25 березня 2021 року
м.Суми
Справа №573/707/20
Номер провадження 22-ц/816/424/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року в складі судді Замченко А.О., ухваленого у м. Білопілля,
Звернувшись до суду із позовом 15.04.2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.12.2010 року в розмірі 5919,46 грн, вирішити питання судових витрат.
Свої вимоги мотивував тим, що на підставі договору б/н від 09.12.2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з правом пролонгації. Останній належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на 17.11.2019 року заборгованість за кредитом становить 5919,46 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 06.11.2018 року банком до нотаріальної контори направлено претензію кредитора, у відповідь на яку надійшло повідомлення про те, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Вказує, що фактично спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_1 , яка проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якій 27.09.2019 року направлено претензію щодо погашення заборгованості, яка залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 01.06.2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 30.11.2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12.01.2021 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 9750 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна, а під час розгляду справи встановлено, що за ОСОБА_3 на день його смерті не було зареєстровано будь-якого майна, доказів того, що відповідач ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 будь-яке майно також матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
При цьому вказує, що за положеннями ч. 2 ст. 1282 ЦК України кредитор не позбавлений можливості у разі відмови від обов'язкового одноразового платежу пред'явити вимогу про стягнення цієї суми заборгованості, яка стягується судом з урахуванням вартості прийнятого майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснюватись в порядку примусового виконання рішення суду. Вказує, що оскільки на час подання позову відомостей про вартість та розмір спадкового майна не було, тому позов було пред'явлено шляхом стягнення суми заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та вирішити питання про стягнення на користь відповідача судових витрат, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вказує, що судом постановлене законне та обґрунтоване рішення суду на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, тому підстав для його скасування немає.
Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою не направлено.
Представник банку та третя особа до суду не прибули, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином завчасно.
Представник відповідача проти скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається із цивільної справи, 09.12.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 відбулось укладання кредитного договору шляхом підписання підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (т. 1 а.с. 13).
Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 видавалися кредитні картки: 25.01.2007 року терміном дії січня 2010 року, 10.12.2010 року - жовтня 2014 року, 07.11.2011 року - квітня 2015 року, 17.07.2014 року - березня 2018 року (т. 1 а. с. 103).
Користування кредитним коштами ОСОБА_3 підтверджується випискою по картковому рахунку (т. 1 а. с. 99-102).
Представлений до позову банком розрахунок кредитної заборгованості станом на 17.11.2019 року складає - 5919,46 грн, з яких: 5919,46 грн - заборгованість за тілом (т. 1 а. с. 9-12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. 1 а. с. 35).
20.11.2018 року до Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області надійшла претензія АТ КБ «ПриватБанк» від 10.10.2018 року з вимогою повідомити, чи заводилася спадкова справа після смерті боржника ОСОБА_3 , включити кредиторські вимоги до спадкової справи, повідомити про осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини та довести до їхнього відома, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитом становить 6550 грн (т. 1 а. с. 61).
20.11.2018 року Білопільська районна державна нотаріальна контора направила позивачу повідомлення про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена за претензійною вимогою АТ КБ «ПриватБанк». Спадкоємці останнього до Білопільської державної нотаріальної контори не зверталися (т. 1 а. с. 68).
Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району від 20.05.2020 року ОСОБА_3 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті разом з ним були зареєстровані, проживали та вели господарство батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 . Заповіт від імені померлого Виконавчим комітетом Улянівської селищної ради не посвідчувався (т. 1 а. с. 78).
09.09.2019 року банком ОСОБА_1 було направлено претензію щодо погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6419,46 грн, укладеним з ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 39-42).
Також, встановлено, що за ОСОБА_3 на день його смерті нерухоме майно не зареєстроване, земельних ділянок на території України у власність не видавалось (т. 1 а.с. 186-233, 240-242, 250-258, т. 2 а.с. 1-7, 14, 16).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно із статтею 1282 ЦК України, в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.02.2021 року №587/381/15-ц.
За принципом диспозитивності цивільного судочинства згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, в межах заявлених банком вимог позову, про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , яка не набувала статусу спадкоємця після смерті боржника у зв'язку з неотриманням від спадкодавця у спадщину жодного майна, що підтверджується матеріалами справи.
За встановлених місцевим судом обставин справи не набув статусу спадкоємця, тому не може бути належним відповідачем, і батько померлого ОСОБА_2 , залучений судом до справи в якості третьої особи.
Протилежного, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем доведено не було.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані при вирішенні справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо заявлених стороною відповідача у справі витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджуються наданими доказами (т. 2 а.с. 107-109), то, враховуючи співмірність таких витрат ОСОБА_1 зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (ч. 4 ст. 137 ЦПК України), з АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача підлягає стягненню 3000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 березня 2021 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
Т.А. Левченко