Провадження №2/235/628/21
Справа №235/5564/17
24 березня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді Величко О.В.,
при секретарі Довгій В.В.
за участю відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.06.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді кредитного ліміту на банківській картці у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Внаслідок порушення умов договору станом на 30.08.2017 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 91533,25 грн., яка складається з :
заборгованості за тілом кредита- 10603,42 грн.;
заборгованість по процентам за користування кредитом - 72944,91 грн.,
заборгованість за пенею та комісією -3150 грн.,
штраф ( фіксована частина) - 500 грн.,
штраф ( процентна складова) - 4334,92 грн.
Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 16.06.2006 року в сумі 9133,25 грн., судові витрати в сумі 1600 грн.
В подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором б/н від 16.06.2006 року в розмірі 25935,43 грн., в тому числі 10600,00 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14435,43 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 900 грн- пеня, а також понесені судові витрати. ( а.с. 145).
Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що зі змісту заяви від 16.06.2006 року вона мала намір отримати кредитні кошти в розмірі 2000 грн. з базовою процентною ставкою в розмірі 1 процент на місяць з розрахунку 360 днів в році. На будь-яких інших документах вона свого підпису не ставила та позивач з іншими документами її не ознайомлював. Виходячи зі змісту ст. ст. 207,638 ЦК України, вважає, що договір між банком та нею не підписувався, тому порушено вимоги чинного законодавства щодо форми договору, в графі кредитний ліміт не зазначено суми бажаного кредитного ліміту, номер виданої кредитної картки, заява не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом. З наданого розрахунку вбачається, що процентна ставка постійно змінювалась, проте зазначений факт також не встановлено умовами договору.
Разом з тим, відповідачкою надається свій розрахунок заборгованості за умовами договору, узгодженого сторонами : 4720 грн., з яких 2000 грн.- тіло кредиту, 2720 грн.- проценти за користування кредитом.
Просила відмовити в задоволенні позовних вимог. ( а. с.80-84).
У відповіді на відзив ( а. с. 97-105) представник позивача зазначив, що відповідач відповідно до укладеного договору від 16.06.2006 року отримала кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачу було надано картку «Універсальна» та встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% ( 36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. З виписки карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, частково сплачував заборгованість за кредитним договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок є належними доказами по справі. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, тому є всі підстави для стягнення заборгованості. В заяві-анкеті зазначена початкова сума кредитного ліміту, однак умовами договору визначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Формування меморіальних ордерів за даним продуктом не передбачено, оскільки кошти надаються шляхом встановлення кредитного ліміту.
В договорі вказано номер картки/ рахунку, який відкритий клієнту № НОМЕР_1 , отримання картки відповідач засвідчив власноручним підписом. Процентна ставка змінювалась відповідно до наказів банку.
Відповідно до довідки про видачу кредитних карт строк випущеної картки до останнього дня 05.2017 року, позивач звернувся до суду 17.10.2017 року до спливу строку позовної давності. Просив задовольнити позовні вимоги.( а. с. 97-106).
У додаткових запереченнях відповідачка зазначила, що підписувала лише анкету-заяву, проте не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, тому вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитної угоди, узгодження суми кредиту, фіксованої ставки процентів за користування кредитом, зміни процентної ставки, встановлення кредитного ліміту. Позивач не долучив до матеріалів справи документів щодо строку дії картки, яка була видана на підставі заяви б/н від 16.06.2006 року, тому його твердження щодо строку дії картки до 05/2017 р.- є необґрунтованими. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог. ( а. с. 142-144).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 3)
Відповідачка в судовому засіданні підтримала наданий відзив на позовну заяву, а також пояснила, що отримувала картку з платіжним лімітом 2000 грн., що відповідає умовам підписаною нею анкети-заяви. Банк самостійно, без її згоди здійснював збільшення кредитного ліміту, й відповідно мало місце збільшення обсягу відповідальності. Оскільки зміна кредитного ліміту, зміна процентної ставки не передбачена умовами договору, просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Також пояснила, що до моменту звернення позивача до суду нею частково погашалась заборгованість за кредитним договором, а на виконання рішення заочного рішення суду від 05.12.2017 року з її заробітної плати було утримано 27195,20 грн.
Суд, вислухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.06.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді кредитного ліміту на банківській картці у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки. Погашення заборгованості за кредитним договором може проводитись як шляхом внесення коштів на картку клієнта, так і списанням банком грошових коштів з карти.( а. с. 7).
В подальшому мало місце зміна кредитного ліміту, що підтверджено довідкою АТ КБ «Приватбанк» ( а. с. 117), випискою з особового рахунку ( а. с. 108-116).
Згідно довідки АТ КБ « Приватбанк» згідно умов кредитного договору б/н ОСОБА_2 були надані кредитні картки 24.05.2006 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/13; 30.05.2013 року № НОМЕР_2 з терміном дії до 09/16; 30.05.2013 року № НОМЕР_3 з терміном дії до 05/17 ( а. с. 107).
Згідно наданого банком розрахунку внаслідок порушення умов договору станом на 11.02.2021 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 25935,43 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10600 грн., заборгованість за відсотками- 14435,43 грн., заборгованість по пені - 900 грн. ( а. с. 158).
Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. ( стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правова позиція Верховного Суду у постанові по справі № 5017/1987/2012 зводиться до того, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Таким чином, з огляду на викладене Верховний Суд вважає, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. (пункти 49 та 50 постанови від 05.03.2019 року у справі у справі № 5017/1987/2012).
В правовій позиції , викладеної в постанові ВСУ від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц зазначено, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі), а після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитоваця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наданого банком розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом на поточну заборгованість нараховувались за період з 22.07.2006 року по 28.02.2018 рік, проценти за користування на прострочену заборгованість за кредитом нараховувались по 01.03.20 р. Згідно нового розрахунку банку ( а. с. 158) заборгованість за простроченими відсотками розраховувалась до 11.02.2021 року, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України відсутня.( а.с. 146).
Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що зазначена позивачем в розрахунку сума погашення заборгованості по пені 587008,47 грн. не відповідає дійсності, оскільки така сума нею не погашалась.
Як вбачається з матеріалів справи, до моменту звернення позивача до суду нею дійсно частково погашалась заборгованість за кредитним договором, а на виконання заочного рішення суду про стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором за місцем роботи з її заробітної плати було утримано 27195,20 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження
№ 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді зміну процентної ставки за користування кредитом, самостійне встановлення банком кредитного ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи, що відповідачем Умови та Правила не підписані, а термін дії останньої картки становить до 05/2017 року, суд вважає нарахування банком процентів після 31.05.2017 року є таким, що не відповідає умовам договору, а вимоги щодо нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України банком не заявлялись.
Підписана позивачкою анкета -заява містить відомості щодо встановленого кредитного ліміту - 2000 грн., базова процентна ставка по кредитному ліміту - 3%, строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти. ( а.с. 7).
Доказів на узгодження сторонами підвищення процентної ставки суду не надано.
Посилання представника позивача на те, що відповідачка фактично користувалась кредитними коштами не можуть свідчити про погодження сторонами істотних умов кредитування, зокрема щодо зміни кредитного ліміту, порядку нарахування відсотків на залишок заборгованості, зміни процентної ставки, нарахування пені.
Безпідставними є і доводи представника банку, зазначені в позовній заяві і у відповіді на відзив про те, що відповідачка дала згоду банку на зміну кредитного ліміту на власний розсуд, оскільки у вказаній вище довідці така умова оговорена не була, а Умови та Правила надання банківських послуг відповідачкою не підписувались.
Так, умовами анкети-заяви від 16.06.2006 року передбачено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки.
Відповідачці були надані кредитні картки 24. 05. 2006 р., 30.05.2013 р., 30.05.2013 р.( а. с. 107).
До моменту отримання наступної картки ( до 30.05.2013 року) в періоди: 04.12.2008 р., 17.06. 2009 р., 22. 10. 2009 р., 10.08.2010 р., 23.05.2011 р., 25.06.2011 р., 20.07.2011 р., 20.08.2011 р. мало місце збільшення кредитного ліміту, що підтверджено довідкою АТ КБ «Приватбанк» та випискою з особового рахунку.
Отже, збільшення кредитного ліміту мало місце в період дії первісної платіжної картки, що не відповідає умовам договору ( анкети-заяви), відповідно до яких кредитний ліміт встановлено до кінця дії картки.
Встановивши, що анкета-заява від 16.06.2006 року не містить визначення домовленості сторін про зміну процентної ставки, кредитного ліміту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачку обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту в розмірі 2000 грн. та відсотків, виходячи з базової процентної ставки 3%.
При цьому розмір нарахованих відсотків становить: 2000 х 36%:360 х 4002 ( з 16.06.2006 р. по 31.05.2017 р) = 2000х36%:360х4002=8004 грн.
Отже, згідно умов підписаної заяви-анкети за кредитним договором б/н від 16.06.2006 року відповідачка повинна повернути банку тіло кредиту в розмірі 2000 грн. ( встановлений кредитний ліміт) та нараховані відсотки в розмірі 8004 грн., виходячи з базової процентної ставки- 3%.
Оскільки з наданого банком розрахунку вбачається, що відповідачка частково погашала заборгованість за кредитним договором, згідно звіту про здійснення відрахування та виплати «Покровський психоневрологічний інтернат» з відповідачці за договором від 16.06.2006 року за місцем її роботи були здійсненні утримання в розмірі 27195,20 грн. на погашення суми заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що отримані відповідачкою кошти, на умовах підписаної нею анкети-заяви, банку повернуті, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 536,625,629,634, 1046,1048,1050 ЦК України, ст. ст. 12,13 , 18, 141, 229, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк « Приватбанк», код ЄРДПОУ 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Повний текст рішення виготовлено 25.03.2021 року.
Суддя: