Справа № 593/761/19Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М.
Провадження № 22-ц/817/288/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 301030300
22 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Боднар Р.В.
та сторін: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Рибачка А.М., відповідача ОСОБА_2 , його представника адвоката Козак Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №593/761/19 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка Анатолія Михайловича на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року, ухваленого суддею Крамарем В.М., повний текст якого складений 18 грудня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності, -
у червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, який був збільшений під час розгляду справи, до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 у спільному майні із ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4, торговельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4, торговельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 ; судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року визнано за нею право власності на 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4. Відповідно до ст.28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” збірний комплект матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей це тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, яка встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту. Позивачка є фізичною особою-підприємцем, має на утриманні неповнолітнього сина, іншого доходу немає, ОСОБА_2 перешкоджає їй користуватися вказаним майном, спільне володіння і користування даним майном є неможливим, посилаючись на ст.365 ЦК України, тому, просить позов задовольнити в повному обсязі.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_1 у спільному майні із ОСОБА_2 на 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4, торговельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4, торговельного павільйону АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року визнано за ним та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 (за кожним). Оскільки майно збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 є неподільним, згідно висновку експерта №111/17-22 від 11.04.2017 року його вартість становить 92 656 грн.; спільне володіння і користування майном сторонами є неможливим; спірне майно використовується для професійного заняття ОСОБА_2 і це є єдиним джерелом його доходів, посилаючись на ст.365 ЦК України, ст.71 СК України, просить позов задовольнити.
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про об'єднання в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку та визнання права власності (справа №593/761/19) та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку та визнання права власності (справа №593/167/20) (а.с. 104).
Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 травня 2020 року клопотання ОСОБА_2 (відповідача по цивільній справі №593/761/19) про об'єднання справ в одне провадження - задоволено.
Об'єднано в одне провадження цивільну справу №593/761/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності, з цивільною справою №593/167/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності, присвоївши номер справи №593/761/19 (провадження №2/495/593/12/2020) (а.с. 169).
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності - відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити повністю, а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим і таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що сторони у справі є колишнім подружжям, які розірвали шлюб і поділили майно. Однак, в добровільному порядку не досягнули згоди щодо використання збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4, хоча за кожним визнано право власності на 1/2 частину.
Вважає, що дане майно є неподільним. Згідно висновку експерта №111/17-22 від 11.04.2017 вартість сандвіч панелей разом з затраченими будівельними роботами становить 92 656 грн., яку по 1/2 сторони внесли на депозитний рахунок суду, тим самим погодившись з вартістю. Спільне володіння і користування вказаним майном є неможливим і дане майно заявником використовується для професійного заняття, оскільки він займається підприємницької діяльністю - торгівля непродовольчими товарами, яку здійснює з 1997 року і є єдиним джерелом доходів.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка Анатолія Михайловича надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить відмовити йому в задоволенні позовних вимог і стягнути судові витрати. Зазначає, що майно, яке є предметом спору, є об'єктом права спільної сумісної власності, яке набуто під час шлюбу. Позивач після розлучення, одноособово користується спільним майном та добровільно не хоче поділити майно. Ні на які пропозиції про розподіл оспорюваного майна не погоджується. Позивач є підприємцем. Основний вид діяльності - це торгівля непродовольчими товарами. Іншого виду доходу, крім торгівлі в неї немає. На утриманні у ОСОБА_1 . Знаходиться неповнолітній син.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рибачок Анатолій Михайлович просить рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року по справі №593/761/19 - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати стягнути з ОСОБА_2 , посилаючись на те, що розгляд справи проводився з порушеннями ЦПК України, судом не надано правової оцінки всім обставинам справи і тому вважає, що зазначене рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Рибачок А.М. зазначив, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, однак суд всупереч цьому проводив підготовче засідання. Також судом було безпідставно об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності. Судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні відводу судді Крамаря В.М. Суд не надав оцінку свідченням ОСОБА_3 , який залучений до розгляду справи в якості свідка.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Козак Н.В. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній, а апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка А.М. не визнали, вважаючи її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Рибачок А.М. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній, а апеляційної скарги ОСОБА_2 не визнали, вважаючи її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року у справі №593/993/16-ц уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 ідеальну частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_3 , вартість якої становить 806 400 (вісімсот шість тисяч чотириста) гривень;
- на транспортний засіб марки “Мерседес-Бенц”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1999 року випуску, вартістю 172 250 (сто сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
А всього виділено їй майна на загальну суму 978 650 (дев'ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_3 , вартість якої становить 806 400 (вісімсот шість тисяч чотириста) гривень;
- на незавершений будівництвом гараж АДРЕСА_4 , вартістю 64 710 (шістдесят чотири тисячі сімсот десять) гривень та на будівельні матеріали і роботи, які використані в процесі будівництва торгівельного кіоску № НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 92 656 (дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень, а всього виділено йому майна на загальну суму 963 766 (дев'ятсот шістдесят три тисячі сімсот шістдесят шість) гривень.
Стягнути із позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 7 442 (сім тисяч чотириста сорок дві) гривні, що становить різницю вартості виділеного їй майна.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 4 846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) гривень, а саме: за 1/2 частину сплаченого нею судового збору, що становить 3 445 гривень та 1 401 гривню - різницю вартості проплати понесеної позивачкою за проведення будівельно-технічної та автотоварознавчої експертизи (том 1, а.с. 9-13).
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року апеляційну скаргу - задоволено частково.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року в частині поділу спільно нажитого майна, а саме: незавершеного будівництвом гаража, будівельних матеріалів кіоску та автомобіля скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким:
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 частину транспортного засобу марки “Мерседес-Бенц”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1999 року випуску, вартістю 172 250 грн;
- 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4;
- незавершений будівництвом гараж АДРЕСА_4 , вартістю 64 710 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 32 355 грн, які знаходяться на депозитному рахунку судової адміністрації Тернопільської області (Бережанський районний суд) згідно квитанції №113 від 24.04.2018 року.
Припинено право власності ОСОБА_2 на незавершений будівництвом гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться в АДРЕСА_5 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частину транспортного засобу марки “Мерседес-Бенц”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1999 року випуску вартістю 172 250 грн;
- 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15 595 грн судових витрат у справі (том 1, а.с. 36-39).
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Серія ААА №469840, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку з 03 березня 1997 року №26470170000002783 (том 1, а.с. 121).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку з 25 липня 2016 року №26470000000003487 (том 1, а.с. 19).
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №111/17-22 від 11 квітня 2017 року вартість будівельних робіт, виконаних в процесі будівництва торговельного кіоску № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та матеріалів станом на день дослідження становить 92 656,00 гривень. Вартість будівельних матеріалів затрачених на будівництві торговельного кіоску № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 станом на день дослідження становить 66 226,52 гривні * 1,2 = 79 472,00 гривні.
По варіанту поділу торговельного кіоску АДРЕСА_2 в натурі відповідно до ідеальних часток між співвласниками: - для першого співвласника частка торговельного кіоску АДРЕСА_2 становить 1/2 долі по площі і 1/2 долі по вартості; - для другого співвласника частка торговельного кіоску АДРЕСА_2 становить 1/2 долі по площі і 1/2 долі по вартості. Даний варіант поділу передбачає виконання наступних ремонтно-будівельних робіт по розподілу торговельного кіоску: - в приміщенні 1-1 влаштувати розділяючи перегородку розділивши дане приміщення на два окремих приміщення 1-1а та 1-б; - для входу з подвір'я в приміщення 1-1а, влаштувати в сандвіч-панелі проріз, встановити дверний блок зі склопакетами і влаштувати дверні ролети. Співвласникам виконати ремонтно-будівельні роботи по влаштуванню окремих мереж електропостачання. Вартість частини першого співвласника становить: 46 328,00 гривень. Вартість частини другого співвласника становить: 46 328,00 гривень (том 1, а.с. 134-150).
Відповідно до договорів №93 від 01 грудня 2018 року та від 01 грудня 2019 року про надання послуг по утриманню місця для встановленого торговельного кіоску на ринку (торгівля непродовольчими товарами), які укладено між Ринком Бережанського рай СТ в особі директора Мартинишина М.В. та приватним підприємцем ОСОБА_2 , ринок надає підприємцю послуги по утриманню торгового місця під встановлений кіоск № НОМЕР_1 , загальна площа якого становить 12,8 кв.м. (том 1, а.с. 88-89).
Згідно з довідкою №23 від 04 вересня 2020 року, виданої Ринком Бережанського районного споживчого товариства ОСОБА_2 про те, що він оплатив плату по утриманню торгового місця згідно договору за період 2018-2020 роки: всього - 16 475,00 гривень; 2018 рік - 5 209 гривень, 2019 рік - 6 258 гривень, 2020 рік - 5 008 гривень (том 1, а.с. 202).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні відомості про дійсну вартість спірного майна, тому припинення права власності будь кого із сторін, як співвласників у спільному майні на 1/2 частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 зі сплатою іншій стороні компенсації вартості 1/2 частини збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 в розмірі 46 328,00 грн., буде несправедливим і таким, що позбавляє права власності особи, якій таку компенсацію присуджено, без справедливої компенсації вартості майна, право власності на яке цієї особи припиняється, тобто завдасть істотної шкоди інтересам співвласника. Натомість сторони протилежного суду не довели.
Колегія суддів, повністю з даними висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень статті 365 ЦК України можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, виходячи з такого.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Також, з урахуванням положень статей 358, 364, 365, 367 ЦК України, припинення права власності на частку у спільній власності за правилами статті 365 ЦК України допускається лише за відсутності можливості у співвласників поділу в натурі спільного майна, що є у спільній частковій власності, оскільки поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності, припиняє неможливість спільного володіння і користування майном, і при дотриманні прав та інтересів всіх співвласників унеможливлює примусове припинення права власності одного з них.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження №12-180гс18) зроблено висновок, що “відсутність конструкції (“за наявності одночасно”) в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності”.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі №750/11178/17 (провадження №61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що “припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку”.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, що частка кожної сторони в спірному майні є значною, оскільки за кожним визнано право власності на збірний комплект матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей по 1/2 частині.
Крім цього, відсутні докази, що вказане майно є неподільною річчю. Навпаки, як видно з висновку експерта, за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №111/17-22 від 11 квітня 2017 року, що можливий варіант поділу даного майна в натурі відповідно до ідеальних часток між співвласниками.
Також, сторонами не доведено, що спільне володіння та користування майном є неможливим з огляду на те, що воно підлягає поділу.
І остання умова статті 365 ЦК України, яка застосовується в тому разі, якщо встановлено наявність будь-якої обставини, передбаченої пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Судом встановлено, що обидві сторони зареєстровані підприємцями і займаються підприємницькою діяльністю - торгівля непродовольчими товарами і така діяльність є єдиними джерелом доходів як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .
Отже, припинення права на частку кожного із сторін завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Не заслуговують на увагу доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка А.М., що судом було безпідставно об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності, оскільки відповідно до частини 2 статті 188 ЦПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.
Щодо інших доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка А.М., де він вважає, що судом під час розгляду справи порушені норми процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не призвели до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, §58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка Анатолія Михайловича слід задовольнити частково, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року - змінити, виклавши мотиви відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності в редакції даної постанови.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачка Анатолія Михайловича - задовольнити частково.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року - змінити, виклавши мотиви відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частки майна та визнання права власності в редакції даної постанови.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2021 року.
Головуючий
Судді