ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2021 року №640/18180/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування доручень, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від їх вчинення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ), до Служби безпеки України, (далі - відповідач-1, СБУ), Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, (далі - відповідач-2), Адміністрації Державної прикордонної служби України, (далі - відповідач-3), якій позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту контррозвідки СБУ від 06 лютого 2019 року № 2/5-497нт та доручення ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 22 березня 2019 року № 78/2/5/3-1275;
2) визнати дії співробітників Департаменту прикордонної служби України стосовно інформування про факт перетинання державного кордону на підставі виконання доручення за індексом «І» ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 22 березня 2019 року № 78/2/5/3-1275 протиправними та зобов'язати утриматися від їх вчинення;
3) визнати дії співробітників Державної прикордонної служби України стосовно супроводження до митного посту для проведення особистого огляду, огляду речей, багажу та ручної поклажі на підставі виконання доручення за індексом «О» Департаменту контррозвідки СБУ від 06 лютого 2019 року № 2/5-497нт протиправними та зобов'язання утриматися від їх вчинення.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18180/19, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами-1 та 2 протиправно були прийняті оскаржувані доручення, крім того, відповідачем-3 на підставі цих доручень було протиправно здійснено супроводження позивача до митного посту для проведення особистого огляду, огляду речей, багажу та ручної поклажі і такі дії були вчинені у не передбачений законодавством спосіб.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані доручення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, вказали, що будь-яких протиправних дій, в тому числі, не передбачених дорученнями, щодо позивача здійснено не було.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Позивач зазначив, що під час проходження ним паспортного контролю на в'їзд в Україну та виїзд з України, зокрема, 16.06.2019, 19.06.2019, 24.06.2019, 07.07.2019, 10.07.2019, 30.08.2019, 31.08.2019, 07.09.2019 та 11.09.2019 року у пунктах пропуску через державний кордон міжнародних аеропортів «Київ» та «Бориспіль» та контрольно-пропускних пунктів в'їзду-виїзду через лінію розмежування тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, під час перевірки його паспортного документу співробітники Державної прикордонної служби, як громадянину України, відмовляли в пропуску через кордон, опитували, примусово супроводжували або повертали до контролю митної служби для додаткового особистого огляду, поверхневого огляду та ручної поклажі та багажу.
Позивач вказав, що у зв'язку з його професійною діяльністю, заробітком та особистими потребами він регулярно перетинає державний кордон України у різних напрямках, переважно через повітряні пункти пропуску. Опитування, огляд та з'ясування підстав для перетинання кордону України триває до декількох годин, у цей час він обмежений в пересуванні, змушений очікувати та знаходитися у визначеному прикордонниками місці, що викликає дискомфорт, зайве занепокоєння щодо можливості запізнитися на рейс, значно ускладнює можливість вільно пересуватись, підготуватись до тривалого польоту та супроводжується сильним душевним хвилюванням.
З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08 липня 2019 року № 184/Г-9453 на письмове звернення позивача вбачається, що відносно ОСОБА_1 виконується доручення правоохоронних органів:
- департаменту контррозвідки СБУ від 06 лютого 2019 року № 2/5-497-нт щодо інформування про факт перетинання державного кордону, строк дії до 01 жовтня 2019 року (індекс «В»). Доручення надано за підписом директора департаменту Петрова О.;
- ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 22 березня 2019 року № 78/2/5/3-1275 щодо огляду транспортних засобів, на яких прямує особа, та вантажів, що переміщуються через державний кордон, з метою недопущення його незаконного перетинання особою, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення через державний кордон ; строк виконання доручення до 01 квітня 2020 року (індекс «О»). Доручення надано за підписом першого заступника начальника ГУ - начальника 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Бунечко В.І.
Не погоджуючись з вказаними дорученнями, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою визначення алгоритму взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, забезпечення оперативності й злагодженості дій їх підрозділів та посадових осіб під час виконання наданих ними доручень у пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї розроблено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 червня 2017 року № 535, (далі - Порядок № 535).
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи «Гарт-1» їм присвоюються:
індекс «І» - доручення щодо інформування про факт перетинання державного кордону особами або про факт їх в'їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї, стосовно яких уповноваженими державними органами проводяться оперативно-розшукові, контррозвідувальні або розвідувальні заходи;
індекс «О» - доручення щодо огляду (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї, з метою недопущення незаконного перетинання державного кордону особами або їх в'їзду на тимчасово окуповану територію чи виїзду з неї, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення з України (тимчасово окупованої території України) і ввезення в Україну (на тимчасово окуповану території України) або щодо яких установлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї; виявлення викрадених транспортних засобів.
Абзацом 3 пункту 1 Порядку № 535 передбачено, що доручення уповноважених державних органів (далі - доручення) - письмовий припис уповноважених державних органів Держприкордонслужби щодо проведення відносно окремих осіб (у визначених законодавством випадках та спосіб) певних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів.
Механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон визначає Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280, (далі - Порядок № 280).
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 280 уповноважені державні органи можуть надавати доручення, зокрема, щодо:
- інформування про факт перетинання державного кордону особами, стосовно яких уповноваженими державними органами проводяться оперативно-розшукові, контррозвідувальні, розвідувальні заходи або слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні, заходи з протидії порушенням митних правил, а також прийнято рішення про добровільне чи примусове повернення в країну походження або третю країну;
- огляду (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон, з метою недопущення його незаконного перетинання особами, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення в Україну або щодо яких встановлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон; виявлення викрадених транспортних засобів;
Відповідно до пункту 17 Порядку № 280, виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.
Згідно пунтку 19 Порядку № 280, порядок дій уповноважених службових осіб Держприкордонслужби у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, визначаються законодавством.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року № 1710-VI, (далі - Закон № 1710-VI).
Статтями 1, 2 вищевказаного Закону передбачено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1710-VI прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо виконання доручень правоохоронних органів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 535 у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в'їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «І», уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України виконують такі дії:
1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів, занотовує інформацію про особу за реквізитами згідно з абзацом четвертим пункту 1 розділу IV цього Порядку, відомості про транспортний засіб, на якому особа перетинає державний кордон (номер рейсу та маршрут руху повітряного, морського судна або поїзда, державний реєстраційний номер автотранспортного засобу), та після повернення особі паспортних документів доповідає старшому прикордонних нарядів про перетинання державного кордону особою, стосовно якої виконується доручення правоохоронних органів;
2) старший прикордонних нарядів повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про доручення правоохоронних органів за індексом «І» та доповідає про факт перетинання державного кордону виявленою особою та транспортним засобом начальникові зміни ЦУС органу охорони державного кордону;
3) начальник зміни ЦУС органу охорони державного кордону про факт виконання доручення правоохоронних органів у термін не пізніше 3 годин інформує по телефону правоохоронний орган, який надав доручення, із зазначенням відомостей про особу, її паспортний документ та транспортний засіб, на якому вона перетинає державний кордон, згідно з абзацом другим цього пункту, доповідає начальникові зміни ЦУС регіонального управління та начальникові органу охорони державного кордону;
4) начальник зміни ЦУС регіонального управління про факт виконання доручення правоохоронних органів доповідає начальникові зміни ГЦУС Адміністрації Держприкордонслужби та начальникові штабу регіонального управління.
В той же час, позивачем не надано будь-яких доказів та ґрунтовних тверджень щодо порушення відповідачем-3 вказаних дій чи здійснення будь-яких дій, які суперечать вищевказаним вимогам.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 535 у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в'їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «О», уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:
1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів:
доповідає старшому прикордонних нарядів про виявлення особи, транспортний засіб якої та вантаж підлягають огляду;
передає паспортний документ особи старшому прикордонних нарядів та не пропускає її через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї;
2) старший прикордонних нарядів:
повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про доручення з індексом «О»;
невідкладно, але не пізніше п'яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру;
організовує проведення огляду транспортного засобу, на якому прямує особа, та вантажу, що ним переміщується;
у разі виявлення факту чи спроби незаконного переміщення через державний кордон осіб з використанням обладнаних схованок, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених для переміщення через державний кордон, у тому числі з використанням схованок, та виявлення викрадених транспортних засобів діє відповідно до вимог законодавства;
за результатами огляду транспортного засобу та вантажу надає чи не надає дозвіл на перетинання державного кордону особою або на в'їзд на тимчасово окуповану територію України чи виїзд з неї транспортним засобом та вантажем;
про результати огляду транспортного засобу, вантажу та вжиті заходи доповідає начальникові зміни ВУС органу охорони державного кордону;
3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону:
про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління і начальникові органу охорони державного кордону;
про результати огляду, але до закінчення процедури прикордонного контролю, інформує по телефону ініціатора доручення;
4) начальник зміни ВУС регіонального управління доповідає про факт виконання доручення начальникові зміни ГЦУС Адміністрації Держприкордонслужби і начальникові штабу регіонального управління.
Під час виконання доручення за індексом «О» при залученні службових осіб митних органів огляд здійснюється разом з ними з використанням (у разі потреби) технічних та спеціальних засобів митного контролю та службових собак.
З вищевикладених норм вбачається, що при виконанні доручення може бути здійснено виключно проведення огляду транспортного засобу, на якому прямує особа, та вантажу, що ним переміщується.
Поряд з цим, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем-3 протиправно було здійснення супроводження його до митного посту для проведення особистого огляду, огляду речей, багажу та ручної поклажі і такі дії були вчинені.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ проведення відносно осіб, щодо яких виконуються доручення, з боку посадових (службових) осіб Державної прикордонної служби України та ініціаторів доручень будь-яких інших дій, не передбачених цим Порядком, забороняється.
Так, з доручення ГУ СБУ в Донецькій області та Луганській областях від 22 березня 2019 року № 78/2/5/3-1275 вбачається наступне:
- правові підстави для надання доручення - контр розвідувальна справа № 92; частина 2 статті 7 Закону України «Про контр розвідувальну діяльність»; пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280; пункт 3.7 Інструкції порядок взаємодії ДПС України та СБУ.
- відомості про громадянина України, щодо якого надається доручення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець міста Єнакієве Донецької області;
- вид доручення - огляд (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон (у тому числі, тимчасово окупованої території АР Крим та території проведення Операції об'єднаних сил) з метою недопущення його незаконного перетинання особами, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до ввезення в Україну або щодо яких встановлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон.
- строк здійснення контролю - один рік (з моменту постановки).
З доручення від 06 грудня 2019 року № 2-5-497нт вбачається наступне:
- ініціатор доручення - 5 управління Департаменту контррозвідки СБУ;
- правові підстави для надання доручення - контр розвідувальна справа № 2637; частина 2 статті 7 Закону України «Про контр розвідувальну діяльність», пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280; пункт 3.7 Інструкції про порядок взаємодії Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України;
- відомості про осіб, що яких надається доручення - громадянин України (за списком, в якому, зокрема, зазначений ОСОБА_1 ). Ймовірний напрямок перетину кордону - територія проведення заходів безпеки з відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни;
- вид доручення - інформування про факти перетину державного кордону (у тому числі, тимчасово окупованої території АР Крим та території проведення заходів безпеки з відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни), особами, стосовно яких уповноваженими державними органами проводяться контррозвідувальні заходи;
- строк здійснення контролю: шість місяців з моменту постановки на контроль (з 03 березня 2019 року).
З викладеного вбачається, що оскаржувані доручення були видані за наявності підстав, передбачених законодавством та відповідно до Порядку № 280.
Також суд погоджується з твердженням відповідача-2 про те, що ненадання інформації з обмеженим доступом, яку містять доручення, не може свідчити про їх протиправність.
Разом з тим, суд зауважує, що у вказаних дорученнях не піднімалося питання щодо здійснення стосовно позивача супроводження його до митного посту для проведення особистого огляду, огляду речей, багажу та ручної поклажі. Поряд з цим, огляд стосувався транспортних засобів, на яких прямував позивач, та вантажів, що ними переміщувалися через державний кордон.
Суд звертає увагу, що оскаржувані позивачем доручення надавалися відповідачами відповідно до їхньої компетенції згідно вимог законодавства у рамках контррозвідувальної справи із зазначенням відповідних правових підстав та чітким дотриманням порядку та механізму їх надання
Крім того, відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Поряд з цим, враховуючи вимоги Порядку № 535, доручення визначається як письмовий припис уповноважених державних органів Держприкордонслужби щодо проведення відносно окремих осіб певних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів.
Твердження позивача про порушення відповідачем-3 послідовності здійснення контролю суд не бере до уваги, оскільки, на думку, суду вони не мають відношення до оскаржуваних доручень та оскаржуваних дій. Протилежного позивачем не доведено.
Поряд з цим, листом від 19 листопада 2019 року № 78/2/5/3-4281дсл перший заступник начальника Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях звернувся до начальника головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України щодо припинення виконання доручення № 78/2/5/3-1275 від 22 березня 2019 року.
Більше того, строк здійснення контролю відповідно до доручення від 22 березня 2019 року № 78/2/5/3-1275 становив один рік, а відповідно до доручення від 06 грудня 2019 року № 2-5-497нт - шість місяців, а отже вказані доручення припинили свою дію.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, оскільки будь-які докази, які свідчили б про протиправність доручень та дій відповідачів, відсутні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ), до Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33 код ЄДРПОУ 00034074), Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (місцезнаходження: 84300, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 56; код ЄДРПОУ 20001504), Адміністрації Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26; код ЄДРПОУ 00034039) про визнання протиправними та скасування доручень, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від їх вчинення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко