Справа №758/15503/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5346/2021
26 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року (суддя Ковбасюк О.О.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
встановив:
у грудні 2019р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_3 , 2004 року народження, у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від заробітку (доходу) батька.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач посилається на порушення суддею норм процесуального права, оскільки вважає, що недоліки позовної заяви, на які вказав суддя, були усунуті у новій редакції позовної заяви, поданої до суду 20 листопада 2020 року.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не поданий.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 5 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу наданий строк у п'ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Суд зазначив, що у порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у порушення вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; у порушення вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано жодного доказу того, що спільна дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Крім того, суд звернув увагу позивача, що чинним законодавством не передбачено стягнення аліментів на дитину у відсотках від заробітку іншого подружжя, а тому позивачеві запропоновано в уточненій позовній заяві визначити або розмір частки від заробітку (доходу) відповідача або розмір твердої грошової суми у якості аліментів на дитину.
20 листопада 2020р. ОСОБА_1 подала до Подільського районного суду міста Києва нову редакцію позовної заяви (с.с.14-15).
Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя виходив з того, щопозивачем не у повному обсязі усунені недоліки, зазначені в ухвалі судді від 5 листопада 2020 року, тому позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
У новій редакції позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку із розглядом даної справи вона не планує понести судові витрати, а також те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, у прохальній частині позовної заяви позивач зазначила розмір частки від заробітку (доходу) відповідача, яку вона просить стягнути в якості аліментів на дитину.
З переліку додатків до позовної заяви вбачається, що позивач додала до позовної заяви докази того, що неповнолітня донька проживає разом з нею, що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання позивача та її неповнолітньої доньки (п. 7,8).
Повертаючи позовну заяву позивачу з висновком про не усунення позивачем недоліків, суд в ухвалі від 25 січня 2021 року не зазначив, які саме недоліки не усунула позивач і яким саме вимогам ст. 175 і 177 ЦПК України не відповідає нова редакція позовної заяви.
Суддею не звернуто увагу на те, що предметом даного позову є стягнення аліментів, позовна заява перебуває на вирішенні у суді з грудня 2019 року, що є надмірним строком на розгляду даної категорії справи.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13 січня 2000р. у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.
Колегія суддів вважає, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 175 та 177 ЦПК Укаїни, повернення її позивачу унеможливило доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи та є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позивачу позовної заяви постановлена суддею з грубим порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину направити до Подільського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк