“25” березня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12020150100000648
за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- обвинуваченого за ч. 1 ст. 289 КК України,
Учасник судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року затверджено угоду про примирення від 26.11.2020 у кримінальному провадженні № 12020150100000648 від 03.10.2020, укладену між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнано винним у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речового доказу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини обвинуваченого, вважає вказаний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначив, що дотримуючись вимог ч. 3 ст. 469 КПК України щодо укладення угод про примирення, укладаючи таку угоду, слід врахувати, що дана угода може бути укладена тільки у випадках, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам (інтересом фізичної особи) та/або майновим інтересам юридичної особи, тобто лише щодо діянь, які посягають на приватні інтереси та не зачіпають значною мірою публічних інтересів. У злочинах, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що угода про примирення може бути укладена між потерпілим і обвинуваченим та затверджена судом лише у разі, коли кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, стосується тільки приватних (особистих, або майнових) інтересів потерпілого.
Однак у даному випадку, просить врахувати, що безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту. Тому, на переконання апелянта, хоча протиправними діями ОСОБА_6 і спричинена шкода потерпілому ОСОБА_8 , проте, ця шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт - безпеку руху та експлуатації транспорту.
Прокурор вважає, що укладення угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим у кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, суперечить інтересам суспільства, оскільки, окрім інтересів фізичної особи, порушено публічні (суспільні) інтереси.
Окрім того, прокурор зазначив, що судом в мотивувальній частині вироку зазначено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, проте неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність й викладено диспозицію ч. 1 ст. 185 КК України, обвинувачення за якою обвинуваченому не висувалось.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_6 26 вересня 2020 року приблизно об 11 годині, більш точний час встановити не представилось можливим, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 , незаконно заволодів мопедом марки «VIPER ALFA ZS 50» 2003 року випуску, власником якого є ОСОБА_8 .
Після цього ОСОБА_6 , сівши на мопед та завівши двигун, з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 2 550 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України як таємне викрадення чужого майна - крадіжка.
Судом першої інстанції затверджено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 і призначено останньому узгоджену сторонами міру покарання.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Обвинувачений ОСОБА_6 на апеляційний розгляд не з'явився, про дату та час належним чином повідомлений. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України визначено, що перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього кодексу та/або закону.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», вирішуючи питання про те, чи підлягає затвердженню судом угода про примирення, якщо одним і тим же злочином завдано одночасно шкоди потерпілому і державним чи суспільним інтересам, слід враховувати не лише положення ч. 3 ст. 469 КПК України, а й специфіку об'єкта посягання та характер охоронюваних законом благ.
Дотримуючись вимог, встановлених ч. 3 ст. 469 КПК України щодо укладення угод про примирення, укладаючи таку угоду, слід враховувати, що дана угода може бути укладена тільки у випадках, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам (інтересам фізичної особи) та/або майновим інтересам юридичної особи, тобто лише щодо діянь, які посягають на приватні інтереси та не зачіпають значною мірою публічних інтересів. У злочинах, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається.
Так, судом першої інстанції не враховано того, що угода про примирення може бути укладена між потерпілим і обвинуваченим та затверджена судом лише у разі, коли кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, стосується тільки приватних (особистих, або майнових) інтересів потерпілого.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Основним безпосереднім об'єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту. Додатковим обов'язковим об'єктом виступають відносини власності на транспортний засіб, що виникають між власником і не власником, та інші речові відносини між володільцем обмеженого речового права та транспортний засіб (титульним володільцем) і всіма іншими особами, крім самого власника.
Отже, хоча протиправними діями ОСОБА_6 і спричинена шкода потерпілому ОСОБА_8 , проте, ця шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт - безпеку руху та експлуатації транспорту.
За таких обставин, укладення угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченими у кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, суперечить інтересам суспільства, оскільки, окрім інтересів фізичної особи, порушено публічні (суспільні) інтереси.
Крім того, відповідно до ст. 475 КПК України, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа: відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Судом першої інстанції вищевказаних положень кримінального процесуального закону виконано не було, з огляду на наступне.
В мотивувальній частині вироку судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, проте неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність й викладено диспозицію ч. 1 ст. 185 КК України, а саме суд першої інстанції визнав доведеною вину обвинуваченого у вчиненні таємного викрадення чужого майна - крадіжці, обвинувачення за якою ОСОБА_6 не висувалось.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а матеріали кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 407 КПК України підлягають направленню до суду першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку, оскільки кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом після закінчення досудового розслідування.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 424, 425, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року у відношенні ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3