17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/251/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020
у справі №918/251/20
за позовом фізичної особи-підприємця Шолудька Петра Ріммовича
до Управління Держпраці у Рівненській області
про стягнення 25 000 грн. моральної шкоди,-
В березні 2020 року фізична особа-підприємець Шолудько Петро Ріммович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Управління держпраці у Рівненській області про стягнення моральної шкоди заподіяної протиправним рішенням відповідача в розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо складення постанови від 14.06.2019 №РВ705/1122/000142/т8-ФС про накладення штрафу у розмірі 125 190 грн, винесеної на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи №РВ705/1122/АВ від 14.05.2019, позивачу була завдана моральна шкода, що полягала у порушенні звичного способу життя, приниженні ділової репутації та душевних стражданнях, внаслідок яких у позивача виникли проблеми зі здоров'ям. Узв'язку з такими неправомірними діями відповідача позивач змушений був звернутись за правовою допомогою та оскаржити таке рішення, тому в цей час не міг займатись підприємницькою діяльністю, був позбавлений можливості отримувати доходи; він також зазнав душевних страждань, психологічних переживань, відчував сором, душевний біль, приниження, постійно відчував тривогу, що призвело до погіршення його фізичного здоров'я.
Крім того позивач стверджує, що відповідачем принижено його ділову репутацію, оскільки відомості про нібито допущені ним порушення трудового законодавства були поширені серед значного кола фізичних та юридичних осіб (покупців, контрагентів).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.05.2020 у справі №918/251/20 (суддя Пашкевич І. О.) відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Шолудька П. Р. до Управління держпраці у Рівненській області про стягнення 25 000 грн моральної шкоди.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивач на надав належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, перенесення моральних страждань і переживань, ушкодження здоров'я, та причинного зв'язку між такою шкодою (погіршення стану здоров'я, зниження престижу, ділової репутації тощо) та діями (рішенням) відповідача. Також не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких перешкод у здійсненні підприємницької діяльності позивачем. Тобто доказів того, що внаслідок винесення постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області від 14.06.2019 №РВ705/1122/000142/т8-ФС та подальшого судового оскарження цього акту, позивачу було завдано моральну шкоду, суду не надано.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 (колегія суддів: Савченко Г. І. - головуючий, Павлюк І. Ю., Демидюк О. О.) рішення Господарського суду Рівненської області від 05.05.2020 у справі №918/251/20 скасовано та ухвалено нове, яким позов фізичної особи-підприємця Шолудька Петра Ріммовича до Управління держпраці у Рівненській області про стягнення 25 000 грн моральної шкоди задоволено у повному обсязі.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, апеляційний суд зазначив, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують перенесення позивачем моральних страждань і переживань, ушкодження здоров'я, та причинного зв'язку між такою шкодою (погіршення стану здоров'я, зниження престижу, ділової репутації тощо) та діями (рішенням) відповідача.
Не погоджуючись із вказаною постановою апеляційного суду, Управління Держпраці у Рівненській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 05.05.2020 у справі №918/251/20.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не враховано висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 12.03.2019 у справі № 920/715/17 щодо обставин, які підлягають доказуванню позивачем, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю), рішеннями органів державної влади та їх посадових осіб у порядку статті 1173 ЦК України; висновків Верховного Суду у постановах від 02.03.2018 у справі № 916/336/17 та від 19.09.2019 у справі № 925/245/19 про те, що для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення; висновків Верховного Суду у постанові 19.09.2019 у справі № 925/245/19 про те, що судове рішення в адміністративній справі про визнання протиправними дій (бездіяльності), рішення органу державної влади не може бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди та причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяною шкодою, яку має довести позивач.
Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційним судом не було встановлено усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/251/20 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Катеринчук Л. Й. - головуючий (доповідач), Васьковський О. В., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №918/251/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №918/251/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 08.12.2020, враховуючи обрання судді Катеринчук Л. Й. до Великої палати Верховного Суду, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Управління Держпраці у Рівненській області у справі № 918/251/20 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 прийнято справу № 918/251/20 за касаційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №918/251/20 до провадження колегією суддів у складі: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М.; розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить суд касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу , колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець Шолудько П. Р. зареєстрований як суб'єкт господарювання 05.02.2013 за видом діяльності: 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 643099.
Як стверджує позивач, він здійснює підприємницьку діяльність по вул. Шосова, 109 в с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області - магазин "Сільські Дрібниці", найманих працівників не має.
Постановою першого заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області від 14.06.2019 № РВ 705/1122/000142/т8-ФС на фізичну особу-підприємця Шолудька П. Р. накладено штраф у розмірі 125 190 грн. Постанову складено на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи №РВ 705/1122/АВ від 14.05.2019.
Згідно із зазначеною постановою фізична особа-підприємець Шолудько П. Р. притягнутий до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю - ч. 3 ст. 24 КЗПП України щодо допуску до роботи без укладення трудового договору.
Вказану постанову про накладення стягнення позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №460/1532/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020, позов фізичної особи-підприємця Шолудька П. Р. до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №РВ705/1122/000142/ТД-ФС від 14.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 125 190 грн задоволено повністю.
Рішеннями адміністративних судів першої та апеляційної інстанції у справі №460/1532/19 встановлено, що 14.05.2019 інспекторами праці було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (юридичної особи) фізичної особи, яка використовує найману працю № РВ 705/1122/АВ, в якому зазначено про порушення фізичною особою-підприємцем Шолудьком П. Р. вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, які полягали в допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За наслідками виявлених порушень 14.05.2019 Управлінням Держпраці у Рівненській області винесено фізичній особі-підприємцю Шолудьку П. Р. припис про усунення виявлених порушень №РВ705/1122/АВ/П, яким зобов'язано позивача усунути порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України до 24.05.2019.
Також, 14.06.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області на підставі акту інспекційного відвідування (не виїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 14.05.2019 №РВ705/1122/АВ, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №РВ 705/1122/000142/Т8-ФС за порушення фізичною особою-підприємцем законодавства про працю, зокрема вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та накладено штраф в розмірі 125 190,00 грн.
Суди у адміністративній справі №460/1532/19 дійшли висновку про не підтвердження висновків, викладених в довідці обстеження стану дотримання чинного законодавства щодо оформлення трудових відносин, належними і допустимими доказами, відтак адміністративний позов задовольнили, а оскаржувану постанову Управління Держпраці у Рівненській області визнали протиправною та скасували.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є інвалідом 2 групи та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, має хронічні захворювання, які в результаті загострились, на підтвердження чого суду було надано епікриз №5110 та довідку від 24.03.2020 КНП "Здолбунівський районний центр первинної медичної допомоги".
Із довідки від 24.03.2020 вбачається, що позивач 01.03.2019, 14.08.2019 та 27.11.2019 звертався за призначенням амбулаторного лікування, а також в період з 06.11.2019 по 18.11.2019 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП "РОСДРЗН" РОР.
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи № 918/251/20 містять достатньо доказів того, що внаслідок винесення постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області від 14.06.2019 №РВ705/1122/000142/т8-ФС та подальшого судового оскарження цього акту, позивачу було завдано моральну шкоду у заявленому у позові розмірі.
В оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що незаконність дій відповідача щодо винесення постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області від 14.06.2019 №РВ705/1122/000142/т8-ФС підтверджена судовими рішеннями в адміністративній справі №460/1532/19, в яких встановлені обставини, які мають преюдиційне значення, не потребують доказування та засвідчують наявність такого елементу цивільно-правової відповідальності як неправомірність дій органу державної влади.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що моральна шкода та причинно-наслідковий зв'язок між цією шкодою та наведеними вище незаконними діями відповідача полягали в тому, що внаслідок таких дій відповідача фізична особа-підприємець Шолудько П. Р. змушений був 01.03.2019, 14.08.2019 та 27.11.2019 звертатися за призначенням амбулаторного лікування, в період з 06.11.2019 по 18.11.2019 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП "РОСДРЗН" РОР, а також в тому, що відомості про нібито допущені ним порушення та недобросовісність були поширені серед значного кола фізичних та юридичних осіб, клієнтів та призвели до зменшення кількості клієнтів, зниження доходу, відбулися вимушені зміни в ділових відносинах.
Але з такими висновками апеляційного суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується, оскільки вони є передчасними, зроблені без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується перенесення позивачем моральних страждань і переживань, ушкодження здоров'я та причинного зв'язку між такою шкодою (погіршення стану здоров'я, зниження престижу, ділової репутації тощо) та діями (рішенням) відповідача.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України.
Разом з тим підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідності до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Спеціальна норма ст. 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1173 ЦК України.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Також, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач свої доводи зводив до того, що неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану його здоров'я, зниження престижу та ділової репутації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, судовими рішеннями у адміністративній справі №460/1532/19 встановлено, що постанова Управління Держпраці у Рівненській області від 14.06.2019 №РВ 705/1122/000142/Т8-ФС щодо накладення на фізичну особу-підприємця Шолудька П. Р. штрафу є незаконною.
Згідно з ч. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак судове рішення в адміністративній справі №460/1532/19 саме по собі не може бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяною шкодою, яку має довести позивач.
Так, на підтвердження обставин наявності моральної шкоди фізична особа-підприємець Шолудько П. Р. посилався на епікриз № 5110 та довідку від 24.03.2020 КНП "Здолбунівський районний центр первинної медичної допомоги".
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій , що позивач звертався до медичного закладу за призначенням амбулаторного лікування:
- 01.03.2019, а саме за два з половиною місяці до проведення відповідачем перевірки та три з половиною місяці до накладенням за результатами перевірки штрафу;
- 14.08.2019 - через три місяці після проведення перевірки та два місяці після накладення за результатами перевірки штрафу;
- 27.11.2019 - через більш ніж шість місяців після проведення перевірки та більш ніж п'ять місяців після накладенням штрафу.
Крім того, фізична особа-підприємець Шолудько П. Р. перебував на стаціонарному
лікуванні з 06.11.2019 по 18.11.2019, а саме після спливу чотирьох місяців після накладення Управлінням Держпраці у Рівненській області штрафу.
Водночас, визнаючи вказані вище обставини в сукупності як доказ погіршення стану здоров'я позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, апеляційний суд не надав належної оцінки причинно-наслідковому зв'язку між діями відповідача та зверненням позивача за призначенням амбулаторного лікування, зокрема, у березні 2019 року, тобто ще до проведення Управлінням Держпраці у Рівненській області спірної перевірки, а також тому, чи є інші звернення позивача за медичною допомогою наслідком саме неправомірних дій відповідача.
При цьому поза увагою Північно-західного апеляційного господарського суду залишилось те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні уже після ухвалення Рівненським окружним адміністративним судом рішення у справі №460/1532/19 від 18.09.2019 про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення на позивача штрафу, а відповідно до змісту відповіді на відзив позивача (а. с. 50) погіршення стану свого здоров'я у листопаді 2019 р. останній пов'язував із подачею Управлінням Держпраці у Рівненській області апеляційної скарги в адміністративній справі №460/1532/19.
Зазначаючи, що вчинені відповідачем дії призвели до приниження ділової репутації позивача, апеляційний суд виходив з того, що відомості про допущені позивачем порушення та недобросовісність були поширені серед значного кола фізичних та юридичних осіб, клієнтів та призвели до зменшення кількості клієнтів, зниження доходу, відбулися вимушені зміни в ділових відносинах позивача.
Проте такий висновок зроблений судом апеляційної інстанції винятково зі слів позивача і жодними доказами у справі не підтверджений.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Однак, в порушення вимог ч.1 ст. 282 ГПК України, апеляційний господарський суд не погодившись з висновками місцевого суду, не спростував їх з посиланням на наявні у справі належні та допустимі докази та норми чинного законодавства, залишив без жодної правової оцінки, зокрема, доводи і заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відтак, ухвалив постанову при неповному з'ясуванні обставин, на які посилаються учасники справи.
Враховуючи викладене, передчасними є висновки апеляційного суду про наявність у даній справі усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Водночас суд касаційної інстанції відповідно до приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 1 ч. 3 та ч. 4 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі № 918/251/20 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
При новому розгляді справи, суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежно від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України касаційним судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-
Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області - задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі № 918/251/20 - скасувати.
Справу 918/251/20 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.