення від 11.10.2019 №012105410, контролюючий орган застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 539 866,87 грн. за прострочення сплати грошового зобов?язання на підставі рішення суду від 12.09.2016 у справі №826/12186/16, а решти суми штрафних санкцій - за несвоєчасну сплату грошового зобов?язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2017 №0014174207.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 11.10.2019 протиправним, а, відтак, таким що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Крім того, нормами п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3).
При цьому, в розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошовим зобов'язанням платника податків» є не лише сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання, а й сума штрафної (фінансової) санкції, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
А у випадку оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У свою чергу п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
При цьому, у силу положень норм ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник. Це визначено ст. 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Зокрема, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз наведених норм права свідчить, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку законодавчо покладено на платника податків. А саме за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов'язку.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22.04.2020 (справа №826/11872/16, ЄДРСРУ № 88886024), від 26.03.2020 (справа №825/1700/18, ЄДРСРУ №88431170).
Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників суд встановив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про стягнення заборгованості у розмірі 28 915 936,39 грн. такий позов був задоволений.
Згідно тексту цього судового рішення Окружний адміністративний суд міста Києва під час розгляду справи №826/12186/16 встановив, що на особових рахунках ТОВ «М.С.Л.» обліковувався податковий борг з податку на прибуток у розмірі 28 915 936,39 грн., з них недоїмка (основний платіж) у сумі 28 897 168,00 грн. та залишок не сплаченої пені у сумі 18 768,39 грн. Вказана заборгованість виникла у результаті не сплати ТОВ«М.С.Л.» самостійно визначених податкових зобов'язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 року (датованої 29.02.2016), за 1-ий квартал 2016 року (датованої 26.04.2016) та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016.
За результатами розгляду справи №826/12186/16 Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових під став для стягнення з платника (ТОВ «М.С.Л.») зазначеної суми податкового боргу (28 915 936,39 грн.) до бюджету.
Водночас суд погодився з доводами Товариства про відсутність в останнього на той час реальної можливості своєчасно та в повному обсязі погасити єдиним платежем податковий борг і судові витрати, а тому з метою уникнення передумов для банкрутства товариства суд встановив наступний порядок виконання судового рішення у справі №826/12186/16: шляхом сплати ТОВ «М.С.Л.» в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019 року відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 1 жовтня 2017 року, другий платіж - до 1 жовтня 2018 року, третій платіж до 1 жовтня 2019 року.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 Товариством в подальшому до суду апеляційної інстанції або порядку за нововиявленими обставинами оскаржено не було, та набрало законної сили з 30.09.2016.
Також зі змісту наданих представником відповідача на письмову вимогу суду копій документів суд встановив, що 29.07.2017 Офісом ВПП ДФС була проведена камеральна перевірка ТОВ «М.С.Л.» з питань своєчасної сплати ним податку на прибуток підприємств за звітні періоди 2015 рік, І-е півріччя 2016 року, 9-ть місяців 2016 року та 2016 рік (а саме податкових зобов'язань, що були задекларовані товариством у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за звітні періоди 2015 рік (реєстр. №9276311506 від 29.02.2016), 1-е півріччя 2016 року (реєстр. №9139384180 від 08.08.2016), 9-ть місяців 2016 року (реєстр. №9212197832 від 08.11.2016) та за 2016 рік (реєстр. №9269871749 від 09.02.2017). За результатами такої перевірки складений акт від 28.07.2017 №2571/28-10-42-07/30109292 з висновками про: порушення ТОВ «М.С.Л.» вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті товариством задекларованих сум податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік - у розмірі 32 078 511 грн., за 1-е півріччя 2016 року - 3 529 195 грн., за 9-ть місяців 2016 року - 3 482 593 грн. та за 2016 рік - 146 853 грн.
21.08.2017 на підставі цього акта камеральної перевірки Офіс ВПП ДФС прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Ш», в т.ч. за №0014174207, згідно якого на підставі ст. 126 ПК України визначив ТОВ «М.С.Л.» до сплати штрафні санкції у розмірі 3 172 084,04 грн. за порушення платником строку сплати грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у розмірі 15 860 420,22 грн. на термін більше 30 календарних днів.
Вказане податкове повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207 отримане платником (ТОВ «М.С.Л.») 23.08.2017, про що свідчить подана відповідачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0311322439100 та не заперечується позивачем.
ТОВ «М.С.Л.» оскаржило податкові повідомлення-рішення від 21.08.2017 за №0014164207 і №0014174207 до Окружного адміністративного суду міста Києва, шляхом подання відповідного позову.
За наслідками розгляду такої позовної заяви Товариства по суті було прийнято рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2018 у справі №826/15591/17 про часткове задоволення позовних вимог.
В подальшому таке рішення суду від 18.03.2018 було скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 у справі №826/15591/17 та судом апеляційної інстанції прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «М.С.Л.» повністю відмовлено.
За актуальними на момент розгляду судом справи №640/22711/19 даними Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 у справі №826/15591/17 набрала законної сили з 28.08.2018 та в порядку касаційного оскарження не була скасована.
Таким чином, в розумінні норм п. 56.18 ст. 56 ПК України податкове повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207 набуло статусу узгодженого з дня набрання остаточного рішення суду у справі №826/15591/17 (постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018) законної сили, - тобто з 28.08.2018.
Відповідно за правилами п. 57.3 ст. 57 ПК України граничний строк сплати за вказаним податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2017 настав 06.09.2018.
Разом з тим, як вбачається із розрахунку штрафних санкцій до акта камеральної перевірки від та не заперечувалося самим позивачем, таке грошове зобов'язання згідно такого податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 (а саме в частині суми штрафної санкції 3 172 084 грн.) було погашене 15.02.2019, 15.08.2019 та 22.08.2019.
Наведені обставини щодо несвоєчасної сплати узгодженого у судовому порядку грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 21.08.2017 №0014174207, позивачем у позовній заяві не заперечувалися.
У тексті своїх письмових пояснень від 11.03.2020 представник позивача зазначив, що протягом всього періоду товариство належним чином виконувало рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16. А саме на кожну із зазначених у судовому рішенні дат розстрочки сума, визначена у цьому рішенні суду, була сплачена, що засвідчується письмовими відомостями щодо розмірів сум здійснених ТОВ «М.С.Л.» платежів за періоди з березня 2016 року по грудень 2019 року, а також платіжними документами ТОВ «М.С.Л.» за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року. Проте орган ДФС самостійно перекваліфікував такі платежі Товариства в рахунок сплати інших сум податкового боргу, який у свою чергу виник у зв'язку із застосуванням до ТОВ «М.С.Л.» персональних економічних санкцій. Такі дії відповідача позивач розцінює як протиправні та такі, що суперечать змісту п. 87.9 ст. 87 ПК України.
Оглянувши подані позивачем до суду разом з клопотанням від 13.07.2020 копії платіжних документів (квитанцій банківських установ) за період з 16.12.2016 по 21.11.2019 з призначенням платежів «спл. розстрочен. подат. боргу зг. ріш. суду №826/12186/16 від 12.09.2016…код бюдж. клас. 11021000» та «…11021000 Податок прибуток приватних підприємств», суд встановив, що Товариством дійсно у відповідності до встановлених у Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 строків (а саме: до 01.10.2017, до 01.10.2018 та до 01.10.2019) в безготівковому порядку банків сплачувалися суми коштів в рахунок погашення розстроченої суми податкового боргу (в т.ч. відповідно до платіжного доручення від 22.08.2019 №261 ТОВ «М.С.Л.» сплатило в рахунок розстроченої суми податкового боргу суму коштів у розмірі 4 422 387,34 грн.).
При цьому, сума такого розстроченого податкового боргу, як вже було встановлено та доведено в рамках судової справи №826/12186/16, сформувалося у зв'язку з не сплатою товариством у встановлені строки сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за звітні періоди 2015 рік та 1-ий квартал 2016 року.
З текстів акта камеральної перевірки від 28.07.2017 №2571/28-10-42-07/30109292 та витягів з інтегрованої картки платника податку на прибуток приватних підприємств (ТОВ «М.С.Л.») за 2016 -2017 роки суд встановив граничні терміни сплати платником (позивачем) сум податкових зобов'язань, що були ним задекларовані у податкових деклараціях за звітні періоди 2015 рік, - 10.03.2016, за 1-ий квартал 2016 року - 20.05.2016, за 1-е півріччя 2016 року - 19.08.2016, за 9-ть місяців 2016 року - 19.11.2016 та за 2016 рік - 19.02.2017.
Дослідивши наявні у матеріалах справи витяги з інтегрованої картки платника податку (код платежу 11021000), далі - ІКП та надану представником відповідача письмову інформацію про суми платежів, що були зараховані на погашення розстроченого податкового боргу, суд встановив наступне.
Станом на 29.02.2016 в ІКП позивача обліковувалась переплата по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 27.59 грн.
10.03.2016 в ІКП платнику було нараховано до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 32 078 511 грн., як таку, що була самостійна задекларована платником до сплати в державний бюджет у податковій декларації за звітний період 2015 рік (реєстр. №9276311506 від 29.02.2016).
За наслідками списання суми переплати (27,59 грн.) станом на 10.03.2016 в ІКП утворилася сума недоїмки у розмірі 32 078 483,40 грн.
20.05.2016 в ІКП нараховано до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 4 723 194 грн., як таку, що була самостійна задекларована платником до сплати в державний бюджет у податковій декларації за 1-ий квартал 2016 року (реєстр. №9064861565 від 26.04.2016), та як наслідок станом на 20 05.2016 загальна сума податкового боргу (недоїмки) складала вже 36 801 705 грн.
01.06.2016 вказана сума недоїмки була зменшена на суму 5 537 грн. у зв'язку з поданням платником уточнюючого розрахунку реєстр. №9276828038 від 01.06.2016, та відповідно становила 36 796 168 грн.
У продовж періоду 13.06.2016 по 15.06.2016 платник сплатив до бюджету загальну суму коштів 7 899 000 грн., яка була зарахована у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки) та у зв'язку з несвоєчасним погашення частини податкового боргу платнику нарахована пеня у сумі 18 768,39 грн. Станом на 15.06.2016 загальна сума податкового боргу становила 28 915 936,40 грн.
У період з 17.06.2016 по 19.08.2016 платник сплатив до бюджету в рахунок оплати наявної недоїмки загальну суму коштів 2 115 190 грн., що була зарахована у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки) та у зв'язку з несвоєчасним погашення частини податкового боргу платнику нарахована пеня у сумі 51 460,69 грн. Станом на 19.08.2016 загальна сума податкового боргу становила 26 852 207,10 грн.
Однак, 19.08.2016 в ІКП нараховано до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 3 529 195 грн., як таку, що була самостійна задекларована платником до сплати в державний бюджет у податковій декларації за 1-е півріччя 2016 року (реєстр. №9139384180 від 08.08.2016), та як наслідок станом на зазначену дату загальна сума податкового боргу (недоїмки, без урахування залишку несплаченої пені) складала вже 30 311 173 грн.
У період з 22.08.2016 по 12.09.2016 платник сплатив до бюджету в рахунок оплати наявної недоїмки загальну суму коштів 890 000 грн., що була зарахована у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки) та у зв'язку з несвоєчасним погашення частини податкового боргу платнику нарахована пеня у сумі 44 038,05 грн. Станом на 12.09.2016 загальна сума податкового боргу становила 29 535 412,50 грн.
12.09.2016 в ІКП внесено інформацію про надане платнику розстрочення податкового боргу на підставі рішення суду від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 та внаслідок чого проведено погашення наявної суми недоїмки на загальну суму 28 915 908,79 грн. та пені на 114 267,13 грн. Як наслідок станом на 12.09.2016 загальна сума податкового боргу (недоїмки) по сплаті податку на прибуток, задекларованого у податковій становила 505 236,61 грн.
В подальшому в ІКП платника податку на прибуток (позивача) на останню дату місяця, що передував датам 01.10.2017, 01.10.2018 та 01.10.2019, були нараховані до сплати суми розстроченого у судовому порідку податкового боргу у розмірах по 9 638 645,46 грн. Такий порядок дій контролюючого органу щодо відображення відомостей про розстрочення платнику сум податкового боргу на підставі рішення суду відповідав чинному Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881).
Окрім того, в ІКП були нараховані 19.11.2016, 19.02.2017, 19.05.2017 до сплати суми податкових зобов'язань, що задекларовані платником у поданих податкових деклараціях за звітні періоди 9-ь місяців 2016 року, 2016 рік, 1-ий квартал 2017 року,
Сплачені ТОВ «М.С.Л.» упродовж періоду з 13.09.2016 по жовтень 2019 року кошти зараховувалися контролюючим органом за хронологією виникнення (нарахування до сплати) сум податкового боргу в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі податкових декларацій поданих за звітні періоди після 1-го кварталу 2016 року, а також в рахунок погашення розстроченого у судовому порядку податкового боргу.
У контексті із встановленими у справі обставинами, суд зазначає, що в розумінні норм п. 14.1 ст. 14 ПК України погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152); податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175), а «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39).
Статтею 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Так, за змістом п. 87.1 цієї статті ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
В силу припису п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проаналізувавши зміст норм ст. 16, 36, 126 та п. 87.9 ст. 87 ПК України під час перегляду у порядку касаційного оскарження судового рішення у подібному податковому спорі Верховний Суд (постанова від 24.11.2020 у справі №520/13377/19) сформував, зокрема наступні висновки: «На платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого податкового зобов'язання.
Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених ПК України в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов'язання.
Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
При цьому, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 КАС України (в редакції, чинній на час розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Пункт 87.9 статті 87 ПК України зобов'язує контролюючі органи зараховувати кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов'язання, що випливає з визначення податкового боргу, наданого підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Отже висновок суду апеляційної інстанції щодо обов'язку контролюючого органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю, пов'язуючи черговість не з моментом виникнення боргу, а з моментом строку виконання платником податків податкового обов'язку за рішенням суду, є таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.».
Схожі висновки щодо повноважень органу ДФС при застосуванні положень п. 87.9 ст. 87 ПК України у тексті постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №821/865/16.
Також в інших своїх постановах від 20.02.2020 у справі №819/441/16, від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 Верховний Суд зауважив, що: «розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, Суд зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Таким чином, прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань.»;
«…питання відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку сплати податкового боргу та від настання наслідків у разі невиконання (несвоєчасного виконання) такого обов'язку.».
За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, беручи до уваги наведені правові позиції Верховного Суду та виходячи з обсягу встановлених у справі обставин, суд вважає, що рішення суду від 12.06.2019 у справі №826/12186/16 про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняло платника податків (позивача) від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. При цьому, те що судом у справі №826/12186/16 був затверджений графік погашення розстрочених сум заборгованості, в даному випадку не має значення, оскільки сплата задекларованих сум податку за вказаним графіком відбувалася з порушенням його граничного строку сплати, визначеного ПК України (в даному випадку на термін більше 30 календарних днів у кожному випадку сплати).
З наявних у справі матеріалів суд встановив, а протилежного суду сторонами не було доведено, що позивачем допущено несвоєчасну сплату грошових зобов'язань - податкових зобов'язань, задекларованих Товариством у податкових деклараціях за звітні періоди 2015 рік і 1-ий квартал 2016 року, та штрафної санкції, визначеної контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 21.08.2017 №0014174207. А тому, суд приходить до висновку, що за обставин, які склались в цій справі, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2019 №012105410.
Щодо посилань позивача на те, що несвоєчасна сплата ним узгоджених у досудовому (судовому) порядку грошових зобов'язань зумовлена перед усім обставинами застосування до нього персональних економічних санкцій, то суд не бере їх до уваги, оскільки норми ПК України не встановлюють у такому випадку інших строків сплати сум узгоджених грошових зобов'язань. Водночас в ході судового розгляду справи сторони не довели суду, що несвоєчасна сплата ТОВ «М.С.Л.» тих чи інших сум податків відбулася саме внаслідок протиправних дій, рішень (бездіяльності) контролюючого органу або третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок