ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 березня 2021 року м. Київ № 640/32010/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу»
(03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5-Б)
до Головного управління ДПС у місті Києві (04166, м. Київ, вул. Шолуденка,
33/19)
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24
лютого 2020 року №0037051001, №00002254207, №00002264207,
№00002274207,-
за участю:
представника позивача - Корнієнко Л.В.,
представника відповідача - Тільного А.О.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0037051001 від 24 лютого 2020 року, яким застосовано штраф у розмірі 24 881 868,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002254207 від 24 лютого 2020 року, яким застосовано штраф у розмірі 3 429,22 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002264207 від 24 лютого 2020 року, яким застосовано штраф у розмірі 277,07 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002274207 від 24 лютого 2020 року, яким застосовано штраф у розмірі 2 514,62 грн. і пеню в розмірі 243,19 грн.
Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки контролюючий орган не зазначив конкретно ні підпункту, ні до якого виду операцій віднесено правовідносини, які були предметом перевірки, за якими необхідно було нарахувати зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.
Крім того, представник позивача повідомив, що лише після набрання ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року законної сили, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» виникли правові підстави провести коригування податкових зобов'язань з ПДВ у порядку, встановленому статтею 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідно, на думку представника позивача, твердження контролюючого органу про виникнення обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, складення та реєстрації податкової накладної в ЄРПН суперечить фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Додатково представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» через незалежні від нього обставини було позбавлене можливості своєчасно здійснити перерахування податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету, адже на підставі ухвал Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року (справи №757/70292/17-к, №757/70291/17-к, №757/70294/17-к), від 24 квітня 2018 року (справа №757/19559/18-к), від 29 січня 2018 року (справа №757/4149/18-к), накладено арешт на кошти позивача, розташовані на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_1 , відкриті у АТ «ОТП Банк».
У ході судового розгляду даної справи представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу обладнання не виконано, поставка не відбулась. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» сформовано податковий кредит у зв'язку із придбанням послуг, які використовуються в операціях, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У період з 23 грудня 2019 року по 16 січня 2020 року Головне управління ДПС у місті Києві на підставі направлень від 23 грудня 2019 року №161/26-15-05-10-01, №162/26-15-05-10-01, №744/26-15-05-06-03, №717/26-15-42-07, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 28 листопада 2019 року №3724, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №11/26-15-05-10-01/37241931 від 23 січня 2020 року.
Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу»:
- пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2016 року в сумі 540 264,00 грн., не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за послугами, які використовуються в операціях, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість на загальну суму ПДВ в розмірі 50 176 612,00 грн.;
- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті встановлено несвоєчасну сплату (перерахування до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за листопад 2017 року та січень 2018 року;
- підпункту 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та підпункту 168.1.1, пункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну плату (перерахування) до відповідного бюджету утриманих сум військового збору збір за листопад 2017 року та січень 2018 року.
Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що згідно з декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2016 року позивачем задекларовано в рядку 16.1 «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» суму в розмірі 50 128 852,00 грн. Згідно з додатком 2 Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), за жовтень 2016 року задекларовано суму в розмірі 49 588 588,00 грн., яка виникла у серпні 2013 року, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» переносило у перевіряємому періоді від'ємне значення по ПДВ, яке виникло у зв'язку з укладенням позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» договору фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-О від 14 серпня 2013 року та договору купівлі-продажу №130814-01/КП від 14 серпня 2013 року.
Водночас, у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» не поставив, на думку контролюючого органу, позивачем всупереч вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України неправомірно включено до рядка 16 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 540 264,00 грн сплачені/нараховані у зв'язку з придбанням послуг, які використовуються в операціях, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Крім того, згідно позиції контролюючого органу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» безпідставно сформовано податковий кредит у зв'язку з придбанням послуг, які використовуються у операціях, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
На підставі вказаних висновків Головним управлінням ДПС у місті Києві 24 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0037051001, на підставі якого до позивача застосовано штраф у розмірі 24 881 868,50 грн.
Також, у зв'язку із встановленням порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачем 24 лютого 2020 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00002254207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3 429,22 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00002264207, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 227,07 грн.;
- рішення №00002274207 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового центру» застосовано штраф у розмірі 2 514,62 грн. Та пеню у розмірі 243,19 грн.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням від 24 лютого 2020 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що згідно з декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2016 року позивачем задекларовано в рядку 16.1 «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» суму в розмірі 50 128 852,00 грн. Згідно з додатком 2 Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), за жовтень 2016 року задекларовано суму в розмірі 49 588 588,00 грн., яка виникла у серпні 2013 року, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» переносило у перевіряємому періоді від'ємне значення по ПДВ, яке виникло у зв'язку з укладенням позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» договору фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-О від 14 серпня 2013 року та договору купівлі-продажу №130814-01/КП від 14 серпня 2013 року.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» укладено договір фінансового лізингу від 14 серпня 2013 року №130814-01/ФЛ-Ю-О, згідно умов якого позивач зобов'язався придбати у власність майно (турбінні компресорні агрегати Mars90) та надати його Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» за плату, в якості предмету лізингу в тимчасове володіння і користування.
На виконання умов зазначеного договору 14 серпня 2013 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №130814-01/КП, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» зобов'язалось придбати у третьої особи та поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» прийняти та оплатити зазначений вище товар.
У відповідності до підпункту 2.2.1 договору позивачем згідно платіжних доручень від 14 серпня 2013 року №120, №121, №122, №123, №124, №125, №126, №127, №128, №129, №130, №137 сплачено грошові кошти на загальну суму 297 495 475,50 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність без створення юридичної особи на адресу позивача складено податкові накладні №12 від 14 серпня 2013 року на суму 153 000 000,00 грн, №13 від 15 серпня 2013 року на суму 12 288 729,71 грн., №30 від 22 серпня 2013 року на суму 132 206 745,80 грн.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року №0037051001 прийняте, зокрема, з урахуванням того, що у справі №910/21720/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», компанія Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 352 987 637,88 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу, рішенням господарського суду міста Києва від 21 березня 2017 року первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (ідентифікаційний код 30162340, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19), Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) та Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (реєстраційний номер 556809-6233, адреса: Королівство Швеція, 411 37, Ґетеборг, Енгельбректегатан, 32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (ідентифікаційний код 37241931, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5 Б) гривневий еквівалент 37 219 501,50 дол. США (тридцяти семи мільйонів двісті дев'ятнадцяти тисяч п'ятсот одного долара США 50 центів), що станом на 22.12.2016р. за курсом Національного Банку України становить 983 687 827,48 грн. (дев'ятсот вісімдесят три мільйони шістсот вісімдесят сім тисяч вісімсот двадцять сім гривень 48 коп.).
Також, податковим органом враховано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 01 березня 2016 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» про визнання недійсними договору купівлі-продажу №130814-01/КП, договору фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-С від 14 серпня 2013 року, договору купівлі-продажу №130814-02/КП від 14 серпня 2013 року, яка мотивована тим, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» відсутня ліцензія на надання кредитів за рахунок залучених коштів, наявність якої в даному випадку є обов'язковою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги», то договір купівлі-продажу №130814-01/КП, договір лізингу, договір купівлі-продажу №130814-02/КП від 14 серпня 2013 року укладені з метою приховати інший правочин, а саме кредитний договір (фінансовий кредит), укладений сторонами з метою одержання позивачем за зустрічним позовом, необхідних йому коштів для придбання майна.
У зв'язку з наведеним, контролюючий орган прийшов до висновку, що договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу обладнання не виконано, поставка не відбулась.
В той же час, постановою Вищого господарського суду України від 21 вересня 2017 року рішення господарського суду міста Києва від 21 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відтак, виходячи з фактичних обставин справи, станом на період проведення відповідачем перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» справа №910/21720/15 перебувала на новому розгляді у суді, відповідно, посилання на вищевказані судові рішення, які на дату перевірки були скасовані, як на преюдиційні, є безпідставним та законодавчо не обґрунтованим.
Суд враховує також, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року в справі №910/21720/15 затверджено мирову угоду, пунктом 2.2 якої визначено, що «позивач визнає, а Відповідач 1, Відповідач 2 та Відповідач 3 погоджуються, що оскільки у сторін існував спір, зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви Відповідача-1 від 14.02.2017 №14/02-1 не відбулось. Підписанням цієї мирової угоди Сторони, згідно із ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України, заявляють про зарахування наведених нижче у цьому п. 2.2 Мирової угоди відповідних зустрічних однорідних вимог:
- Позивача до Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 за договором купівлі-продажу від 14.08.2013 №130814-01/КП щодо повернення Позивачу попередньої оплати, сплаченої Позивачем Відповідачу 1 за Договором купівлі-продажу, у розмірі 297 495 475,5? грн. (двісті дев'яносто сім мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 50 коп.), що на момент здійснення Позивачем відповідної передоплати становило еквівалент 37 219 501,50 доларів США (тридцять сім мільйонів двісті дев'ятнадцять тисяч п'ятсот один долар США 50 центів), вимога про солідарне стягнення гривневого еквіваленту якої є предметом спору у справі №910/21720/15;
- Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 до Позивача за Договором фінансового лізингу щодо повернення суми авансових лізингових платежів у розмірі 297 495 475,5? грн. (двісті дев'яносто сім мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 50 коп.).
2.3. Зазначені в пункті 2.2. зустрічні однорідні вимоги є зарахованими з моменту затвердження судом цієї мирової угоди та відповідно з моменту затвердження цієї мирової угоди судом:
- припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог є зобов'язання Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 за договором купівлі-продажу від 14.08.2013 №130814-01/КП щодо повернення Позивачу попередньої оплати, сплаченої Позивачем Відповідачу 1 за Договором купівлі-продажу, у розмірі 297 495 475,5? грн. (двісті дев'яносто сім мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 50 коп.), що на момент здійснення Позивачем відповідної передоплати становило еквівалент 37 219 501,50 доларів США (тридцять сім мільйонів двісті дев'ятнадцять тисяч п'ятсот один долар США 50 центів), вимога про солідарне стягнення гривневого еквіваленту якої є предметом спору у справі №910/21720/15.
- припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог є зобов'язання Позивача за Договором фінансового лізингу щодо повернення суми авансових лізингових платежів у розмірі 297 495 475,50 грн. (двісті дев'яносто сім мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 50 коп.).
2.4. Позивач визнає, а Відповідач 1, Відповідач 2 та Відповідач 3 погоджуються, що:
2.4.1. станом на момент підписання цієї Мирової угоди у Позивача існує зобов'язання перед Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 з повернення частини лізингових платежів, сплачених на користь Позивача авансом за Договором фінансового лізингу, у розмірі 33 537 935,08 грн. (тридцять три мільйони п'ятсот тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 08 копійок). Умови виконання зобов'язання, передбаченого цим пунктом 2.4.1 Мирової угоди урегульовані у п. 2.4.2 Мирової угоди, а умови припинення прощенням зобов'язання, передбаченого цим пунктом 2.4.1 Мирової угоди урегульовані у п.п. 2.4.3, 2.5.2 Мирової угоди.
2.4.2. Обов'язок Позивача виконати зобов'язання, передбачене в п.2.4.1, виникає виключно у випадку, якщо Відповідач-2 виконав зобов'язання, передбачене пунктом 2.5.4 цієї Мирової угоди, а Позивач не виконав зобов'язання, передбачене п.2.5.6 цієї Мирової угоди.
2.4.3. У випадку виконання Позивачем зобов'язання, передбаченого п.2.5.6 цієї Мирової угоди, вказане у пункті 2.4.1 цієї Мирової угоди зобов'язання Позивача припиняється прощенням».
Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 13 серпня 2018 року в справі №910/24412/16 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 17 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування", Компанії Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB) про стягнення 1660325303,11 грн. та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу», Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», Компанії Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB) про визнання недійсним договору, яким позов позивача задоволено та вирішено:
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19; ідентифікаційний код 30162340), Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) та Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (Королівство Швеція, 411 37, Ґетеборг, Енгельбректегатан, 32; реєстраційний номер 556809-6233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5 Б; ідентифікаційний код 37241931) збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 237507020 (двохста тридцяти семи мільйонів п'ятиста семи тисяч двадцяти) грн. 04 коп.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19; ідентифікаційний код 30162340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5 Б; ідентифікаційний код 37241931) витрати по сплаті судового збору в сумі 9856 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 04 коп.;
- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5 Б; ідентифікаційний код 37241931) витрати по сплаті судового збору в сумі 9856 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 04 коп.;
- стягнути з Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (Королівство Швеція, 411 37, Ґетеборг, Енгельбректегатан, 32; реєстраційний номер 556809-6233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5 Б; ідентифікаційний код 37241931) витрати по сплаті судового збору в сумі 9856 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 04 коп.
Водночас, станом на період проведення перевірки позивача, справа №910/24412/16 перебувала на розгляді в суді першої інстанції, адже постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року скасовано рішення господарського суду міста Києва від 17 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2018 року в частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазвидобування» та в даній частині передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимогами пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України).
Вимогами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено виключний перелік випадків, за яких платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, якщо товари (послуги), необоротні активи: отримуються з ПДВ первісно для використання в операціях, які не є об'єктом обкладення ПДВ, звільнені від оподаткування, а також у негосподарській діяльності, податкові зобов'язання нараховуються на дату такого придбання (отримання), тобто першої події; спочатку отримувалися з ПДВ для використання в оподатковуваних ПДВ операціях, господарській діяльності, а потім використовувалися в неоподатковуваних операціях або негосподарській діяльності, податкові зобов'язання нараховуються на дату початку використання таких активів в неоподатковуваних операціях і негосподарській діяльності.
Матеріалами перевірки підтверджується, що сума від'ємного значення, що включена позивачем до складу податкового кредиту, виникла внаслідок сплати авансу ТОВ «Центр фінансового лізингу» у серпні 2013 року в сумі 297 495 475,50 грн. з урахуванням ПДВ за договором купівлі-продажу.
При цьому, суд відхиляє твердження контролюючого органу стосовно того, що умови договору купівлі-продажу не виконані згідно судових рішень в справах №910/21720/15 та №910/24412/16, вказаних вище, оскільки станом на період проведення перевірки дані справи перебували на новому розгляді, відповідно, рішення у справах, які набрали законної сили, були відсутні.
Так, мирова угода в межах справи, якою сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог щодо вимоги ТОВ «Центр фінансового лізингу» до ТОВ «Карпатигаз» про повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 297 495 475,50 грн. за договором купівлі-продажу та вимоги ТОВ «Карпатигаз» до ТОВ «Центр фінансового лізингу» про повернення авансових лізингових платежів в сумі 297 495 475,50 грн. за договором фінансового лізингу, укладена після проведення перевірки та складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відтак, лише після набрання ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року законної сили, у ТОВ «Карпатигаз» виникли правові підстави провести коригування податкових зобов'язань з ПДВ, у порядку, встановленому статтями 192,201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 04 червня 2020 року ТОВ «Карпатигаз» у відповідності до статті 192 Податкового кодексу України складено та направлено на ТОВ «Центр фінансового лізингу» для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 04 червня 2020 року до податкової накладної №12 від 14 серпня 2013 року на суму 153 000 000,00 грн., сума ПДВ 25 500 000,00 грн.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 04 червня 2020 року до податкової накладної №13 від 15 серпня 2013 року на суму 12 288 729,71 грн., сума ПДВ 2 048 122,00 грн.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №3 від 04 червня 2020 року до податкової накладної №30 від 22 серпня 2013 року на суму 132 206 745,80 грн., сума ПДВ 22 034 458,00 грн.
ТОВ «Центр фінансового лізингу» надіслано з метою реєстрації в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 04 червня 2020 року до податкової накладної №12 від 14 серпня 2013 року; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 04 червня 2020 року до податкової накладної №13 від 15 серпня 2013 року; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №3 від 04 червня 2020 року до податкової накладної №30 від 22 серпня 2013 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року №0037051001 з огляду на відсутність у позивача обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, складення та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
В частині вимог стосовно оскарження податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2020 року №00002254207, №00002264207 та №00002274207, суд враховує наступне.
Пунктами 38.1 та 38.2 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно з підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
А згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
За приписами абз. а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з п.1.1 вказаного пункту платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Пунктом 1.2 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Згідно з п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до пункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Пунктом 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями (далі Закон N 2464-VI).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону N 2464-VI).
Згідно з ч.10 ст.9 Закону N 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2 ст.25 Закону N 2464-VI).
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону N 2464-VI).
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону N 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що під час виплати доходу фізичним особам до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб у листопаді 2017 року та за січень 2018 року встановлено порушення граничних строків сплати такого податку, як і військового збору. Також, виявлено несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в січні 2018 року та в березні 2018 року.
Позивач не заперечує вказаного факти порушення строків сплати зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак зазначає, що таке порушення виникло внаслідок наявності обставин, які не залежали від волі ТОВ «Центр фінансового лізингу».
Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що на підставі ухвал Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року (справи №757/70292/17-к, №757/70291/17-к, №757/70294/17-к), від 24 квітня 2018 року (справа №757/19559/18-к), від 29 січня 2018 року (справа №757/4149/18-к), накладено арешт на кошти позивача, розташовані на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_1 , відкриті у АТ «ОТП Банк».
Арешт, накладений на кошти, розміщені на рахунку № НОМЕР_1 , скасовано лише ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року в справі №757/76292/17-к; арешт, накладений на кошти, розміщені на рахунках № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , скасовано ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року в справі №757/76690/17-к; арешт, накладений на кошти, розміщені на рахунку № НОМЕР_1 , скасовано ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року в справі №757/6168/18-к.
При цьому, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факт неможливості сплати позивачем узгоджених зобов'язань внаслідок накладення арешту на кошти на банківських рахунках виключає наявність в діях позивача вини та, як наслідок, свідчить про відсутність складу податкового правопорушення.
В той же час, наявні матеріли справи та матеріали перевірки підтверджують сплату позивачем зобов'язань одразу після скасування арештів, накладених на кошти, наявні на рахунках позивача.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2020 року №00002254207, №00002264207 та №00002274207.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування не виконав, відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
керуючись статтями 47, 72 - 78, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 24 лютого 2020 року №0037051001, №00002254207, №00002264207, №00002274207.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 37241931) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04166, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДПРОУ 43141267).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук