Справа № 307/2275/20
Провадження №1-кп/307/773/20
26 березня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6
ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
перекладача ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 42020070000000176, про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 27 ч. 3 - ст. 115 ч. 2 п. 11 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
У зв'язку з відкладенням судового засідання прокурор просить продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як відсутні обставини, які б свідчили про зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Представник потерпілої клопотання прокурора підтримав.
Захисники вважають що у задоволенні клопотання слід відмовити. Просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_11 клопотання захисників підтримав.
Заслухавши думку учасників судового провадження суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисників слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно із позицією Європейського суду при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке може бути призначено в результаті засудження.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років, є громадянином Грузії, перебуває на території України згідно посвідки на тимчасове проживання термін якої закінчився 26.03.2020 року, вчинив передбачуване кримінальне правопорушення під час розгляду судом іншого кримінального провадження відносно нього. Тому існують ризики, що він може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків чи потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги наведене суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Підстав для задоволення клопотання захисників суд не знайшов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 200, 369 КПК України суд,
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_10 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжити до 24.00 год. 24.05.2021 року.
У задоволенні клопотання захисників відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1