Справа № 463/2447/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/327/21 Доповідач: ОСОБА_2
22 березня 2021 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та обрання запобіжного заходу у виді застави,
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2021 року у задоволені клопотання старшого слідчого СВ Львівського РУП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави відмовлено, застосовано до
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
запобіжний захід у вигляді застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 грн.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 , такі обов'язки: прибувати до старшого слідчого СВ Львівського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , іншого слідчого у провадженні якого може перебувати кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою; утриматись від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженні.
Вказані обов'язки покладено на строк два місяці, до 10 травня 2021 року включно.
На ухвалу слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що повідомлення про підозру отримане ОСОБА_6 з порушенням порядку вручення, передбаченого ст.ст. 276, 278 КПК України, а її зміст вказує на необґрунтованість, оскільки в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України. ПП «Данмарбуд» є самостійним суб'єктом господарювання, наділене майном та грошовими коштами, і його власником згідно Статут є ОСОБА_6 , тому розпоряджатись коштами та майном підприємства він вправі одноособово у відповідності до положень Статуту. ОСОБА_6 є засновником ПП «Данмарбуд», і йому належить 100% майна підприємства. Зазначає, що ні як власник підприємства, ні як його директор він не вправі вносити валютні кошти на рахунки ПП «Данмарбуд», яке не займається зовнішньо - економічною діяльністю, навіть на виконання «попереднього договору купівлі-продажу квартир», а тим більше не міг привласнити гроші підприємства, яке на той час, належало йому одноособово.
Зазначає, що ОСОБА_9 під час допиту повідомив, що не є депутатом, хоча є таким з 2015 року і передав ОСОБА_6 незадекларовані кошти. Твердження ОСОБА_9 під час допиту про те, що ОСОБА_6 «шляхом обману заволодів його, грошовими коштами на загальну суму 23 600 доларів США, чим завдав йому майнову шкоду...» є безпідставними з огляду на умови попереднього договору, укладеного між ними.
Як зазначено у договорі «сторони зобов'язуються у строк до 31 грудня 2018 року укласти договір купівлі-продажу проектованої квартири..., яке належатиме (в майбутньому) Продавцю» (п.1.1.); «у забезпечення виконання своїх обов'язків Покупець передає Продавцеві забезпечувальний платіж наступним чином: до підписання даного договору - 618320 грн, що еквівалентно 23600 доларів США (п.п.1.2.3, 1.2.3.1)»; «до 31 грудня 2018 року - 12400 доларів США» (п.1.2.3.2), які ОСОБА_9 не передав, чим порушив умови попереднього договору і, відповідно до п.3.2 цього договору, втрачав «забезпечувальний платіж», так як «зазначений вище забезпечувальний платіж у фактично внесеному розмірі зараховується в якості оплати вартості Нерухомого майна за Основним договором. Сторони встановили, що передбачений у цьому пункті забезпечувальний платіж є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, які передбачено ст. 546 Цивільного кодексу України, тобто є завдатком» (другий абзац п.1.2.3.2); «у разі, якщо Покупець відмовиться від укладання Основного договору купівлі-продажу, то сума фактично переданого забезпечувального платежу залишається у власності Продавця» (п.3.2).
Вважає, що порушення умов попереднього договору (не внесення коштів еквівалентних 12400 доларів США) ставало підставою, для втрати ОСОБА_9 коштів, через невиконання умов договору, що очевидно, спонукало його звернутися із заявою про шахрайські дії.
Підозрюваний ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в ній мотиви.
Прокурор в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неявка прокурора в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , виступ захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140050001935 внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України.
Судове рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави постановлене з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178, 182, 194 КПК України.
За змістом п.3 ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе вказані обставини, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
З урахуванням зазначених вимог закону слідчий суддя дійшов обґрунтованого й правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до ОСОБА_6 застави.
На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчий суддя оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні правопорушень; ступінь їх тяжкості; наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків; особу підозрюваного, у якого на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, постійне місце проживання та праці.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що запобіжний захід у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігатиме спробам вчинення дій, визначених ч.1 ст. 177 КПК України.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Правових підстав для скасування ухвали та відмови у задоволенні клопотання слідчого як про це просить сторона захисту, колегія суддів не вбачає і вважає, що застосування до ОСОБА_6 застави, здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Ухвала слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2021 року про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4