79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.10.06 Справа № 14/156-2216
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочинському районі, смт. Підволочинськ від 09.08.2006 року (далі ДПІ у Підволочинському районі, смт. Підволочинськ)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2006 року
у справі № 14/156-2216
за позовом: ДПІ у Підволочинському районі, смт. Підволочинськ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес», смт. Підволочинськ (далі ТзОВ «Антарес», смт. Підволочинськ)
до відповідача 2: Приватне підприємство «Транстехмаш», м. Тернопіль (далі ПП «Транстехмаш», м. Тернопіль)
про визнання недійсним господарського зобов'язання
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача 1 -Киринюк З.І.- представник
від відповідача 2 - не з'явився
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
У відповідності до ч.1 п.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2006 року у справі № 14/156-2216 відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ у Підволочинському районі, смт. Підволочинськ про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору щодо надання маркетингових послуг від 02.01.2005 року б/н між ТзОВ «Антарес», смт. Підволочинськ та ПП «Транстехмаш», м. Тернопіль.
Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання господарських зобов'язань недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено; всі доводи з приводу наявності умислу у діях відповідача 2 на ухилення від сплати податків, стосуються інших фінансово-господарських операцій відповідача 2, а до оспорюваної угоди вони жодного відношення не мають; позивачем не вказано у позовній заяві, яке саме господарське (господарські) зобов'язання, з тих що виникли між сторонами на підставі договору від 02.01.2005 року слід визнати недійсним в порядку та з наслідками, що передбачені ст.ст. 207-208 ГК України.
ДПІ у Підволочинському районі подано апеляційну скаргу від 09.08.2006 року, у якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті рішення господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме невірно застосовано норми Господарського кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника відповідача 1, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Гусятинською МДПІ (правонаступник ДПІ у Підволочинському районі) проведено перевірку відповідача 1, за наслідками якої складено акт «Про результати виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Антарес»за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року»№ 406/23/30786797 від 24.03.2006 року.
При проведенні перевірки встановлено, що між ТзОВ «Антарес»та ПП «Транстехмаш»укладено договір б/н від 02.01.2005 року, за умовами якого Замовник (ТзОВ «Антарес») доручає, а Виконавець (ПП «Транстехмаш») зобов'язується надати йому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника (п. 1 угоди). Предметом маркетингових досліджень є вивчення ринку продажу купальних костюмів; маркетингові дослідження здійснюються за напрямками, встановленими п. З правочину. Сума договору складає 7100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1183,33 грн.).
Факт виконання умов спірного договору підтверджується актом здачі - прийняття робіт (падання послуг) за № Тр-0000007; квитанцією до прибуткового касового ордеру від 03.02.2005 року із визначеною підставою для здійснення платежу - оплата за послуги згідно акта № Тр-0000007; податковою накладною б/н від 03.02.2005 року на суму 7100,00 грн. (в тому числі ПДВ 1183,33 грн.).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що позивачем не вказано у позовній заяві, яке саме господарське (господарські) зобов'язання, з тих що виникли між сторонами на підставі договору від 02.01.2005 року слід визнати недійсним в порядку та з наслідками, що передбачені ст.ст. 207-208 ГК України.
Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року із змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» вказано, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Як встановлено судом першої інстанції, проведеною перевіркою з дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Транстехмаш»за період з 02.09.2004 року по 30.06.2005 року, встановлено, що за період з січня 2005 року по червень 2005 року ПП «Транстехмаш»занижено податок на додану вартість всього на суму 595638,00 грн., внаслідок порушення відповідачем 2 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на здійснення ПП «Транстехмаш»операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та включення за даними операціями до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які у відповідних звітних періодах його постачальниками не були задекларовані до сплати та не були сплачені до бюджету.
Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що предметом спірної угоди було надання послуги з проведення маркетингових досліджень, а не купівля - продаж товарно-матеріальних цінностей, і відповідно за результатами виконання даного правочину у ПП «Транстехмаш»виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а не право на отримання податкового кредиту. За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що всі доводи з приводу наявності умислу у діях відповідача 2 на ухилення від сплати податків, можуть стосуватись інших його фінансово - господарських операцій, а до оспорюваної вони взагалі жодного відношення не мають.
Як вбачається з доказів, наданих відповідачем 1, які отримані від ПП «Транстехмаш»за наслідками виконання умов спірного договору, засобами електронного зв'язку до підписання контрагентами акту прийому - здачі робіт, як би документи були б оформлені з порушенням вимог нормативно - правових актів, вказана обставина свідчила б про неналежне документальне забезпечення результатів виконання правочину, а не вказувала б на його недійсність.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання господарських зобов'язань недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подану судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
Слід також зазначити, що при винесенні рішення господарським судом застосовано норми Господарського процесуального кодексу України.
Однак, у відповідності до ч.1 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 201 КАС України у випадку правильного вирішення по суті справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, судове рішення підлягає зміні.
Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2006 року слід змінити в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, в решті судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 207 ГК України, ст.ст. 69, 71, 86, 198, 201, 205, 207 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд П о с т а н о в и в:
1. Змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2006 року у даній справі в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, застосувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Прийняти судове рішення у формі постанови.
В решті судове рішення залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.