Справа № 520/16693/15-ц
Провадження № 6/947/16/21
24.03.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Кирикової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб по справі: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», про заміну сторін на їх правонаступників у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року по справі №520/16693/15-ц,
13.11.2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб по справі: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», про заміну сторін на їх правонаступників у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року по справі №520/16693/15-ц, в якій заявник просить суд:
- у виконавчому провадженні №54614750, яке знаходилось в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) замінити стягувача ПАТ «Укрсиббанк» його правонаступником - ОСОБА_1 та замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 ;
- у виконавчому провадженні №54638316, яке знаходилось в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) замінити стягувача ПАТ «Укрсиббанк» його правонаступником - ОСОБА_1 та замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 ;
- у виконавчому провадженні №62649780, яке знаходиться в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 ;
- у виконавчому провадженні №62654981, яке знаходиться в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 ;
- у виконавчому провадженні №62649858, яке знаходиться в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 ;
- у виконавчому провадженні №62678644, яке знаходиться в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. замінити стягувана ПАТ «Укрсиббанк» його правонаступником - ОСОБА_1 та замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 ;
- у виконавчому провадженні №62683994, яке знаходиться в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. замінити стягувача ПАТ «Укрсиббанк» його правонаступником - ОСОБА_1 та замінити боржника ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_3 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.11.2020 року прийнято до розгляду вказану заяву та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
У судове засідання заявник не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак у заяві зазначив, що просить суд розгляд справи провести за його відсутності.
Інші сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.3 статті 442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
З урахуванням вищевикладеного та стислих строків для розгляду відповідної заяви, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/16693/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За наслідком розгляду вказаної справи, 27.02.2017 Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» станом на 02.12.2015 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11198569000 від 15 серпня 2007 року, а саме: заборгованість по кредиту та процентам в сумі 71312 доларів 72 цента США та заборгованість по пені у розмірі 71263 гривні 18 копійок, яка складається з: 62155 доларів 62 цента США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 3895 доларів 62 цента США за строк з 27.10.2014 року по 02.12.2015 року; 9157 доларів 10 центів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 8471 долар 31 цент США за строк з 01.10.2014 року по 30.11.2015 року; 24938 гривень 54 копійки - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 02.12.2014 року по 02.12.2015 року; 46324 гривні 64 копійки - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 02.12.2014 року по 02.12.2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 26572 гривні 05 копійок.
З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення суду не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили 10.03.2017 року.
21 червня 2017 року Київським районним судом міста Одеси були видані виконавчі листи №520/16693/15-ц стосовно боржника ОСОБА_2 , для примусового виконання вказаного рішення суду.
Як вбачається, 24 вересня 2020 року між АТ «УкрСииббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про розірвання іпотечного договору, посвідченого 15.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю., зареєстрований в реєстрі за №772.
Тієї ж дати, 24.09.2020 року між АТ «УкрСииббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» був укладений договір факторингу №24/09/1/2020, за умовами якого АТ «УкрСиббанк» зобов'язалось за плату передати у власність Фактору права вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , з сумою заборгованості, яка складає: 65155,62 долара США - заборгованість за кредитом; 43698,99 доларів США - заборгованість за відсотками.
Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги від 24 вересня 2020 року, складеного АТ «УкрСииббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», останні підтвердили, що АТ «УкрСиббанк» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» прийняло право вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року.
Як вбачається, з п.2.1 вказаного договору факторингу, сума фінансування за даним договором становить 28300,15 грн. Фактор здійснює перерахування суми фінансування одним платежом у безготівковій формі у дату відступлення на рахунок клієнта, зазначений у пункті 11 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою Клієнтом від фактора після її зарахування на рахунок Клієнта.
Пунктом 3.1 вказаного договору факторингу встановлено, що права вимоги переходять від клієнта до Фактора у дату відступлення, але не раніше моменту зарахування на рахунок Клієнта суми фінансування за цим договором, передбаченої пунктом 2.1 цього договору, після чого Фактор одержує право вимагати від Боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення.
Заявником в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не надано до суду доказів на підтвердження здійснення фактором перерахування суми фінансування одним платежом на рахунок Клієнта - АТ «УКрСиббанк» на виконання договору факторингу №24/09/1/2020 від 24.09.2020 року.
Однак, листом АТ «Укрсиббанк» від 25.09.2020 року за №24-1-03/119042 повідомив, що на підставі договору факторингу №24/09/1/2020 від 24.09.2020 року, право вимоги за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11198569000 від 15.08.2007 року, відступлені кредитором до ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ».
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням викладеного, підтвердження АТ «Укрсиббанк» виконання з боку ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» своїх зобов'язань за договором факторингу №24/09/1/2020 від 24.09.2020 року, суд вважає встановленим, що ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» набуло право вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 .
Як стверджує заявник - ОСОБА_1 , він набув право вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 .
На підтвердження зазначених обставин на виконання ч.1 ст.81 ЦПК України, до суду надано копію договору відступлення права вимоги за №24-09-1/ФК-20 від 24.09.2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (за договором - Цедент) та ОСОБА_1 (за договором - Цесіонарій), за умовами якого цемент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договором про надання споживчого кредиту за №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , з сумою заборгованості у загальному розмірі 105 854,61 долар США.
Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що права вимоги за договором, вказаним в пункті 1.1 вважаються переданими з моменту сплати цесіонарієм Цеденту суми, визначеної в п.2.2 цього Договору.
Вартість права вимоги, що відступається, становить 76744,00 грн.
Заявником в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не надано до суду доказів на підтвердження здійснення сплати грошових коштів ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» на виконання пункту 2.1 договору відступлення права вимоги за №24-09-1/ФК-20 від 24.09.2020 року.
Однак, як вбачається. на підставі акту приймання-передачі прав вимоги від 24.09.2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «УРФІНСТАНДАРТ» передало ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року, на виконання умов договору відступлення права вимоги за №24-09-1/ФК-20 від 24.09.2020 року.
Стосовно вимоги позивача про заміну стягувача - АТ «УкрСиббанк» - на його правонаступника - ОСОБА_1 , у виконавчих провадженнях, з примусового виконання виконавчого листа №520/16693/15-ц, виданого 21.06.2017 року Київським районним судом міста Одеси, на підставі вищевказаних доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦПК, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Тому для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 року у справі №6-122цс13.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Таким чином, з наведених норм права вбачається, що фізична особа у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається із змісту поданої заяви, зокрема те, що було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який був фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , який не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Відтак, Великою Палатою Верховного Суду було зауважено на тому, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ст. ст. 512, 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Вищевикладену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 та від 31.10.2018 року у справі №465/646/11.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц прийшла до висновку, що наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою. Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.
Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.514 ЦК України, оскільки для зобов'язання які виникли на підставі кредитного договору, характерними є спеціальний суб'єкт, а саме: кредитор - банк або інша фінансова установа.
Враховуючи вище викладене та беручи до уваги вищенаведену позицію Верховного Суду від 10.11.2020 року, суд доходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача, подану фізичною особою, яка не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, оскільки з укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця-банку та відповідно фінансової установи, які є фінансовими установами, що мали право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями законодавства. За наслідком чого, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, з примусового виконання виконавчого листа №520/16693/15-ц, виданого 21.06.2017 року Київським районним судом міста Одеси.
Щодо вимоги, ОСОБА_1 про заміну боржника - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_3 в рамках виконавчих провадженнях, з примусового виконання виконавчого листа №520/16693/15-ц, виданого 21.06.2017 року Київським районним судом міста Одеси, на підставі договору про переведення боргу від 12.10.2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданого до суду договору про переведення боргу від 12.10.2020 року, останній укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за умовами якого первісний боржник - ОСОБА_2 переводить борг за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року в сумі 105854,61 долар США, до ОСОБА_3 .
З вище встановлених обставин по справі вбачається, що заявник - ОСОБА_1 не підтвердив належними доказами набуття права вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року.
Отже, вищевказаний договір укладений між боржником - ОСОБА_2 , за відсутності згоди належного стягувача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Заявником не надано до суду доказів на підтвердження повноважень вчинення дій від імені боржника - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням відмови суду в частині задоволення вимог про заміну стягувача правонаступником на заявника, за наслідком чого суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 не підтвердив своє право, як заінтересованої особи, на звернення до суду з цією заявою в порядку статті 442 ЦПК України.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За наслідком викладеного, суд доходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про заміну сторін виконавчого провадження є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.15.5 Перехідні положення Розділу ХІІІ ЦПК України, ст. 512, 514 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,
Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб по справі: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», про заміну сторін на їх правонаступників у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року по справі №520/16693/15-ц - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий Калініченко Л. В.