17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/2987/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача (за первісним позовом) - Клименка Б.В. (адвокат);
відповідача (за первісним позовом) - Мельниченко Н.О. (адвокат);
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» (правонаступник Акціонерного товариства «Одесаобленерго»)
на рішення Господарського суду Одеської області
(головуючий - Лічман Л.В., судді - Волков Р.В., Погребна К.Ф.)
від 09.07.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Беляновський В.В., Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)
від 16.12.2020
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесаобленерго»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім»
про стягнення 218 260,48 грн,
за зустрічним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім»
до Публічного акціонерного товариства «Одесаобленерго»
про визнання додаткової угоди недійсною,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», правонаступником якої є Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські Електромережі» (надалі - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім» (надалі - ОСББ «Наш дім», позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості у розмірі 187 857,65 грн за спожиту активну електричну енергію (з лютого 2017 року по серпень 2017 року), 22 379,17 грн - пені, нарахованої за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії (з 29.11.2016 по 31.10.2017), 2 763,49 грн - 3 % річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії (з 27.05.2016 по 31.10.2017), 5 260,17 грн - інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов додаткової угоди № 1 до договору про постачання електричної енергії № И 153311 від 26.07.2012 щодо оплати вартості спожитої електричної енергії.
1.3. У січні 2018 року ОСББ «Наш дім» звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» про визнання додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії № И 153311 від 26.07.2012 недійсною.
1.4. В обґрунтування позовних вимог ОСББ «Наш дім» стверджувало, що додаткову угоду від 26.07.2012 № 1 до договору № И 153311 від 26.07.2012 було вчинено під впливом обману та тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому згідно зі статтями 230, 233 Цивільного кодексу України оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
1.5. Також позивач зазначав, що згідно з оспорюваною додатковою угодою на нього покладено обов'язок сплачувати вартість технологічних втрат електроенергії у мережах ТОВ «Стройтехснаб», що порушує встановлений Правилами користування електричної енергії порядок розрахунків за поставлену електричну енергію. ОСББ «Наш дім» вказувало на невідповідність оспорюваної додаткової угоди пунктам 6.28, 6.6, 6.23.2.1 і 12.1 Правил користування електричної енергії порядку. Оспорюваною угодою встановлено особливий механізм розрахунку втрат, не передбаченого Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричної енергії, а також зазначало про порушення цією додатковою угодою його прав та законних інтересів, оскільки АТ «Одесаобленерго», яке є монополістом, фактично нав'язало ОСББ «Наш дім» такі умови постачання електроенергії, за яких ОСББ вимушено сплачувати втрати інших осіб, а згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, позовні вимоги ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» задоволено повністю. Стягнуто з ОСББ «Наш дім» на користь ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 187 857,65 грн, 22 379,17 грн - пені, 2 763,49 грн - 3 % річних, 5 260,17 грн - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору у розмірі 3 273,91 грн. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСББ «Наш дім» відмовлено.
2.2. Верховний Суд постановою від 07.11.2018 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, направив справу № 916/2987/17 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
2.3. За результатами нового розгляду цієї справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у задоволенні первісного позову АТ «Одесаобленерго» відмовлено. Зустрічний позов ОСББ «Наш дім» задоволено. Визнано додаткову угоду від 26.07.2012 № 1 до договору про постачання електричної енергії від 26.07.2012 № И 153311 недійсною.
2.4. В основу прийнятого рішення, суд першої інстанції поклав висновки, які були зроблені за цілком аналогічних обставин Верховним Судом у справі №916/509/18.
2.5. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 рішення суду першої інстанції у справі № 916/2987/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в новій редакції, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.6. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ «Стройтехснаб» (основний споживач) не відключене від електропостачання, внесення плати за електроенергію на умовах спірної додаткової угоди передбачає оплату позивачем за зустрічним позовом електроенергії, спожитої ТОВ «Стройтехснаб», що, у свою чергу, свідчить про невідповідність оспорюваної угоди від 26.07.2012 № 1 вимогам чинного законодавства, зокрема ПКЕЕ, а отже і про недійсність цієї угоди на підставі частини 1 статті 203 ЦК України.
2.7. Також суд апеляційної інстанції прийняв результати проведеної електротехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.01.2020 № 26043/19-46/3598/3599/20-46, якою встановлено, що застосування АТ «Одесаобленерго» пункту 5.1 Методичних рекомендацій визначення технологічних втрат електричної енергії у трансформаторах та лініях електропередач в частині визначення розміру втрат ТОВ «Стройтехснаб», як різниці між показниками лічильників на вході і виході електромережі, не передбачено діючими договорами.
2.8. Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву АТ «Одесаобленерго» про застосування строку позовної давності до пред'явлених зустрічних позовних вимог вказав, що строк не пропущено, оскільки про невідповідність оспорюваної угоди вимогам законодавства ОСББ «Наш дім» стало відомо після отримання листа від 11.07.2012 № 01/02-1008, що товариство не спростувало, то перебіг позовної давності слід обчислювати саме з 21.07.2016. Із зустрічним позовом ОСББ «Наш дім» звернулося до господарського суду 18.01.2018.
2.9. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості ОСББ за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2017 року по серпень 2017 року включно обчислений позивачем на підставі додаткової угоди № 1 до договору про постачання електричної енергії, яка є недійсною, і з цього розрахунку неможливо встановити, які саме суми заборгованості складаються із втрат в електричних мережах, а які - із обсягів фактично спожитої відповідачем електричної енергії, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити його правильність з урахуванням проведеної відповідачем оплати.
2.10. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування наявності заборгованості відповідача перед ним за спожиту активну електричну енергію в сумі 187 857,65 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 14.01.2021 АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 916/2987/17, у якій просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. В касаційній скарзі скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій:
1) неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 203 Цивільного кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у аналогічних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/17109/19 та від 03.06.2020 у справі № 916/1410/19, зокрема не зазначивши, яку саме правову норму ПКЕЕ було порушено сторонами при укладенні оскаржуваної додаткової угоди № 1 від 26.07.2012 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
2) наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме - порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 86, 238, 282 цього Кодексу, оскільки суди не надали оцінку наданим позивачем розрахункам заборгованості, актам про обсяги електричної енергії та рахункам за спожиту електричну енергію (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. ОСББ «Наш дім» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом стверджує, що у АТ «Одесаобленерго» не було правових підстав перекладати на ОСББ «Наш дім» обов'язок оплатити втрати електричної енергії, які пов'язані зі спільним використанням технологічних електричних мереж.
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.4. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.5. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.6. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
4.7. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
4.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
4.9. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі з таких підстав.
4.10. У справі № 910/17109/19 предметом спору було визнання недійсним договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.07.2018 № 153260.
4.11. Спір у справі № 910/17109/19 виник у зв'язку з тим, що на думку ТОВ «Леді Плюс» (позивач) договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.07.2018 № 1532601, який укладено між ТОВ «УК «Карпати М» (відповідачем 1) та КП «Київтеплоенерго» (відповідачем 2) є недійсним в розумінні частини першої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач 1 не має права управляти будинком, не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, а також не виступає виконавцем послуг з постачання теплової енергії.
4.12. У справі № 910/17109/19 Верховний Суд, застосовуючи норми статті 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а також статей 3, 15, 16 та частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.
4.13. Суд касаційної інстанції у справі № 910/17109/19 вказав, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.07.2018 № 153260 укладено відповідачем 1 не в якості виконавця послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді позивачу, а в якості абонента (споживача) наданих КП «Київтеплоенерго», як енергопостачальною організацією, послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
4.14. Предметом спору у справі №916/1410/19 було визнання договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 недійсним. На переконання позивача, договір відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 фактично був договором факторингу, який укладено з порушенням приписів чинного законодавства.
4.15. Верховний Суд у справі № 916/1410/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором цесії. Суд касаційної інстанції, застосовуючи норми статей 203, 215, 512 - 518, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України вказав, що оспорюваний правочин не є удаваним, оскільки не був вчинений для приховання іншого правочину - договору факторингу. У договорі відступлення права вимоги (цесії) відсутні умови, притаманні договору факторингу, а розмір грошової вимоги, відступленої за цим договором, дорівнював ціні її відступлення.
4.16. Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є подібними, оскільки вони різняться за підставами позову, нормативно - правовим регулюванням спірних правовідносин та встановленими судами фактичними обставинами.
4.17. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційні скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.18. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.
4.19. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що свідчить про неподібність правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.20. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.21. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
4.22. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
4.23. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 86, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України не надали оцінку поданим позивачем розрахункам заборгованості, актам про обсяги електричної енергії та рахункам за спожиту електричну енергію, що є підставою для їх скасування прийнятих у справі рішень відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
4.24. Верховний Суд вважає необґрунтованими заперечення скаржника щодо недослідження наданих сторонами у справі доказів, оскільки апеляційний господарський суд дослідив всі наявні в справі докази та дійшов відповідних висновків, а суд касаційної інстанції, згідно з вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
5.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.
6. Розподіл судових витрат
6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження у справі № 916/2987/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі», в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 916/2987/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко