м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/2749/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представник Федчук Тетяна Мирославівна до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж визначено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов'язати відповідача здійснити доплату у розмірі 8056 гривень разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що позивач з 07 листопада 2017 року є учасником бойових дій та має право на пільги, зокрема, й на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2020 році ОСОБА_1 як учасник бойових дій отримав разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390 гривень.
Представник позивача вважає дії Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому п'яти мінімальних пенсій за віком протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак, на час виплати разової грошової допомоги діяла редакція статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Тому з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 його представник звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 30 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання представника позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у позивача доказ виплати йому разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі 1390 гривень.
Ухвалою суду від 03 липня 2020 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (провадження № Пз/9901/14/20).
27 липня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 з 21 листопада 2017 року перебуває на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги у Вінницькому районі, за зареєстрованим місцем проживання. Однак, перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги у Вінницькому районі, не є безумовною підставою для виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року саме Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, адже виплата такої допомоги не залежить від місця перебування на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. При цьому, відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19 лютого 2020 року "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень. Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби (пункт 2 вказаної постанови). Крім того, у відзиві йдеться про те, що разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року ОСОБА_1 як учаснику бойових дій було нараховано та виплачено Управлінням соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) за фактичним місцем проживання позивача та місцем його служби.
До відзиву на позов відповідачем долучено довідку вих. №2464 від 22 липня 2020 року, якою підтверджено те, що Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації не нараховувало та не виплачувало ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року.
Також 27 липня 2020 року представником відповідача на адресу суду подано додаткові пояснення, у яких відповідач повторно наголосив на тому, що саме Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) здійснило виплату позивачеві разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року.
18 січня 2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог.
Крім того, 18 січня 2021 року представником позивача подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 28 січня 2021 року задоволено клопотання представника позивача та поновлено провадження у справі.
Іншою ухвалою суду від 28 січня 2021 року витребувано у ОСОБА_1 доказ, який би підтверджував те, що Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації виплатило йому разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року у розмірі 1390 гривень.
17 лютого 2021 року представником позивача подано клопотання про заміну первісного відповідача в особі Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації належним відповідачем в особі Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.
02 березня 2021 року представником позивача подано лист Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради вих. №08-00-008-10022 від 22 лютого 2020 року, що надійшов на адвокатський запит, зі змісту якого слідує, що саме Департамент соціальної політики здійснював виплату грошової допомоги позивачеві у 2020 році.
Ухвалою суду від 03 березня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем та замінено первісного відповідача в особі Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації належним відповідачем в особі Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву від Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на адресу суду в строки, визначені ухвалою суду від 03 березня 2021 року, не надійшов. Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03 березня 2021 року отримана відповідачем, що підтверджується розпискою про одержання копії ухвали суду від 03 березня 2021 року та копії позовної заяви з додатками.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 07 листопада 2017 року є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2017 року.
21 листопада 2017 року позивача включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, про що свідчить довідка Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації вих. №1772 від 21 листопада 2017 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
19 травня 2020 року Департамент соціальної політики Вінницької міської ради виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390 гривень, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Водночас, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).
При цьому, пільги учасникам бойових дій передбачені статтею 12 Закону № 3551-XII.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV статтю 12 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI (надалі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012 - 2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2020 року прийнято постанову №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - Постанова №112), якою передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1390 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 4 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За наведених вище обставин, відповідачем необґрунтовано здійснено виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до приписів Постанови №112.
Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача в частині виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим, на переконання суду, визначення конкретного розміру щорічної разової грошової допомоги належить до виключної компетенції відповідача, а тому суд не знаходить достатніх та обґрунтованих підстав для визначення такого судовим рішенням.
Більше того, представник позивача помилково зазначила, що при розрахунку ОСОБА_1 суми недоплаченої допомоги слід враховувати мінімальний розмір пенсії за віком, що становить 1889,20 гривень.
До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що у рішенні від 29 вересня 2020 року, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20-а, Верховний Суд дійшов висновку, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, тобто з 27 лютого 2020 року, особа набула право на соціальне забезпечення у порядку, передбаченому редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до внесення відповідних змін.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
У 2020 році мінімальний розмір пенсії за віком становить 1638 гривень (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік").
Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2020 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №112, відповідач тим самим допустив порушення статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України №367-XIV, яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, врахувавши при цьому раніше виплачену суму такої допомоги.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, врахувавши при цьому раніше виплачену суму такої допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (місцезнаходження: 21020, м. Вінниця, вул. Соборна, 50; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38782790)
Повний текст рішення складено 29.03.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович