Справа № 420/13409/20
16 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
при секретарі: Сердюк І.С.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % суддівської винагороди, зобов'язання вчинити дії, -
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:
визначати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р., виходячи з 68% суддівської винагороди;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 р. відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020 р. у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплати з урахуванням фактичного отриманих сум;
відповідно до ст.371 КАС України допустити звернення рішення до негайного виконання у межах сум за один місяць;
стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір 840,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні у відставку йому було призначене довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. З 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення КСУ рішення від 18.2.2020 № 2-р/2020 у позивача, як судді у відставці, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеного Законом № 1402-VIIІ. Проте ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом. Рішенням ООАС від 19.06.2020 у справі №420/2387/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області шодо нездійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020р. та зобов'язано здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. на підставі зазначеної довідки, починаючи з 19.02.2020р. Однак, перерахунок здійснено з розрахунку 68% суддівської винагороди працюючого судді, що порушує конституційні права та законні інтереси позивача, в зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020р. у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. На переконання позивача, його стаж, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%, встановлені та призначені йому на підставі діючого на час призначення законодавства, не може бути змінено чи не враховано при перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке проводиться в зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
29.12.2020р. (вх.№55766/20), 22.02.2021р.(вх..№8427/21) до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ГУ ПФУ в Одеській області на виконання рішення суду від 19.06.2020р. з урахуванням стажу роботи на посаді судді (29 років 6 місяців 18 днів) ОСОБА_1 з 19.02.2020р. здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% (50+9*2) суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020р.
29.12.2020р. (вх. № 55761/20) від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Ухвалою від 07.12.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку позовного спрощеного провадження без виклику сторін (ст. 262 КАС України); визначено, що справа буде розглянута судом в межах строків, визначених ст. 258 КАС України.
Ухвалою від 05.02.2021р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 25.02.2021 р.
Ухвалою від 25.02.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.03.2021р.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та завчасно.
Згідно ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
Постановою Верховної Ради України від 20.03.2008 року за №243-VI, ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 25, ст.242).
Згідно наказу голови апеляційного суду Кіровоградської області №110 від 07.04.2008 р., на підставі постанови Верховної Ради України від 20.03.2008 р. №243-VI, ОСОБА_1 07.04.2008 р. звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області,
Відповідно до протоколу 4236 від 14.04.2008 р., ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% від заробітку (т.1, а.с. 24).
06.03.2020 р. позивач звернувся до Чорноморського об'єднаного управління ПФУ із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. До заяви позивач додав довідку Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 18.02.2020 р. суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні /перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 219658,00 грн.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №9 від 11.03.2020 р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 06.03.2020 р. щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07-21/96/2020 від 28.02.2020 р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. у справі № 420/2387/20 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 р.; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 р. та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р.
На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. у справі № 420/2387/20 ГУ ПФУ в Одеській області з урахуванням стажу роботи на посаді судді (29 років 6 місяців 18 днів) ОСОБА_1 з 19.02.2020р. здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % (50%+9*2) суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020р. (т.2, а.с. 35).
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Частиною 1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 р.
За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VI).
Частиною 4 та 5 ст. 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII.
Відповідно до п.24 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Отже, саме з 19.02.2020 р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно Закону № 1402-VIII.
З огляду на вищевикладене, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р., виходячи з 68 % суддівської винагороди є такою, що підлягає задоволенню.
Проте, суд вважає необґрунтованими твердження позивача, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області на виконання рішення суду від 19.06.2020р. з урахуванням стажу роботи на посаді судді (29 років 6 місяців 18 днів) ОСОБА_1 з 19.02.2020р. здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % (50%+9*2) суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020р. (т.2, а.с. 35).
Судом встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.03.2008 року за №243-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно наказу голови апеляційного суду Кіровоградської області №110 від 07.04.2008 р., на підставі постанови Верховної Ради України від 20.03.2008 р. №243-VI, ОСОБА_1 07.04.2008 р. звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому варто зазначити, що на час виходу позивача у відставку був чинним Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. № 2862-ХІІ
Частиною 1 ст. 43 Закону №2862-XII визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинного на час виходу позивача у відставку) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Тобто із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України відносяться, зокрема, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Дослідженням матеріалів справи, зокрема трудової книжки позивача, встановлено, що позивач у періоди з:
з 16.05.1971р. по 28.06.1973р. проходив службу в Радянській армії (2 роки 1 місяць 13 днів);
з 01.09.1973р. по 01.07.1978р. навчався на денній формі на юридичному факультеті вищого навчального закладу, що становить 4 роки 10 місяців 1 день. При цьому, половина строку навчання становить 2 роки 4 місяці 24 дні.
Вказані періоди відповідачем не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання місячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 ст. 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону № 2453-VІ незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про Закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Отже, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання.
Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Таким чином, враховуючи положення норм законодавства, яке діяло на момент виходу позивача у відставку, та беручи до уваги те, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів, суд дійшов висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді 29 років 6 місяців 18 днів (розпорядження 8003239 від 26.06.2008 р., т.1, а.с.86) належить враховувати весь календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 13 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 24 дні).
Суд вважає, що не зарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, половини строку навчання за денною формою, періоду проходження військової служби є протиправним.
Аналогічна правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові №308/6953/17 від 06.03.2018 р. та №725/5463/16-а від 09.11.2018 р.
Відтак, загальний стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 34 роки 0 місяців 25 днів.
Як вже було зазначено вище, чинним Законом №1402-VIII визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII);
- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.ч. 3, 4 ст.135 Закону №1402-VIII).
Враховуючи положення ч.2 ст.142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (34 роки), з 19.02.2020 р. щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому суд зазначає, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст.22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону, чинного на час виходу судді у відставку.
Твердження відповідача про те, що вимога позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % не була задоволена та в цій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. у справі № 420/2387/20 позивачем не оскаржувалось судом відхиляються, оскільки в задоволенні зазначеної вимоги було відмовлено в зв'язку з її передчасністю. Натомість, в межах даного спору виникли нові підстави, зокрема ГУ ПФУ в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. у справі № 420/2387/20 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 19.02.2020р., виходячи з 68% суддівської винагороди, що призвело до порушення права позивача на соціальний захист.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 р. відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020 р. у розмірі 78 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Повний текст рішення виготовлено та підписано одразу після виходу судді з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % суддівської винагороди, зобов'язання вчинити дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р., виходячи з 68 % суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 р. відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28.02.2020 р. у розмірі 74 % (сімдесят вісім відсотків) від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.03.2021 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк