ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 лютого 2021 року №640/11622/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" до Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" (далі - позивач) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 05 липня 2019 року №UA100110/2019/000089/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00857.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У подальшому Ухвалою суду від 07.07.2020 року було частково задоволено клопотання позивача про заміну відповідача 1, а саме, залучено в якості співвідповідача у справі №640/11622/20 - Київську митницю Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ: 43337359) (далі - відповідач 2).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийнятого відповідачем 1 рішення №UA100110/2019/000089/2 від 05 липня 2019 року про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00857, оскільки вони були прийняті з порушення визначеного законодавством порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання. Оскаржувані рішення не містять відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості та підстав для її коригування. Позивач зазначає, що твердження відповідача 1 щодо відсутності документального підтвердження числових значень складових митної вартості товарів є помилковим, отже оскаржувані рішення відповідача прийняті без достатніх правових підстав, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що для здійснення митного оформлення товарів та підтвердження митної вартості декларантом подані документи, відповідно до ч.2 ст.53 МК України. Перевіркою наданих документів було встановлено, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлені неповні відомості про митну вартість товарів.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
15 листопада 2017 року між Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd (за контрактом - продавець) та ТОВ «ТАРЛЕВ» (за контрактом - покупець) було укладено Контракт (зовнішньоекономічний договір) №11-2017, згідно предмету якого, продавець продає покупцю продукцію на підставі інвойсів сформованих на підставі замовлень покупця.
На виконання умов вказаного Контракту №11-2017 продавцем був поставлений товар Мотузка для мопів 6#/4 ply складається з 4х ниток, колір світло-сірий: 30% поліестр,70% бавовна - 16 336,4 кг загальною вартістю 17 153,22 доларів США за рахунком-фактурою (інвойсом) №2019CY03043 від 14.05.2019.
01 липня 2019 року позивач в порядку електронного декларування було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100110/2019/140686 (надалі - ЕМД) з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: Мотузка для мопів 6#/4 ply скаладається з 4х ниток, колір світло-сірий: 30% поліестр,70% бавовна - 16 336,4 кг. Виробник: Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd; Торгівельна марка: DREAMLAND; Країна виробництва - CN; (надалі - Товар).
Одночасно, з вказаною вище ЕМД позивачем (з урахуванням раніше поданих до попередньої митної декларації №UA100000/2019/840634 від 19.06.2019 (Графа 40 ЕМД)) було подано до Київської міської митниці ДФС перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме: зовнішньоекономічний контракт №11-2017 від 15.11.2017 р.; рахунок-фактура (Commercial Invoice) №2019CY03043 від 14.05.2019;Пакувальний лист від 14.05.2019; Прайс-лист б/н з 01.01.2019 по 31.12.2019; Експортна декларація №310120190518648336 від 13.05.2019; Довідка №OL00201-3 від 01.07.2019 р.; Договір транспортного експедирування №1112\2017 від 11.12.2017 р.; Рахунок на оплату №159 від 01.07.2019; Сертифікат походження №С193301АО1450024 від 16.05.2019; Коносамент (bill of landing) №177 XBJBJN81869A від 15.05.19; Платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2019 року №475; Платіжне доручення в іноземній валюті від 27.05.2019 року №491; Копія Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-627 від 03.07.2019 р.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, відповідач 1 направив позивачеві електронне повідомлення від 04.07.2019 року у якому зазначив, що: "...під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронними митними деклараціями встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларанту, шляхом надсилання електронних повідомлень, запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі документи: - якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; -якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та відповідно ч.3 статті 53 Митного кодексу України додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -виписку з бухгалтерської документації; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лисги) виробника товару; -висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів..."
У зв'язку із чим, на вказаний запит представник позивача - декларант ОСОБА_1 (ПП "Ерай") 05 липня 2019 року направила відповідачеві 1 наступні документи: Повідомлення для митниці б/н від 05.07.2019 року, зазначивши, що для підтвердження митної вартості надано такі документи: Прайс-лист від виробника, Передоплата 100 %; рахунок на перевезення; договір на перевезення; експортна декларація; видаткову накладну; лист 01/03072019 від 03.07.2019 в якому зазначається, що товар імпортується для потреб власного виробництва.
За наслідками опрацювання наданого декларантом повідомлення, на виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100110/2019/00857 - (надалі за текстом - Картка відмови).
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 05 липня 2019 року №UA100110/2019/000089/2 (надалі за текстом - Рішення), яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості Товару.
Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач 1 у графі 33 оспорюваного Рішення зазначив: "....Митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 01.07.2019 №UA100110/2019/140686 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Митного кодексу України (далі - Кодекс) у зв'язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні митної декларації документів, встановлено що вони не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме:
Відповідно до контракту від 15.11.2017 №11-2017 та інвойсу від 14.05.2019 №2019CY03043 умови поставки товару - FOB NINGBO, у графі 20 митної декларації задекларовано умови поставки FOB-NINGBO (Китай). Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.
Вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 01.07.2019 №OL-0201-3, яка видана ТОВ «ТАРЛЕВ», але разом з тим в коносаменті від 15.05.2019 №177XBJBJN81869A перевізником зазначено Jejiang Simon International Logistics Co. Загальна сума транспортних витрат склала 39266,90 грн. До митного оформлення договір на транспорно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи що підтверджують взаємовідносини між ними не надано. Тобто відсутні відомості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі-Закон) договір транспортного експедирування укладається обов'язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Також, істотною умовою договору є вид послуги експедитора та її вартість. Статтею 9 Закону передбачено, що до виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: договору на транспортно-експедиційне обслуговування, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Декларанту також повідомлено, що він відповідно до положень частини 6 статті 53 Кодексу за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості. Процедуру консультації проведено.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД від 28.03.2019 №UA500010/2019/016015...."
В подальшому відповідачем 1 було надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі.
Не погоджуючись із такими рішенням відповідача 1, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК вбачається, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
Приводом для витребування від декларанта додаткових документів слугував загальний висновок митного органу про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач 1 пов'язує з наступним.
"....Вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 01.07.2019 №OL-0201-3, яка видані ТОВ «ТАРЛЕВ», але разом з тим в коносаменті від 15.05.2019 №177XBJBJN81869A перевізником зазначено Jejiang Simon International Logistics Co.. Загальна сума транспортних витрат склала 39266,90грн. До митного оформлення договір на транспорно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи що підтверджують взаємовідносини між ними не надано. Тобто відсутні відомості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню....."
Суд зауважує, що у повідомленні митного органу, направленого позивачеві 04 липня 2019 року, щодо необхідності подати додаткові документи, митний орган не вимагав надання документів, про які зазначено в оскаржуваному Рішенні, а саме - "...договір на транспорно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи що підтверджують взаємовідносини між ними...".
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу контролюючого органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що на підставі договору транспортного експедирування №1112\2017 від 11.12.2017 р., який був наданий з загальним пакетом документів, ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК» надає позивачеві транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажів позивача.
Так відповідно до п.1.1. Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. у відповідності до цього договору експедитор (ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК») зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта (ТОВ «Тарлев») надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, позв'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Відповідно до п.2.1.1. Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. Експедитор вправі укладати договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим Договором, керуючись інтересами Клієнта. (п.2.1.2 Договору).
Згідно п. 2.1.6 Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. Експедитор вправі обирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта.
Відповідно до п.2.2.8 Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р., експедитор зобов'язаний від власного імені або від імені Клієнта здійснювати необхідні розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів, виконання інших робіт та послуг, що є необхідними для виконання зобов'язань за цим Договором. Отримувати від Клієнта грошові кошти та здійснювати їх переказ терміналу, залізниці, автотранспортним підприємствам, судноплавним лініям та їх лінійним агентам, а також державним органам і організаціям за виконані ними роботи та надані послуги.
Згідно п.2.2.9 Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р., експедитор зобов'язаний оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Відповідно до коносамента від 15.05.2019 N 177 XBJBJN81869A та на виконання умов Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК» як перевізника, було залучено фірму «Jejiang Simon International Logistics Co.» (Китай). Перевезення товару здійснювалося у контейнері MEDU4404657.
На підставі вищевказаного договору, до митного органу була надана довідка вих. №OL00201-3 від 01.07.2019 р. про транспортні витрати та рахунок на оплату №159 від 01.07.2019 транспортно-експедиційних послуг оформлені ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК».
Тому, на переконання суду, надана довідка ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК» №OL00201-3 від 01.07.2019 р. є належним підтвердженням правильності зазначеної позивачем митної вартості товару із застосуванням основного методу.
Таким чином, доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у документах, а саме щодо того, що перевезення вантажу здійснював інший перевізник, ніж зазначено у довідці про транспортні витрати є такими, що не можуть визнаватися обґрунтованою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару.
Окрім цього Верховний Суд у своїй Постанові від 23 березня 2020 року по справі 826/15796/16 зробив наступні висновки: "...відсутність фактичної оплати позивачем за надані йому експедитором транспортні послуги під час подання митної декларації, що зумовило ненадання митному органу відповідного платіжного документа, саме по собі не може свідчити про недоведеність заявленої митної вартості імпортованого товару."
Зазначені в графі 33 Рішення підстави, не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: зовнішньоекономічний контракт №11-2017 від 15.11.2017 р.; рахунок-фактура (Commercial Invoice) №2019CY03043 від 14.05.2019; Пакувальний лист від 14.05.2019; Прайс-лист б/н з 01.01.2019 по 31.12.2019; Експортна декларація №310120190518648336 від 13.05.2019; Довідка №OL00201-3 від 01.07.2019 р.; Договір транспортного експедирування №1112\2017 від 11.12.2017 р.; рахунок на оплату №159 від 01.07.2019; Сертифікат походження №С193301АО1450024 від 16.05.2019; Коносамент (bill of landing) №177 XBJBJN81869A від 15.05.19; Платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2019 року №475; Платіжне доручення в іноземній валюті від 27.05.2019 року №491, оскільки останні не викликають сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем під час проходження митних процедур було надано копію Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-627 від 03.07.2019 р.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні», торгово - промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх компетенції, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 327 МК України, митний орган міг самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта він вважав сумнівним, але не зробив цього.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №809/1884/16, від 03.04.2018 по справі №826/8797/16
Також суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, не зазначив про наявність у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (мотузки) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а також ознак підробки.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: Основний метод неможливо застосувати оскільки частиною 2 статті 58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. Зі змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що у якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару була використана наступна митна декларація від 28.03.2019 №UA500010/2019/016015
Суд звертає увагу, що відомості отримані з митних декларацій, раніше визнаних митним органом, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного Рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач 1 помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем 1 не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів 05 липня 2019 року №UA100110/2019/000089/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00857, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Карткою відмови №UA100110/2019/00857 позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA100110/2019/000089/2 від 05 липня 2019 року.
Зважаючи на те, що згадане рішення про коригування митної вартості не відповідає встановленим МК України приписам та визнається судом необґрунтованим, картку відмови №UA100110/2019/00857, винесену як наслідок коригування, слід також вважати протиправною та скасувати.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00857 та оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA100110/2019/000089/2 від 05.07.2019 року.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 6003,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 195948 від 09.06.2020 року, що міститься в матеріалах справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 6003 грн. 63 коп.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев"до Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження: 03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, 8-А), Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ: 43337359) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці ДФС від 05 липня 2019 року №UA100110/2019/000089/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00857.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" (ідентифікаційний код 35415966, місцезнаходження: 08129, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, буд. 64) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження: 03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, 8-А) судовий збір у розмірі 6003,63 грн. (шість тисяч три гривні шістдесят три копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко