справа № 359/2582/17 головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
провадження № 22-ц/824/2618/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
24 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про поділ об'єктів незавершеного будівництва та земельних ділянок, -
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок загальною площею 139,10 кв.м., житловою площею 52,60 кв.м., що складається з приміщень на першому поверсі: веранди «2-І» площею 6,90 кв.м., передпокою «2-1» площею 20,10 кв.м., кухні «2-2» площею 20,00 кв.м., коридору «2-3» площею 4,20 кв.м., санвузла «2-4» площею 2,70 кв.м., санвузла «2-5» площею 1,60 кв.м., гаража «2-6» площею 17,00 кв.м., ями оглядової «3» площею 5,00 кв.м., частини тераси «а1» розміром 8,07 м на 3,67 м; на другому поверсі: сходинкової «2-7» площею 9,60 кв. м, житлової кімнати «2-8» площею 18,7 кв.м., житлової кімнати «2-9» площею 14,20 кв.м., житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв.м., санвузла «2-11» площею 4,40 кв.м., житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв.м., балкону розміром 2,33 м на 3,18 м; з надвірними будівлями та спорудами: сараю-сауни «Б» розміром 4,09 м на 4,78 м площею 19,60 кв.м., погребу «В» розміром 1,1 м на 4,09 м та 4,39 м на 3,68 м площею 20,70 кв.м., навісу «Е» розміром 1,91 м на 3,50 м площею 6,70 кв. м, колонки «Н», ями каналізаційної «Л», огорожі № 1 розміром 13,10 м на 1,78 м, хвіртки № 2 розміром 1,00 м на 2,05 м, воріт № 3 розміром 3,55 м на 2,05 м, огорожі № 4 розміром 67,92 м на 1,60 м, Ѕ частини огорожі № 5 розміром 8,30 м на 1,70 м, хвіртки № 6 розміром 0,95 м на 1,65 м, Ѕ частини огорожі № 10 розміром 2,78 м на 2,80 м, розташовані по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116; будинок по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , площею 0,25 га; визнати за позивачем право власності на 2/3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та на 2/3 частини житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 08 серпня 1991 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року. За час шлюбу подружжя набуло у власність земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . На земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва житловий будинок, право власності на який не зареєстровано. Сторони набули також у власність земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не був працевлаштований та не мав постійного доходу, а матеріальне забезпечення сім'ї відбувалося за рахунок її коштів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 139,1 кв.м., що складається: з веранди «2-І» площею 6,90 кв.м., передпокою «2-1» площею 20,10 кв.м., кухні «2-2» площею 20,00 кв.м., коридору «2-3» площею
4,20 кв.м., санвузла «2-4» площею 2,70 кв.м., санвузла «2-5» площею 1,60 кв.м., гаража «2-6» площею 17,00 кв.м., тераси площею 8,80 кв.м., сходинкової «2-7» площею 9,60 кв.м., житлової кімнати «2-8» площею 18,70 кв.м., житлової кімнати «2-9» площею 14,20 кв.м., житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв.м., санвузла «2-11» площею 4,40 кв.м., житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв.м., балкону площею 2,40 кв.м., балкону площею 3,00 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: погріб «В», сарай-сауну «Б», навіс «Е», оглядову яму гаражну «З», яму вигрібну «Л», колонку «Н», огорожу № 1, хвіртку № 2, ворота № 3, огорожу № 4, 1/2 частку огорожі № 5, хвіртку № 6, 1/2 частку огорожі № 10 по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану за цією ж адресою, та незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним право власності по 1/2 частці в незавершеному будівництвом житловому будинку загальною площею 139,10 кв. м, що складається: з веранди «2-І» площею 6,90 кв. м, передпокою «2-1» площею
20,10 кв. м, кухні «2-2» площею 20,00 кв. м, коридору «2-3» площею 4,20 кв. м, санвузла «2-4» площею 2,7 кв. м, санвузла «2-5» площею 1,60 кв. м, гаража «2-6» площею 17,00 кв. м, тераси площею 8,80 кв. м, сходинкової «2-7» площею
9,60 кв. м, житлової кімнати «2-8» площею 18,70 кв. м, житлової кімнати «2-9» площею 14,20 кв. м, житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв. м, санвузла «2-11» площею 4,40 кв. м, житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв. м, балкону площею 2,40 кв. м та балкону площею 3,00 кв. м; господарських будівель та споруд: погребу «В», сараю-сауни «Б», навісу «Е», оглядової ями «З», ями вигрібної «Л», колонки «Н», огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4, 1/2 частку огорожі № 5, хвіртки № 6, 1/2 частки огорожі № 10 по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним право власності по 1/2 частці земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним право власності по 1/2 частці незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 та незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання житлового будинку по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нього скасовано, залишено в силі у цій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 30 квітня 2019 року. Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нього скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, рішення суду першої інстанції переглядається в частині, що стосується поділу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині поділу незавершеного будівництвом житлового будинку за зазначеною адресою через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що спірний житловий будинок не завершений будівництвом та не введений в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, право власності на нього не зареєстровано, а тому його необхідно розглядати не як об'єкти незавершеного будівництва, а як будівельні матеріали. Предметом спору мають бути будівельні матеріали.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено,що з 08 серпня 1991 року
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року (а.с.10, Т.1).
Рішенням виконавчого комітету Жеребилівської сільської ради від 24 червня 1993 року № 9 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.152, Т.1).
У 1993 році відділом архітектури і будівництва Могилів-Подільської районної державної адміністрації ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику в АДРЕСА_2 , з якого вбачається, що будівництво будинку заплановано на 1993 -1995 роки (а.с.169, Т.1).
Згідно листа Жеребилівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельна ділянка по АДРЕСА_2 , площею 0,25 га не приватизована, державний акт на земельну ділянку відсутній, кадастровий номер не присвоєно (а.с.132, Т.1).
Відповідно до звіту про незалежну експертну оцінку незавершеного
будівництва - житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею
100,00 кв. м, його ринкова вартість станом на 07 липня 2017 року становить 60 000 грн. (а.с.123, Т.1).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому на підставі статей 60, 70 СК України вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З урахуванням встановлених на час розгляду справи в апеляційному суді обставин, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.
З матеріалів справи вбачається, що за час спільного проживання сторін у зареєстрованому шлюбі ними зведено об'єкт незавершеного будівництва -будинок по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка за вказаною адресою надана ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку, однак, вона не приватизована, кадастровий номер не присвоєно, право власності на неї не зареєстровано.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Вирішуючи спір про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й ураховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному із подружжя окремих видів (об'єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсацію при перевищення вартості частки, що підлягає виділу іншому із подружжя тощо.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об'єкту незавершеного будівництва, чи сам об'єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки. Зазначене не свідчить про те, що не будучи житловим будинком у юридичному аспекті, об'єкт незавершеного будівництва не може бути поділений за позовом одного із подружжя. Аналіз положень статей 181, 331 ЦК України дають підстави для висновку, що об'єкт незавершеного будівництва, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, а тому суд має право здійснити поділ такого об'єкта, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво. Таким чином, визначальною (істотною) обставиною при вирішенні зазначених спорів є установлення ступеня готовності об'єкту незавершеного будівництва, обов'язок якого покладається на суд через призму вимог процесуального законодавства - повного та всебічного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на нього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 отримав дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,25 га за вказаною адресою. На замовлення ОСОБА_1 був виготовлений будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за зазначеною адресою, який містить проект забудови та акт і схему виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель.
Згідно з висновком експерта ринкова вартість незавершеного будівництвом будинку за зазначеною адресою станом на 07 липня 2017 року становить 60 000 грн.
Разом з тим, 12 березня 2021 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов акт огляду об'єкта по господарському обліку від 04 березня 2021 року, складений Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Київської області, в якому зазначено, що комісією було проведено огляд домоволодіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . В акті зазначено, зокрема, що вказаний будинок не введений в експлуатацію через те, що були побудовані тільки стіни і влаштований дах, але оздоблювальні роботи проведені не були. З часом власник зняв дах. Протягом багатьох років під впливом зовнішнього середовища опокові стіни розсунулися. На даний час будинок відновленню не підлягає, матеріали стін не придатні до реалізації.
Вказані обставини відповідач підтвердив у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Докази протилежного ОСОБА_2 суду не надані.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку, що об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , який є предметом спору, припинив своє існування у зв'язку з фізичним зношенням.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині поділу вказаного об'єкту незавершеного будівництва підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови по суті вимог позивача.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині, що стосується поділу незавершеного будівництвом будинку за вищезазначеною адресою, сплачений відповідачем судовий збір в цій частині у розмірі 1 200 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року в частині поділу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 скасувати та прийняти в цій частині постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про поділ незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 25 березня 2021 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.