Справа № 495/597/20
№ провадження 2/495/157/2021
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
22 березня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Іванченко А.С.,
справа № 495/597/19,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд» про визнання майнових прав,
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд», про визнання майнових прав, просить суд: визнати за нею майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - квартиру АДРЕСА_1 ; зобов'язати ТОВ «Південбуд» передати ОСОБА_1 по акту приймання -передачі об'єкт незавершеного будівництва - квартиру АДРЕСА_1 .
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.06.2012 року між ТОВ «Південбуд» та споживачем ОСОБА_2 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу майнових прав №4-7-125 на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ціною 150072,30 грн.
Вказує, що того ж дня - 10.06.2012 року у касу ТОВ «Південбуд» ОСОБА_2 внесла повну суму у розмірі 150072,30 грн.
Посилаючись на положення договору, зазначає, що відповідач зобов'язаний був завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку, здати його в експлуатацію, виготовити технічний паспорт та всіляко сприяти покупцю в оформленні права власності на квартиру та його вселення.
Оскільки конкретні строки виконання зобов'язання з боку продавця не передбачались, а тому зобов'язання по договору відповідач повинен був виконати у розумні строки.
На її думку, оскільки від дати укладання договору пройшло майже 4 роки, а зобов'язання по договору до даного часу відповідач не виконав, то вона обґрунтовано має право звинувати продавця у порушенні розумних строків повного виконання умов договору, та просити визнати за нею майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, про що і звернулась до суду з даним позовом.
05 лютого 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням її підготовчого розгляду.
09 листопада 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.
В судове засідання позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявний його відзив від 14.02.2020 року, згідно якого позовні вимоги підтримує, та вважає, що дійсність позовних вимог підтверджується виконанням умов складених між позивачем та відповідачем договорів купівлі-продажу майнових прав на об'єкти нерухомості, про що свідчать наявні касові ордери та довідки щодо виконання умов договорів в повному обсязі.
Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданих заяв, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що дійсно 10.06.2012 року між ТОВ «Південбуд» та ОСОБА_2 , яка змінила прізвище у зв'язку з укладанням шлюбу /згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 / у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 4-7-125.
За умовами вказаного договору, продавець ТОВ «Південбуд» продає, а покупець ОСОБА_2 покупає однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Згідно п.1.2 Договору, право власності майнових прав на об'єкт нерухомості переходить від продавця до покупця після вводу житлового будинку в експлуатацію за актом приймання-передачі та після внесення вартості, вказаної в п.1.2 в повному обсязі.
Пунктом 1.3 сторони обумовили, що укладання цього договору та в подальшому виконання сторонами усіх зобов'язань за договором є підставою для проведення державної реєстрації права власності за покупцем на об'єкт нерухомості з видачею йому свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості згідно діючого законодавства України.
Відповідно п.2.1. Договору, вартість майнових прав на об'єкт нерухомості визначена сторонами у розмірі 150 072 грн 30 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивач як покупець за договором купівлі-продажу майнових прав № 4-7-125, сплатила 10.06.2012 року повну вартість майнових прав, визначену п. 2.1. Договору у розмірі 150 072,30 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 10/01 від 10.06.2012 року.
Разом з тим, позивач посилаючись на невиконання умов договору з боку відповідача, як продавця майнових прав наполягала на необхідності зобов'язати відповідача передати ОСОБА_1 по акту приймання - передачі об'єкт незавершеного будівництва та можливості визнання за нею майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - квартиру АДРЕСА_1 в судовому порядку.
Однак, суд не погоджується з даним ствердженням позивача, з огляду на наступне.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст.3 Закону).
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
До майнових обов'язків належать, зокрема, договірні зобов'язання майнового характеру, зобов'язання з утримання тощо, обов'язки з відшкодування шкоди, а також обов'язки щодо вчинення певних дій стосовно майна, передбачених законом або договором, та на інших підставах (наприклад, обов'язок щодо знесення самочинного будівництва).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно положень ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно положень ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ”, державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.
Статтею 2 Закону України “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ” визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону України “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ”, державна реєстрація прав є обов'язковою.
Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; інші речові права відповідно до закону.
Таким чином, діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини, передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно, виникає з моменту завершення будівництва та право власності підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, обов'язковими умовами договору купівлі-продажу майнових прав, про що вказано у розділі предмета договору, так і у зобов'язанні сторін, було чітко обумовлено введення в експлуатацію об'єкту нерухомості, що є підставою для подальшої державної реєстрації права власності за покупцем на вказаний об'єкт.
Доказів завершення будівництва та введення житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , в експлуатацію, позивачем не надано.
Разом з тим, як на єдину підставу неналежного виконання зобов'язань за договором, позивач посилається на порушення розумних строків будівництва багатоквартирного будинку.
Однак, виходячи із системного аналізу положень договору, то дійсні конкретні строки виконання зобов'язань за договором з боку продавця не були вказані, сторони договору їх не обумовлювали.
Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання ТОВ «Південбуд» передати їй по акту-приймання передачі об'єкт незавершеного будівництва суперечать вимогам закону та договору.
Щодо вимог позивача про визнання за нею майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, кожен громадянин має право набути право власності на нерухоме майно, одержане внаслідок укладення угод не заборонених законом.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб .
Статтею ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
Статтею 657 ЦК України, встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
У постанові ВСУ від 17.04.2019 року по справі № 2-4783/07, провадження № 61-14587св18, суд зокрема вказав про таке:
Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи усе вищевикладене, а саме те, що договором було обумовлено виникнення права власності майнових прав у покупця після введення будинку в експлуатацію за актом приймання-передачі, а вимоги про приймання за актом приймання - передачі об'єкта незавершеного будівництва суперечать вимогам даного правочину та закону.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, надавши правову оцінку представленим доказам у сукупності з фактичними обставинами справи, проаналізувавши характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 206, 220, 319, 640, 655, 656, 657 Цивільного кодексу України ст.ст. 2, 5, 12, 81, 83, 141,209, 247, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд» про визнання майнових прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південбуд», ЄДРПОУ 22471390, адреса: 65069, м. Одеса, вул. Михайлівська, 5.
Повний текст рішення складений 26 березня 2021 року.
Суддя: