Єдиний унікальний номер справи 235/5780/20
Номер провадження 2/235/85/21
18 березня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді: Клікунової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», третя особа без самостійних вимог на предмет позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків (нещасний випадок на виробництві), -
10.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 100000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків (нещасний випадок на виробництві).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 з 12.04.2017 року по 16.01.2018 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія». Звільнений 16.01.2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Під час виконання трудових обов'язків 2 травня 2017 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, а саме: позивач отримав завдання на здійснення контролю за виконанням змінного завдання на дільниці ШТ ВСП «Гірниче управління» ТОВ «Шахтобудівельна компанія». О 14 годині 30 хвилин декілька витків сталевого канату, який перевозився на дизелевозі №51, опустилися і переміщувалися безпосередньо на підошві виробки та зачепилися за неї, внаслідок чого тракова стрічка була піднята над підошвою виробки. Позивач прийняв рішення самотужки вивільнити сталевий канат від тракової стрічки і почав його смикати. В цей час тракова стрічка посунулася і під своєю вагою спрямувала назад в своє попереднє положення, вдаривши його по правій нозі. Внаслідок травмування позивач отримав тілесні ушкодження.
2.05.2017 року позивача було госпіталізовано до травматологічного відділення Мирноградської центральної міської лікарні з діагнозом закритий перелом внутрішньо суглобовий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої в/гомілкової кістки з незначним зміщенням. Гемартроз правого колінного суглоба. На лікуванні знаходився з 02.05.2017 року по 26.05.2017 року, діагноз: закритий внутрісуглобовий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки з незначним зміщенням. Гемартроз правого колінного суглоба.
В подальшому продовжував лікування в травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні з 19.12.2017 року по 04.01.2018 року з діагнозом: наслідки виробничої травми, зрощений внутрішньо суглобовий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої в/гомілкової кістки після МОС блокуючи ми пластинами та гвинтами.
За результатами медичного освідчення в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії 30.11.2017 року до 01.12.2018 року позивачу встановлено втрату працездатності на 20 % первинно при обставинах вказаного нещасного випадку. Внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я, унаслідок фізичної дії небезпечних і шкідливих умов праці (робота в шахті), в результаті отримання каліцтва позивачу заподіяно моральну шкоду. Моральна шкода, згідно позовної заяви, полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 20 %, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками трудового травмування, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв'язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я, потребує реабілітаційного лікування; позивач відчуває тривогу перед майбутнім, має критичне відношення до себе як до неповноцінного громадянина в трудовому та соціальному відношенні. Моральну шкоду оцінює у розмірі 100000,00 гривень (а.с. 1-2).
Ухвалою суду від 14.09.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» відкрито провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення; розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 40).
07.10.2020 року ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з викладенням наступних заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем зазначено, що він працював на підприємстві відповідача в період часу з 12.04.2017 року по 16.01.2018 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем на підземних роботах. 02.05.2017 року з ним стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, проте в позовній заяві зазначено, що дата виробничої травми - 02.05.2014 року. Крім того, в позовній заяві наявні посилання на акт №5 від 23.12.2014 року про нещасний випадок, що не відповідає періоду трудових відносин та не є неналежним доказом. В той час як за результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 02.05.2017 року о 14.40 годині складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, Н-5 від 16.06.217 року. Відповідно до обставин, встановлених під час проведеного розслідування нещасного випадку, встановлено вину позивача у нещасному випадку, оскільки саме він не подбав про особисту безпеку та знаходився у небезпечній зоні під час звільнення сталевого канату від тракової стрічки прохідницького комбайну КСП-43, чим порушив «Правил безпеки у вугільних шахтах» (затвердж. наказом Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці і гірничому нагляді № 62 від 22.03.2010 р.). Позивач не висловив своєї незгоди з висновками комісії про обставини, причини нещасного випадку, в тому числі і щодо його безпосередньої, прямої провини, які зазначені в Акті розслідування нещасного випадку та не порушив в порядку ч. 2 ст. 22 Закону України питання про проведення розслідування нещасного випадку органом державного нагляду по охороні праці.
ТОВ «Шахтобудівельна компанія» ґрунтує позицію по справі тим, що підприємством не порушувало законні права позивача, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.
Також відповідач просить суд при розгляді справи врахувати, що відповідно до висновку по важності виробничих травм № АБ№0047671 від 30.11.2017 року встановлено, що отримані пошкодження ОСОБА_1 не відносяться до числа тяжких виробничих травм, при цьому довідка медико-соціальної експертної комісії з встановленням дати чергового переогляду позивача 01.12.2020 року свідчить про високу ймовірність одужання. До того ж підставами для відшкодування моральної шкоди працівнику є доведеність сукупності наступних обставин: факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, як наслідку протиправного винного діяння підприємства, факт заподіяння працівнику моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребі у докладанні додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинно - наслідкового зв'язку між протиправними діями /бездіяльністю підприємства та завданою моральною шкодою; обґрунтованість розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами. В матеріалах справи відсутні розрахункові документи, які б свідчили про витрати, пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Також, необхідно врахувати, що позивачу були призначені страхові виплати Фондом професійних захворювань у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів. (а.с. 44-46).
14.12.2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на позовну заяву подано письмові пояснення з наданням відомостей, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Фонду. 11.04.2020 року Покровським відділенням було винесено постанову про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати позивачу відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» продовжило виплачувати ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати в розмірі 1572,92 гривень. (а.с. 61-62).
Третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 правом надати пояснення не скористався та подав на адресу суду заяву про неможливість прибути до судового засідання та розгляд справи в його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в який наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просив розглянути позов без його участі але за участю його представника - адвоката Романова В. А.
Представник позивача - адвокат Романов В. А. (уповноважений ордером) в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Єгорова О. Ю. (уповноважена довіреністю) в судове засідання не з'явилася, але надала заяву в якій заперечувала проти позову, просила ухвалити рішення з урахуванням долучених до матеріалів справи відзиву та доказів.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Пупченко А.В. (уповноважена довіреністю) надала заяву про розгляд справи в її відсутність, ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням наданих раніше пояснень та доказів.
Третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 надав на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія»:
- з 12.04.2017 року по 16.01.2018 року - майстром гірничим з повним робочим днем на підземних роботах. (відомості підтверджено копією трудової книжки - а.с. 4-13).
02 травня 2017 року з ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний випадок. Згідно ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких ОСОБА_1 отримано травму у вигляді закритого перелому внутрішньо суглобового уламкового перелому проксимального метаепіфіза правої в/гомілкової кістки з незначним зміщенням. Гемартрозу правого колінного суглоба.
З Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 16.06.2017 року за формою Н-1/П (п. 3) вбачається, що 2.05.2017 року у другу зміну (з 14 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин) начальник дільниці шахтного транспорту ВСП «Гірниче управління» ТОВ «Шахтобудівельна компанія» ОСОБА_2 , у період з 12 години 00 хвилин до 13 години 20 хвилин видав наряд працівникам другої зміни дільниці ШТ: на виконання робіт з технічного обслуговування підвісних дізелевозів DLZ -110F (дізелевози), ремонт двигуна дізелевоза №51, виконання доставки матеріалів підвісними дизелевозами. У тому числі гірничий майстер дільниці ШТ ОСОБА_1 отримав завдання на здійснення контролю за виконанням змінного завдання і контролю безпечного виконання робіт на дільниці ШТ у другу зміну.
Наряд робітникам було видано під особистий підпис у книзі нарядів дільниці ШТ. Під час проведення наряду ОСОБА_2 провів щозмінний інструктаж з питань охорони праці робітникам дільниці ШТ: застосування засобів протипожежного захисту і заходи безпеки під час проведення вибухових робіт.
Гірничий майстер ОСОБА_1 відповідно до своєї посадової інструкції провів виконавцям робіт інструктаж з техніки безпеки робіт за нарядом з реєстрацією у книзі нарядів дільниці під особистий підпис робітників.
Після узгодження наряду керівництвом ВСП «Гірниче управління», ОСОБА_1 переодягнувся у спецодяг, отримав у ламповий АБК блока №11 головний світильник та індивідуальний саморятівник, отримав у контрольному табелі жетон на спуск в шахту, після чого о 13 годині 50 хвилин спустився в шахту. З початку зміни він зробив опис матеріалів на приймальному майданчику повітря подавального стволу №3 блоку №11 ПАТ «ШУ «Покровське» та направився на похилий повітря подавальний квершлаг блока.
На той момент під стволом №3 на приймальному майданчику знаходились дизелевоз №45 та дизелевоз № НОМЕР_1 , які були зачеплені один з одним жорсткою зчіпкою. Дизелевоз №51 був у технічно несправному стані і за нарядом його необхідно було транспортувати дизелевозом № НОМЕР_2 на 13-й південний конвеєрний штрек блока №10 для підготовки планової зміни двигуна. У зв'язку з тим, що робітники першої зміни розвантажили дизелевоз № НОМЕР_1 та виконали складування матеріалів з порушенням вимог техніки безпеки, начальником дільниці ШТ ОСОБА_2 було прийнято рішення упорядкувати та перевантажити складовані матеріали, а саме: насос ЦНС та бухту сталевого канату діаметром 22 мм. Під час виконання цих робіт до ОСОБА_2 прибув ОСОБА_1 , якого він направив на ПК-12 похилого повітря подавального квершлагу блока №11 до дизелевоза №55, управління яким здійснював машиніст ОСОБА_3 , з метою направлення дизелевоза №43 на 13-1 південний конвеєрний штрек блоку №10.
О 14 годині 20 хвилин сталевий канат був завантажений на дизелевоз №51, після чого машиніст дизелевоза №51 ОСОБА_4 направив дизелевоз, який все ще знаходився в жорсткій зчіпці з дизелевозом №45, на 13-й південний конвеєрний штрек блока №10. ОСОБА_2 супроводжував дизелевози під час їх руху. О 14 годині 30 хвилин на ПК 6+7 похилого повітря подавального квершлагу блока №11 декілька витків сталевого канату, за 0,5 м до тракової стрічки прохідницького комбайна КСП-43, яка була складена на підошві виробки зигзагоподібним способом, опустилися і переміщувалися безпосередньо по підошві виробки та зачепилися за неї, в наслідок чого тракова стрічка була піднята над підошвою виробки. ОСОБА_2 дав світловий сигнал машиністу дизелевоза ОСОБА_4 на зупинку дизелевоза. Після зупинки дизелевоза №51 ОСОБА_2 покликав ОСОБА_1 , який в цей час знаходився поруч з дизелевозом № НОМЕР_3 на ПК -12 і наказав йому організувати роботи по вивільненню сталевого канату від тракової стрічки для подальшого руху дизелевозів №45 та №51.
ОСОБА_1 прийняв рішення самотужки вивільнити сталевий канат від тракової стрічки і почав смикати канат, намагаючись його вивільнити. В цей час тракова стрічка посунулася і під своєю вагою спрямувала назад своє попереднє положення вдаривши по правій нозі ОСОБА_1 . Машиніст дизелевоза №51 ОСОБА_4 і начальник дільниці ОСОБА_2 вивільнили з під тракової стрічки праву ногу
ОСОБА_1 14 годині 45 хвилин, після надання першої допомоги потерпілому, ОСОБА_2 по телефону повідомив про нещасний випадок гірничого диспетчера шахти ОСОБА_5 , начальника ВСП «Гірниче управління» Краснящих Д. О. та інших відповідальних осіб.
О 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2 та прохідник ПГПД №2 ОСОБА_6 супроводили потерпілого на поверхню шахти, після чого, транспортом ВСП «Гірниче управління» доставили до травматологічного відділення Мирноградської ЦМЛ. (а.с. 14-21).
Відповідно до п. 1 Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 02.05.2017 року о 14 години 40 хвилин від 16.06.2017 року за формою Н-5/П внаслідок травмування у ОСОБА_1 діагностовано закритий внутрісуглобовий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки з незначним зміщенням. Гемартроз правого колінного суглоба. (а.с. 22-31).
Згідно епікризу № 3745/418 ОСОБА_1 знаходився у травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні з 02.05.2017 року по 26.05.2017 року, діагноз: закритий внутрісуглобовий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки з незначним зміщенням. Гемартроз правого колінного суглоба. (а.с. 32).
Згідно епікризу № 10425/1099 ОСОБА_1 знаходився у травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні з 19.12.2017 року по 04.01.2018 року, діагноз: наслідки виробничої травми 02.05.2017 року, зрощений внутрісуглобовий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки після МОС блокуючи ми пластинами та гвинтами. (а.с. 33).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності АБ №0047671 30.11.2017 року ОСОБА_1 первісно оглянутий Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Покровська та прийнято висновок про втрату професійної працездатності на 20 % за трудовим каліцтвом з 30.11.2017 року до 01.12.2018 року, зазначено про потребу в медикаментозному, оперативному лікуванні (а.с. 34).
Згідно довідки МСЕК м. Покровська серія 12 ААА № 067414 від 29.11.2018 року ОСОБА_1 повторно оглянутий Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Покровська та прийнято висновок про втрату професійної працездатності на 20 % за трудовим каліцтвом з 29.11.2017 року до 01.12.2020 року, зазначено про потребу в медикаментозному лікуванні. (а.с. 34).
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманням ним травмуванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих позивачем доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, факти нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
З Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 16.06.2017 року за формою Н-1/П вбачається, що підприємством, з яким ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав виробниче травмування з втратою 20 % професійної працездатності є ТОВ «Шахтобудівельна компанія», відповідач по справі.
Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки саме грубе порушення позивачем правил безпеки у вугільних шахтах призвело до нещасного випадку. Так, суд наголошує, що травмування позивача мало місце під час виконання ним трудових обов'язків (дата складання акту, зазначена в позові носить помилковий характер), при цьому згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону № 2694-XII від 14.10.1992 року на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 16.06.2017 року (форма Н-1/П) встановлено наступні причини нещасного випадку (падіння устаткування (обладнання) або їх конструктивних елементів): 1) організаційна: порушення технологічного процесу: доставочні роботи сталевого канату діаметром 22 мм дизелевозом DLZ -110F №51 на 13-й південний конвеєрний штрек блока №10 велися з порушенням: під час транспортування витки канату діаметром 22 мм сповзли на підошву виробки, що призвело до зчеплення канату з траковою стрічкою прохідницького комбайну КСП-43. Не розроблені начальником дільниці, додаткові схеми строповки та обв'язування нетипових (негабаритних) вантажів при перевезенні вантажів підвісними дизелевозами DLZ -110F. Невиконання посадових обов'язків: потерпілий знаходився у небезпечній зоні під час звільнення сталевого канату від тракової стрічки прохідницького комбайну КСП-43. Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_2 (порушення п. 1 глави 6 розділу V «Правила безпеки у вугільних шахтах»; п. п. 2.1, 4.1 «Посадової інструкції начальника (заступника, помічника) дільниці» пункту 4.2 «Технологічної карти на доставочні роботи за допомогою підвісного локомотива DLZ -110F»); ОСОБА_1 (порушення п. 1 глави 5 розділу V «Правила безпеки у вугільних шахтах»; п. п. 2.1, 4.1 «Посадової інструкції гірничого майстра»;
Вказане свідчить, що травмування позивача на виробництві знаходиться серед іншого також в причинному зв'язку з не повним забезпеченням ТОВ «Шахтобудівельна компанія» безпечних умов праці (в Акті розслідування причин нещасного випадку зафіксовано, зокрема, порушення технологічного процесу). Суд зазначає, що такий висновок відповідає іншим доказам по справі.
Суд також відхиляє позицію ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в частині оцінки позовних вимог як безпідставні, оскільки конкретні обставини та винні особи в настанні нещасного випадку, під час якого, зокрема, травмовано ОСОБА_1 встановлено слідством під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017050410001758 від 07.07.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.
Відповідно ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.06.2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, в порядку ст. 49 КК України а кримінальне провадження № 12017050410001758 від 07.07.2017 року закрито.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка, Акт розслідування спеціального розслідування нещасного випадку, виписки з історії хвороби, епікризу, довідки МСЕК, - підтверджують факт завдання моральної шкоди трудовим каліцтвом, та встановлюють наявність причинного зв'язку між спричиненою моральною шкодою та не забезпеченням ТОВ «Шахтобудівельна компанія» безпечних умов праці.
Суд звертає увагу, що пояснення ТОВ «Шахтобудівельна компанія» серед іншого зводяться до твердження про наявність підстав для цивільно-правової відповідальності третьої особи ОСОБА_2 щодо відшкодування в порядку ст. 1166 ЦК України майнової шкоди безпосередньо товариству (роботодавцю). Оцінка таких доводів може бути надана виключно при спірних відносинах сторін при заявлені вимог до позивача про відшкодування шкоди.
По суті інших доводів представника відповідача (недоведеність позивачем факту існування на час розгляду справи невідновного стійкого ушкодження здоров"я; отримання пошкодження позивачем, які не відносяться до числа тяжких виробничих травм; зменшення розміру одноразової допомоги, в зв'язку з травмуванням на 20 %), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд, сумуючи вищевикладене, дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю. При цьому, суд враховує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування (з матеріалів справи вбачається, що позивачу компенсується лікування, виплачуються щомісячні страхові виплати), що узгоджується з положенням ч. 3 ст. 23 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про охорону праці».
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Суд вважає, що з причини виробничого травмування, позивач зазнав фізичну біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності на 20 % в молодому віці (29 роки), наявність ступеня провини позивача в отриманому каліцтві, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним частково задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 15000,00 гривень.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду та пропорційності задоволення позивних вимог).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків (нещасний випадок на виробництві) грошову суму в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)
Дата складання повного тексту рішення суду - 18.03.2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82;
- третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5;
- третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: