ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
25.03.2021 м. Ужгород Справа № 907/849/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/849/20
за позовом Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород до приватного підприємства «Приватне комерційно-виробниче підприємство «Сатурн-ДВС», м. Ужгород про стягнення 100.501,87грн. заборгованості по орендній платі
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 100.501,87грн. заборгованості за Договором оренди від 22.05.2017, у тому числі суми 85.926,12грн. основного боргу, 11.113,08грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 3.462,67грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення умов договору в частині забезпечення повноти проведення розрахунків за користування приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/849/20 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачами) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.02.2021р.
01.02.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року у задоволенні клопотання комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород №02.31-02/679/21 від 01.02.21 (надійшло до канцелярії суду 01.02.2021) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 22.12.2020 була надіслана відповідачу 22.12.2020 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8850100737208, повернута до суду 01.02.2021 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Закарпатською обласною радою в особі ОСОБА_1 як Орендодавцем та приватним підприємством «Приватне комерційно-виробниче підприємство «Сатурн-ДВС» як Орендарем 22.05.2017 було укладено Договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №б/н (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху будівлі (літ. А), загальною площею 76,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Театральна, 10.
Відповідно до пункту 2.1. Договору орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.
Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 Договору).
3 метою виконання зобов'язань, передбачених Договором, сторонами 22.05.2017 було укладено Акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху будівлі (літ. А), загальною площею 76,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Театральна, 10 (десять), вартість якої визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою станом на 31.03.2017 року - 306 356,00 (триста шість тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 00 п. (далі - Майно). Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів акцизної групи.
Рішенням Закарпатської обласної ради «Про об'єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області)» від 07.06.2018 №1203 встановлено, що Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради є правонаступником всіх прав та обов'язків Закарпатської обласної ради за раніше укладеними договорами оренди об'єктів, будівель, споруд і приміщень, іншого індивідуально визначеного майна.
Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради набула прав Орендодавця за Договором.
Згідно з пунктом 10.1. Договору строк його дії складає 15 років, початок перебігу - 22.05.2017, а закінчення - 21.05.2032.
Відповідно до пункту 5.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктом 5.6. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний щомісяця перераховувати Орендодавцю встановлену договором орендну плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 3.1. Договору орендна плата визначена за Методикою, затвердженою рішенням Закарпатської обласної ради від 16.03.2006 №724 і станом на 18.05.2017 становить 2 622, 31 (дві тисячі шістсот двадцять дві гривні 31 копійка) грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством, відповідно до пункту 3.2 Договору.
3 метою належного врегулювання відносин, що виники у зв'язку з укладенням Договору, на адресу Відповідача впродовж строку дії Договору Позивачем надсилались листи з рахунками та актами приймання-передачі наданих послуг за користування об'єктом оренди №03-10/132 від 13.02.2019, №05-10/222 від 15.03.2019, №05-10/1179 від 03.09.2019, №05-10/1569 від 01.10.2019, №05-10/1932 від 01.11.2019, №05-10/2244 від 02.12.2019, №05-10-386 від 16.04.2019 та №04-07/472.52 від 02.03.2020.
За доводами Позивача, які підтверджуються матеріалами справи Відповідач не вносив оренду плату за користування майном чим спричинив виникнення заборгованості, яка за період з червня 2018 року до грудня 2020 року включно становить 85 926,12 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу №03-10/2094 від 22.11.2019 претензію яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення до суду.
Пунктом 3.6. Договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на розрахунковий рахунок Орендодавцю з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день сплати.
З посиланням на п. 3.6 Договору та ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення пені в сумі 11 113, 08 грн. а також 3 % річних в сумі 3 462, 67 грн
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦКУ).
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечено.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.
Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
З урахуванням умов Договору та поданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач мав сплатити позивачу суму 85 926,12 грн. - заборгованості за договором оренди.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендної оплати у розмірі 85 926,12 грн. доказів оплати відповідачем вказаних сум матеріали справи не містять, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.
З посиланням на п. 3.6 Договору та ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення пені в сумі 11 113, 08 грн. а також 3 % річних в сумі 3 462, 67 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку правильності обчислення суми пені за несвоєчасний розрахунок з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення цієї позовної вимоги частково у сумі 4052,65 грн., у решті вимог про стягнення пені слід відмовити.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми, що складає 3462,67 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород до приватного підприємства «Приватне комерційно-виробниче підприємство «Сатурн-ДВС», м. Ужгород про стягнення 100.501,87грн. заборгованості по орендній платі - підлягають задоволенню частково в сумі 93 441,44 грн.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИВАТНЕ КОМЕРЦІЙНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "САТУРН-ДВС" (04210, місто Київ, пр.Бандери Степана, будинок 21, код ЄДРПОУ 20431630) на користь Комунальної Установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Шандора Петефі, будинок 14, код ЄДРПОУ 33165909) суму 93 441,44 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста сорок одну гривню 44 коп.), в.т.ч. 85 926,12 грн. основного боргу, 4052,65 грн. пені та 3462,67 грн. 3% річних, а також суму 1954,33 грн. (тисячу дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 33 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 29.03.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі